Копія:     Справа № 2-268/09

ЗАОЧНЕ      РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2009 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області
В складі: головуючого судді     ЧАБАК І.О.

При секретарі     ЧИЛІКІНІЙ A.M.

З участю представника позивача     ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Глухові справу за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк « в особі Сумської філії щодо спонукання до виконання зобов'язань,  встановлених договором та зобов'язання зарахувати зайво сплачені кошти у рахунок майбутніх платежів за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Глухівського міськрайонного суду з позовом до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк « в особі Сумської філії щодо спонукання до виконання зобов'язань,  встановлених договором, доповнивши свої вимоги тим,  що просить зобов'язати Закрите акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» в особі Сумської філії зарахувати зайво сплачені 220 доларів США 91 грн.91 коп. та 7 грн.16 коп пені у рахунок майбутніх платежів за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору № 1525 -мк від ЗО .10.2007 року.

Свої вимоги мотивує тим,  що відповідно до умов укладеного кредитного договору № 1525-мк від 30.10.2007 року між ним та Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Приват Банк» в особі Сумської філії останнім було надано йому грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості,  повернення,  строковості,  платності та цільового характеру використання у розмірі 90 000, 00 доларів США,  для придбання нежитлового приміщення,  яке знаходиться по вул.  Пушкіна,  60-а у м.  Глухів Сумської області.

Позивач свої зобов'язання,  встановлені умовами Договору,  виконував у повному обсязі,  але 26.02.2009 року останнім було отримано від відповідача проект додаткової угоди до чинного кредитного договору про підвищення розміру процентної ставки по Договору до 21% річних з 02.02.2009 року.

Крім цього,  коли 26.01.09 позивач звернувся до відповідача щодо прийняття чергового платежу,  за умовами укладеного договору,  тобто із розрахунку 14% річних,  йому було усно повідомлено,  що плата за кредит йому збільшена і він повинен вносити за користування позиченими грішми вже 21%. У зв'язку з цим він 29.01.09 подав відповідачу заяву про те,  що повідомлення про підвищення процентної ставки позивач не отримував.

Позивач вважає,  що відповідачем неправомірно здійснено одностороннє підняття та нарахування процентної ставки у розмірі 21% річних та не виконуються умови укладеного Договору з огляду на нижченаведене.

Відповідач , будучи повідомлений про час та день слухання справи належним чином в судове засідання не з» явився,  надавши суду письмову згоду про слухання справи у його відсутності та прийняття заочного рішення.

Вивчивши матеріали справи,  вислухавши доводи представника позивача ОСОБА_1 суд вважає,  що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до  ст.  526 ЦК України : «Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу,  інших актів цивільного законодавства».

Факт укладення кредитного договору між ОСОБА_2 та ЗАТ Комерційний банк «Приват Банк» в особі Сумської філії підтверджується кредитним договором № 1525 -мк від 30.10.2007 року , яким було надано позивачу грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості «повернення ,  строковості,  платності та цільового характеру використання у розмірі 90 000 доларів СІЛА для придбання нежитлового приміщення , яке знаходиться по вул.  Пушкіна 60-а в м.  Глухові Сумської області.

Пунктом 1.1 Договору визначено,  що надання кредиту буде здійснюватись за наявності вільних коштів на умовах та у строк передбачений договором.

Відповідно до п.1.3 Договору визначено,  що: "Строк повернення кредиту,  відсотків та винагороди згідно Графіку погашення кредиту,  відсотків та винагороди,  але не пізніше 29 жовтня 2029 року."

Пунктом 2.2.2 Договору встановлено обов'язок Позичальника (Позивача) сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно,  згідно з графіком погашення кредиту,  відсотків та винагороди,  вказаному в Додатку №1 до договору.

П. 4.1 Договору встановлено обов'язок Позичальника (Позивача) сплачувати Кредитору (Відповідачу) проценти в розмірі 14% річних.

Згідно квитанцій від 04.04.2009 року вбачається,  що ОСОБА_2 вніс в касу банку різницю у нарахованих відсотках , яка склала 220 доларів США, 91 грн.91 коп. та пені в сумі 7грн. 16 коп.

Відповідно до  ст.  629 ЦК України: «Договір є обов'язковим для виконання сторонами».

Позивач свої обов'язки,  встановлені умовами Договору виконував належним чином та у повному обсязі,  проте Відповідач свої обов'язки встановлені п.п. 1.1.1 Договору,  щодо встановлення розміру процентів на рівні 15, 5% річних - не виконав,  порушивши тим самим ч. 1  ст.  651,   ст.  ст.  654, 629, 526 ЦК України.

Відповідно до  ст.  1055 ЦК України: «Кредитний договір укладається у письмовій формі».

Відповідно до ч. 1. ст. 651 ЦК України : «Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін,  якщо інше не встановлено законом або договором».

Згідно із  ст.  654 ЦК України : «Зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі,  що й договір,  що змінюється або розривається,  якщо інше не встановлено Договором або законом».

Законом України «Про захист прав споживачів» чітко встановлений один із випадків можливої зміни процентної ставки по кредиту,  а саме зміна облікової ставки НБУ. Термін «інші випадки» в даному Законі не конкретизовано».

Однак,  це не дає підстав для висновків про те,  що в договорі перелік випадків,  за яких відбувається зміна процентної ставки по кредиту є необмеженим.

Дане положення ч.4  ст.  11 Закону повинно тлумачитися з урахуванням положень п.4.4.5  ст. П Закону,  згідно якого «.. встановлення дискримінаційних,  відносно споживача,  правил зміни відсоткової ставки» є несправедливою умовою договору (тобто такою,  що всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (ч.2  ст.  18 Закону).

Згідно з ч. 1  ст. 18 Закону: «Продавець (виконавець,  виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови,  які є несправедливими».

Враховуючи практику укладення договорів кредитування - розробка банками власних типових форм договору,  умови якого однакові для кожного рядового клієнту та не змінюються банком по його вимозі,  - є всі підстави для висновку про те,  що договір кредитування є договором приєднання в розумінні  ст. 634 Цивільного кодексу України,  тому,  що споживач бажаючи укласти договір,  не має можливості вплинути на його умови,  в тому числі - відносно односторонньої зміни процентної ставки.

За таких умов,  положення договору кредитування,  що надають банкам право на свій розсуд змінювати процентну ставку,  є дискримінаційними в тому значенні,  в якому цей термін вживається у Законі про захист прав споживачів.

Таким чином,  термін «інші випадки» не може тлумачитися широко,  а може охоплювати тільки ті випадки,  які не є дискримінаційними.

Такими випадками може бути тільки настання подій,  так само незалежних від волі сторін,  як зміна облікової ставки НБУ.

Крім того,  відповідно до абз.2 п.3.5. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупній вартості кредиту,  затвердженого Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168: «..банки не мають права змінювати процентну ставку по кредиту у зв'язку із волевиявленням однієї із сторін (зміна кредитної політики)».

Крім того,  постановою від 22.11.2007 року по справі № 18/363-а Господарським судом м.  Києва було визнано не чинним абз. 1 п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупній вартості кредиту,  затвердженого Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168,  а саме: «Банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише у разі настання події,  не залежної від волі сторін договору,  яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку».

З урахуванням викладеного,  можна зробити висновок,  що банки мають право змінювати процентну ставку по виданим кредитам тільки у випадку збільшення облікової    ставки  НБУ.

Разом з тим відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів",  а також пункту 3.5 Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту,  затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 N 168 (далі - Правила N 168),  банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише у разі настання події,  не залежної від волі сторін договору,  яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Таким чином,  зміна процентної ставки за кредитом має бути адекватною тим подіям (у тому числі і зміні облікової ставки Національного банку України),  які мали безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Відповідно до  ст.  66 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»: «Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України в таких формах,  зокрема:

- встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Відповідно до  ст.  56 ЗУ «Про Національний банк України»: «Національний банк видає нормативно-правові акти з питань,  віднесених до його повноважень,  які є обов'язковими для органів державної влади,  органів місцевого самоврядування,  банків,  підприємств та організацій та установ,  незалежно від форм власності,  а також для фізичних осіб».

Таким чином,  суд приходить до висновку,  що відповідачем було не виконано вимоги Національного банку України,  щодо заборони підвищувати проценти по укладеним договорам надання кредиту,  порушено вимоги  ст.  66 Закону України «Про банки та банківську діяльність»,  та  ст.  56 ЗУ «Про Національний банк України»,  тому позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню.

Враховуючи вищевикладене і керуючись  ст. . ст.  215, 218,  223, 226, 294 ЦПК України  ст.   ст.  11,  18 Закону України «Про захист прав споживачів»,   ст.  56 Закону України «Про Національний банк України»,   ст.  66 Закону України «Про банки та банківську діяльність»,  ч. 1.  ст.  651,  654,  629,  526 ЦК України,   ст.  З,  ч. 5  ст. 110 ЦПК України та кредитним договором № 1525-мк від 30.10.2007 року,  суд,  -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк « в особі Сумської філії щодо спонукання до виконання зобов'язань,  встановлених договором та зобов'язання зарахувати зайво сплачені кошти у рахунок майбутніх платежів за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору задовольнити.

Зобов'язати Закрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Приват Банк» в особі Сумської філії виконувати зобов'язання відповідно до умов кредитного договору № 1525-мк від 30.10.2007 року,  укладеного із ОСОБА_2,  а саме п. 4.1 Договору,  щодо встановлення розміру процентів за користування кредитом у розмірі 14% річних.

Визнати неправомірним рішення відповідача про підвищення процентної ставки до 21% по кредитному договору № 1525-мк від 30.10.2007 року та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок процентів за користування кредитом відповідно до умов Договору на рівні 14% річних.

Зобов'язати Закрите акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Сумської філії зарахувати зайво сплачені 220 доларів США,  91грн. 91 коп. та 7грн. 16 коп.. пені у рахунок майбутніх платежів за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору № 1525-мк від 30.10.2007 року.

Звільнити Позивача від сплати судових витрат на підставі  ст.  22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Стягнути з ЗАТ КБ «Приват Банк» в особі Сумської філії на користь держави судові витрати по справі у вигляді держмита в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення в сумі 30 грн.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом,  що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом 10 днів з дня отримання ним копії рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк.