УКРАЇНА
Справа 22-537
Головуючий у інстанції Мягкоход Ю.В.
Доповідач Коротун В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 р. лютого "10" дня Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: Головуючого: Коротуна В.М., Суддів: Евтушенко О.1.,
Білич І.М., при секретарі: Тороп Л.В.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві
Цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2008 року
по справі за позовом ОСОБА_4
до Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу „Брайс -
Трейдшг ЛТД" Т0В, ОСОБА_5, ОСОБА_3
третя особа Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної
адміністрації
про визнання права власності на квартиру та визнання недійсним свідоцтва про право
власності
та за зустрічним позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_4
про виселення,
заслухавши доповідь судді Коротуна В.М., пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, Колегія суддів,
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2005 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача - Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу „Брайс - Трейдінг ЛТД" ТОВ про визнання права власності на квартиру та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, посилаючись на те, що 30 січня 1995 року між ним та відповідачем було укладено договір про дольову участь у будівництві квартири АДРЕСА_1 „А" в м. Києві.
Всі умови договору ним були виконані у повному обсязі. Квартира була йому передана і він там проживає.
Однак, відповідач, в порушення вимог діючого законодавства, отримав свідоцтво про право власності на вказану квартиру і в подальшому продав її ОСОБА_5, який, в свою чергу, продав її ОСОБА_3
В процесі слухання справи в якості відповідачів були притягнуті ОСОБА_5 та ОСОБА_3
Враховуючи вказане, позивач і просив визнати за ним право власності на вищевказану квартиру, визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру від 25.12.2003 року, визнати недійсними договори купівлі-продажу квартири від 04.03.2004 року та від 15.04.2004 року.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про виселення, посилаючись на те, що вона на теперішній час є власником спірної квартири, в зв'язку з чим і просила виселити ОСОБА_4 та членів його сім'ї зі спірної квартири.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2008 року позов ОСОБА_4 було задоволено, визнано недійсним свідоцтво про право власності від 25.12.2003 року на АДРЕСА_1, визнано недійсними договори купівлі-продажу квартири від 04.03.2004 року та від 15.04.2004 року, визнано за ОСОБА_4 право власності на вказану квартиру.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про виселення відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні основного позову та задовольнити зустрічний позов, посилаючись на те, що суд першої інстанції при постановленні рішення неповно з'ясував всі суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого постановив незаконне та необгрунтоване рішення.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору № 24Д дольової участі у будівництві чотирикімнатної квартири у житловому АДРЕСА_1 від 30 січня 1995 року, укладеного між ОСОБА_4, як учасником, що залучає власні кошти на будівництво об'єкту, та Компанією „Брайс - Трейдінг ЛТД"; як дольовиком, що забезпечує інвестування грошових коштів на умовах дольової участі в будівництві об'єкту, відповідно до договору № 23 від 30.01.1995 року, укладеного між ним та замовником (Виробниче об'єднання „Київприлад"), сторони домовились, що позивач вносить на будівництво об'єкту на користь відповідача кошти в сумі НОМЕР_1 карб., а відповідач, в свою чергу, зобов'язався передати позивачеві об'єкт після його отримання від ВО „Київприлад".
Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру № 59 від 30.01.1995 року, ОСОБА_4 сплатив Компанії „Брайс - Трейдінг ЛТД" 3400000000 карб, на виконання договору № 24Д.
Виходячи з акту № 1 приймання-передачі квартири від 06.02.1995 року Компанія „Брайс - Трейдінг ЛТД" передала ОСОБА_4 АДРЕСА_1
В судовому засіданні також встановлено, що позивач, після отримання квартири по зазначеному акту, заселився до неї та продовжує проживати разом з членами своєї сім'ї до теперішнього часу, сплачує комунальні рахунки та квартиру плату.
На підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 23.12.2003 року № 2246-с Компанії „Брайс - Трейдінг ЛТД" ТОВ було видано свідоцтво про право власності від 25.12.2003 року на спірну квартиру.
Договором купівлі-продажу від 04.03.2004 року спірну квартиру Компанією „Брайс -Трейдінг ЛТД" ТОВ було продано ОСОБА_5 Договором купівлі-продажу від 15.04.2004 року спірну квартиру ОСОБА_5 було продано ОСОБА_3
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги ОСОБА_4 є законними та обгрунтованими, в зв'язку з чим вірно задовольнив позов. Вказані висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи, наданих доказах, яким суд дав належну правову оцінку, відповідають вимогам закону.
Так, суд першої інстанції вірно встановив, що сторони у повному обсязі виконали умови укладеного між собою договору № 24 Д від 30 січня 1995 року.
Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що право власності позивача ОСОБА_4 на спірну квартиру виникло з моменту передачі квартири, тобто з 06.02.1995 року, оскільки позивач, як власник, у повній мірі реалізував своє право власності.
Так, згідно ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР (1963 року), право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Іаким чином, суд першої інстанції вірно визнав за ОСОБА_4 право власності на АДРЕСА_1
Враховуючи, що позивач - ОСОБА_4 набув право власності на спірну квартиру ще з 06.02.1995 року, суд першої інстанції вірно визнав недійсним свідоцтво про право власності від 25.12.2003 року про право власності Компанії „Брайс - Трейдінг ЛТД" ТОВ на спірну квартиру, оскільки вказане свідоцтво було видано з порушенням прав позивача.
Вірно судом першої інстанції було визнано недійсними договори купівлі-продажу спірної квартири від 04.03.2004 року та від 15.04.2004 року.
Враховуючи вищевказані обставини справи, безпідставним є зустрічний позов, в задоволенні якого було відмовлено.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що квитанція до прибуткового касового ордеру № 59 від 30.01.1995 року, які надав ОСОБА_4 не може вважатися належним доказом.
Так, сама Компанія ТОВ „Брайс - Трейдінг ЛТД" з апеляційною скаргою не зверталася, рішення не оскаржувалось.
Інші доводи апеляційної скарги також не ґрунтуються на доказах по справі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, Колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2008 року -залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена на протязі 2 (двох) місяців до Верховного суду України в касаційному порядку з моменту проголошення через суд касаційної інстанції.