Справа 2-354/2009 p.

РІШЕННЯ

Іменем України

18.02.2009 р. Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Полубан М.П.

при секретарі Філіповій B.C.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на придбане майно

ВСТАНОВИВ:

На початку 2009 року позивач домовився з відповідачкою про придбання ним автомобіля НОМЕР_1. 21.01.2009 року він передав відповідачці повну грошову суму за придбаний автомобіль в розмірі 4 000, 00 (чотири тисячі гривень 00 коп.) гривень про що між ними того ж дня було складено письмову розписку. Відповідачка йому пояснила, що даний автомобіль належить групі пайщиків колишнього КСП „Дружба" Петропавлівського району Дніпропетровської області. Старшою даної групи власників майнових паїв на загальних зборах було вибрано відповідачку. Відповідно до протоколу від 20.12.2008 року група пайщиків вирішила продати автомобіль за 4 000, 00 грн. та покласти обов'язки по оформленню такого правочину на старшого їхньої групи пайщиків, тобто на відповідачку.

Коли 28.01.2009 року позивач разом з відповідачкою звернувся до відділення МРЕВ для зняття з обліку вищенаведеного автомобіля з ціллю оформлення договору купівлі-продажу на його ім'я, то виявилось, що даний транспортний засіб тимчасово зареєстровано за ТОВ „Агро-Дружба" на підставі договору оренди, який являється дійсним до 07.07.2004 року. Після закінчення строку оренди ТОВ „Агро-Дружба" повернуто транспортний засіб групі пайщиків, але з обліку в органах МРЕВ даний факт не засвідчено. На цей час ТОВ „Агро-Дружба" ліквідовано та не має правонаступників, що унеможливлює оформлення технічної документації для подальшого оформлення правочину на моє ім'я.

Отже, на цей час, відповідачка має право від імені групи пайщиків продати транспортний засіб, який є частиною майнових паїв групи пайщиків КСП „Дружба" про розподіл майна в натуру пайщикам по групам, акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей із зазначенням про передачу на її користь вищезгаданого автомобіля, але не може оформити право власності на свою користь в зв'язку з ліквідацією як КСП „Дружба", так і ТОВ „Агро-Дружба". Відповідно і позивач не має можливості оформити правочин про придбання на його ім'я вищезгаданого транспортного засобу хоча фактично з його сторони усі умови правочину виконано, а саме передано грошову суму на користь продавця.

Отже, позивач вважає, що неможливо врегулювати даний спір без судового втручання.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги. Дав пояснення щодо обставин справи, дані пояснення повністю збігаються з матеріалами викладеними у справі. Просить суд позов задовольнити.

Відповідачка позов визнала і також дала пояснення щодо обставин справи.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що Протоколом № 1 від 20 грудня 2008 року на черзі денній ставилось питання про продаж автомобіля ГАЗ СAЗ - 3508 д/з 26797 АА, 1991 року випуску, усі члени групи, а саме 61 чоловік, проголосувала „ЗА" одноголосно. Продати даний автомобіль уповноважили старшого групи № 3 власників майнових паїв - ОСОБА_2.

Позивач дійсно домовлявся з відповідачкою про придбання ним автомобіля ГАЗ СAЗ - 3508 д/з 26797 АА, 1991 року випуску та передав за нього грошову суму 4 000, 00 грн., даний факт підтверджується письмовою розпискою від 21.02.2009 року. Даний автомобіль дійсно належав ТОВ „Агро-Дружба", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ЯАА № 633004.

Згідно ст. 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає, або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити певну суму грошей.

Стаття 219 ч. 2 ЦК України передбачає, що суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 328 п. 1 ЦК України передбачає: право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а згідно п. 2 - право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд дійшов висновку що позивачем надано достатньо доказів на обгрунтування позову. Ці докази є достатніми та належними.

Суд також дійшов висновку про необхідність покладення судових витрат та судового збору на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 57, 88, 212-214 ЦПК України, ст. ст. 219, 328, 392, 655 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль НОМЕР_1, 1991 року випуску, блакитного кольору, шасі № ХТН 531400 М 1342810, свідоцтво про реєстрацію технічного засобу серії ЯАА № 633004 видане 20.11.2001 року Павлоградським МРЕВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області.

Сторони та інші особи , які беруть участь у справі, а також особи , які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково .

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення . Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження ,