Справа №ц2-4512/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

13 серпня 2008року     м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого - судді - Ямкової О.О., при секретарі - Петровській О.С., за участю позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право власності у порядку спадкування і визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом та уточненим позовом до ОСОБА_2, в якому просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті її діду ОСОБА_3, який помер 9.05.2002року, визнати недійсним свідоцтво про права на спадщину за законом, видане відповідачу 4.11.2004року і визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті діду на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 і вклади, залишивши за відповідачем право власності на 1/2 частину зазначеної квартири.

У судовому засіданні позивач вимоги уточненого позову підтримала, посилаючись на обставини, які викладені у позові.

Відповідач у судовому засіданні 11.08.2008року вимоги позову визнала та пояснила, що вона прийняла спадщину і оформила її в наступному на позивача, про що повідомила останню. Вважає, що позивач має право отримати спадщину у вигляді квартири і вкладу. У судове засідання 13.08.2008року не з'явилася, раніш надала суду заяву, в якій вимоги позову визнала та просила розглянути справу за її відсутністю.

Третя особа свого представника до суду не направила, представила заяву з проханням розглянути справу без її участі. Ухвалою суду справа розглянута за відсутністю відповідача та представника третій особи, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Вислухав пояснення сторін, показання свідків, вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, у зв'язку з чим приватизували на праві спільної сумісної власності належну ним квартиру АДРЕСА_1 без визначення часток кожного співвласника. Також ОСОБА_3 належав на праві власності грошовий вклад з процентами та компенсаціями, який знаходиться в Миколаївському міському відділенні №8196/074 ВАТ «Державного ощадного банку України».

За свого життя, 1.03.2002року ОСОБА_3 залишив заповіт, відповідно до якого заповідав усе належне йому майно своєї онуки - ОСОБА_1.

Відповідно до свідоцтва про смерть, 9.05.2002року ОСОБА_3 помер та після його смерті відкрилася спадщина у вигляді частини квартири АДРЕСА_1 та вищенаведеного грошового вкладу, яку фактично прийняла відповідач, звернувшись із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори і надав довідку про фактичний вступ у володіння і керування спадковим майном. Тому 4.11.2004року на її ім'я Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 на грошовий вклад з процентами та компенсаціями без врахування наявності заповіту від 1.03.2002року, у зв'язку з тим, що спадкоємиця за заповітом не була зареєстрована разом із спадкодавцем та не звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину у вигляді частини квартири не було видано з невідомих для відповідача причин.

Як пояснила відповідач, вона після отримання свідоцтва про право на спадщину зареєструвала вклад на своє ім'я і зробила заповідальне розпорядження на ім'я позивача, про що повідомила останню і отримала її згоду.

Відповідно до пояснень позивача, остання не звернулася своєчасно до нотконтори, оскільки на той час питання про прийняття спадщини було дуже делікатним у їх родині і тому вона з відповідачем не бажала його обговорювати. їй було відомо про оформлення вкладу, але вона на нього не претендувала і вважає, що він міг би залишатися оформленим на бабусю. Спадок  після  дідуся  вона прийняла,  оскільки  проживала з  ним  та отримала від  нього

холодильник і інші речі, які перевезла до себе. Ці показання підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4, яка є її матір'ю та ОСОБА_5, якій є другом родини.

За поясненнями сторін, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3, крім останніх, немає.

На підставі викладеного, у відповідності зі ст. ст. 525, 529, 534, 548, 549 ЦК України (в редакції 1963року), суд дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження факту прийняття нею спадщини, після смерті діда, так як прийняття у дар речей від спадкодавця та проживання у квартирі тільки у день смерті спадкодавця не свідчить про фактичний вступ до керування і володіння спадковим майном, при наявності даних про постійну реєстрацію і проживання за іншою адресою. Що стосується ч.4 ст. 1268 ЦК України, то вона не може розповсюджуватися на дані правовідносини, оскільки набрала чинності тільки з 1.01.2004року, тобто після спливу строку на прийняття спірної спадщини. Таким чином, суд не вбачає і підстав для визнання свідоцтва недійсним і визнання за позивачем права власності на спадок за заповітом.

У відповідності зі ст.ст. 81, 88 ЦПК України судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення сплачені при подачі позову.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

У задовільненні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право власності у порядку спадкування і визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - відмовити.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви з надісланням особою, яка її подає, копії апеляції до апеляційної інстанції.