Справа № 1-37/08

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

8 травня 2008 року     смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді     Цибика І.Й.,

при секретарі     Тисянчин М.В.,

з участю прокурора     Данканича В.М.,

потерпілої     ОСОБА_1,

представника потерпілої     ОСОБА_2,

підсудного     ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Березний

справу про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець смт. Великий Березний, вул.  Шевченка, 66/4, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, не працює, не судимий, громадянин України, в злочині передбаченому ст. 167 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_3 рішенням виконкому селищної ради смт. Великий Березний № 22 від 30 січня 2007 року був призначений опікуном неповнолітньої ОСОБА_1 та отримав пенсію та допомогу на її утримання, а в дальнійшому умисно, зловживаючи опікунськими правами, з корисливою метою, використовував частину коштів для задоволення власних потреб на шкоду підопічній.

Так, в період із 5 грудня 2006 року по 29 лютого 2008 року ОСОБА_3 перебуваючи на обліку в управлінні Пенсійного фонду Великоберезнянського району як отримувач пенсії за втратою годувальника на неповнолітню ОСОБА_1, отримав пенсію в розмірі 4409, 01 грн., а в період з 1 лютого 2007 року по 31 січня 2008 року, перебуваючи на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення, як отримувач допомоги на підопічну ОСОБА_1, отримав 4812, 18 грн., з яких 93, 82 грн. використав як оплату за електропостачання квартири, 555 грн. за комунальні послуги, 2025 грн. витратив для потреб ОСОБА_1, придбавши телевізор за 685 грн., два спортивні костюми за 257 грн., куртку за 310 грн. та дві пари чобіток за 408 грн. Також в період із вересня по грудень 2007 року ОСОБА_3 давав ОСОБА_1 щомісячно по 200 грн., а всього 800 грн., в лютому 2008 року - 500 грн., а в середині березня 2008 року - 100 гривень. А решту коштів, в сумі 5692, 38 гривень використав для власних потреб, отримуючи для себе вигоду майнового характеру, а саме отримані кошти використав для покупки собі спиртних напоїв, продуктів харчування, одягу та інших особистих потреб, а також частину коштів віддав своєму братові ОСОБА_4, який проживає без засобів для існування.

В судовому засіданні ОСОБА_3 винним себе в інкримінованому йому злочині

визнав повністю і пояснив, що в грудні 2006 року померла його співмешканка ОСОБА_5 і його призначили опікуном над її неповнолітньою дочкою ОСОБА_6. Після цього він перебуває в управлінні пенсійного фонду у Великоберезнянському районі на обліку як отримувач пенсії за втратою годувальника на неповнолітню ОСОБА_1, та в управлінні праці та соціального захисту населення Великоберезнянського району, де теж отримує допомогу на дівчину. З отриманої допомоги він для потреб ОСОБА_3 ОСОБА_6 купив телевізор за 685 гривень, заплатив квартплату в сумі 545 гривень, купив їй два спортивні костюми - один за 125 гривень та другий за 132 гривні, куртку за 310 гривень та дві пари чобіток за 250 та 158 гривень. Також із коштів отриманих на дівчину він кожен місяць давав по 50-60 гривень своєму братові ОСОБА_4 який проживає в с.Стужиця, біля 1 500 гривень дав самій ОСОБА_6, а саме у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2007 року давав їй по 200 гривень, а в січні 2008 року - 500 гривень, в середині березня 2008 року - 100 гривень, а решту грошей використав на власні потреби для купівлі собі продуктів харчування, одягу та спиртних напоїв.

Потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що після смерті матері її опікуном призначили ОСОБА_3, який отримує на її утримання державну у допомогу в Пенсійному фонді та в управлінні праці та соціального захисту населення. Перші декілька місяців ОСОБА_3 був нормальним опікуном, купляв їй одяг та продукти харчування, однак через кілька місяців почав сильно зловживати спиртними напоями та перестав займатися її вихованням. Вона в цей час познайомилася із ОСОБА_7 і почала із ним зустрічатися та багато часу проводила в нього вдома. На початку вересня 2007року вона поїхала з циганами в м. Самбір де заробила гроші та купила собі одяг. Із м.Самбір вона повернулася в кінці вересня 2007 року і з цього часу проживає вдома у ОСОБА_7. ОСОБА_3 приходив туди декілька разів, щоб її забрати, але вона відмовилася. За весь період опікунства ОСОБА_3 купив їй лише одні чобітки та спортивний костюм, а весною 2007 року кілька разів давав їй по 5-10 гривень, коли вона йшла до школи. В 2008 році вона звернулася із заявою в селищну раду, щоб пенсію переоформили на неї, тоді ОСОБА_3 прийшов до неї і дав їй 100 грн., на які вона купила собі кросівки. У 2007 році ОСОБА_3 дав їй всього 800 гривень, а решту грошей залишив собі. В 2008 році він дав їй 300 гривень, а потім вона взяла від нього ще 200 гривень. В березні 2008 року опікун дав їй ще 100 гривень і за ці гроші вона купила собі кросівки. Більше ніяких грошей ОСОБА_3 їй не давав і ніколи не говорив їй які суми грошей він отримує.

Суд обмежив дослідження доказів по справі допитом підсудного, оскільки ніхто з учасників судового розгляду не оспорив фактичні обставини справи та дослідив докази, що відносяться до предмету доказування, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 299 КПК України.

Так, крім визнання своєї вини самим підсудним, його вина доведена слідуючими доказами:

-     рапортом оперативного чергового Великоберезнянського РВ УМВС
ОСОБА_8 від 25 березня 2008 року, яким останній доповідає, що ОСОБА_3,
зловживаючи опікунськими правами, використовував гроші для власних потеб (а.с.

2);

•   -     інформацією управління пенсійного фонду України в Великоберезнянському районі, згідно якої ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду як отримувач пенсії за втратою годувальника на неповнолітню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 і в період з 05.12.2006 по 29.02.2008 року отримав пенсію в розмірі 4409, 01 грн. (а.с. 18-19);

•   -     інформацією управління праці та соціального захисту населення у ОСОБА_9

•   -    

районі згідно якої ОСОБА_3 перебуває на обліку як отримувач допомоги на неповнолітню ОСОБА_1 і в період з 01.02.2007 року по 31.01.2008 року отримав допомогу в розмірі 4812, 18 грн. (а.с. 24);

•   -     поданням із Великоберезнянської загальноосвітньої школи від 2 жовтня 2007 згідно якого дирекція школи просить прийняти міри до ОСОБА_1 яка в період з 17 вересня 2007 року по 28 вересня 2007 року не відвідувала школу (а.с. 114);

•   -     заявою ОСОБА_1 від 4 березня 2008 року в управління Пенсійного Фонду в якій вона просить виплачувати пенсію по втраті годувальника їй особисто, оскільки опікун витрачає пенсію на власні потреби (а.с. 115);

•   -     інформацією Великоберезнянського районного центру зайнятості, згідно якої ОСОБА_3 перебуває на обліку в Великоберезнянському РЦЗ в пошуку роботи з 21.03.2008 року (а.с. 134);

•   -     інформацією Великоберезнянського ВУ ЖКГ згідно якої оплату за комунальні послуги за квартиру за адресою смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 66/4 проводив ОСОБА_3 Заборгованість з комунальних послуг станом на 01.01.2007 року становила 554 грн. (а.с. 138);

•   -     інформацією Великоберезнянського РЕМ згідно якої в період із 01.01.2007 року по 28.02.2008 року ОСОБА_3 сплачено за електроенергію 93, 82 грн. (а.с. 140-141).

Оцінивши всі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_3 доведена, а його діяння кваліфікує за ст. 167 КК України — використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_3 раніше не судимий, сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у вчиненому, що дає підстави призначити, в межах санкції ст. 167 КК України, більш м'який вид покарання.

Обтяжуючих покарання обставин не встановлено.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Судових витрат по справі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 за ст. 167 КК України до 510 грн. штрафу.

Міру запобіжного заходу до вступления вироку в законну силу залишити ОСОБА_3 підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом 15 діб з моменту його проголошення  через цей суд.