Справа № 2а-236-2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2010 року Дебальцевський міський суд Донецької області у складі: головуючої - судді Попович Т.М.
при секретарі Костенко Н.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дебальцеве справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Дебальцеве Донецької області про визнання протиправною відмови у виплаті недоотриманої суми підвищення пенсії, стягнення недоотриманої суми підвищення пенсії, зобов»язання проводити виплату підвищення пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Дебальцеве Донецької області про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої суми підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2007 року по вересень 2008 року та з 01 жовтня 2008 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом, стягнення недоотриманої суми підвищення пенсії за період з 01 січня 2007 року по вересень 2008 року в розмірі 2314,47 грн., зобов’язання проводити виплату підвищення пенсії з 01 жовтня 2008 року, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В обґрунтування позову зазначає, що вона віднесена до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідач у своїх запереченнях зазначив, що положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання, пов’язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» слід вирішувати шляхом внесення змін до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Наполягав на відмові в задоволенні позову.
В судове засідання сторони не з’явилися, про час, день та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причину неявки не повідомили, до суду надали заяви про розгляд справи за їх відсутності .
Суд в судовому засіданні дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Дебальцеве та отримує пенсію за віком (а.с.8-10).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Водночас статтею 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Статтею 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» (3235-15) було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15), запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Протягом 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом (489-16), на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року.
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із зазначеного за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року діти війни мали право на отримання підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI (надалі - Закон № 107) були внесені зміни, в тому числі й до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної Війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10- рп від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про
внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті, що існувала до 1 січня 2008 року, втратила чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.
28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 гривні, з 1 липня – 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні.
Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправною відмову органу Пенсійного фонду України у виплаті недоотриманої суми підвищення пенсії з 22 травня 2008 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, а межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також судом не може бути прийнято до уваги та враховано як підставу не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії посилання відповідача на ту обставину, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 8 КАС України визначено, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Факт відсутності визначення та врегулювання на законодавчому рівні питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни» не може бути підставою для позбавлення позивача визначених державою соціальних гарантій та підтримки його як дитині війни.
Стаття 9 КАС України визначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень надає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 р. № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5.10.2000 р. № 2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.
Частиною 3 статті 4 Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року («Урядовий кур’єр» від 23 грудня 2006 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року («Урядовий кур’єр» та «Голос України» від 28 березня 2007 року), якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня – 470 гривень, з 1 квітня -481 гривні, з 1 липня -482 гривень, з 1 жовтня – 498 гривень.
Статтею 54 Закону України від 26.12.2008 р. № 835 –У1 «По державний бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Статтю 54 Закону України від 26.12.2008 р. № 835 –У1 «По державний бюджет України на 2009 рік» доповнено новою частиною- другою згідно із Законом України від 06.11.2009 р. № 1715-У1, у зв’язку з цим встановлено з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць складає 573 грн.
Законом Україны «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року за № 1646, встановлен прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 листопада 2009 року - 573 гривень, з 1 січня 2010 року - 695 гривень.
Оскільки норми наведених вище законів щодо спірних відносин не змінювалися з 22.05.2008 р., то позовні вимоги, починаючи з 22.05.2008 р. підлягають задоволенню.
Суд вважає, що матеріалами справи повністю доведений фат порушення права позивача на отримання підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки з заперечень на адміністративний позов (а.с.19) вбачається що станом на 09.03.2010 року позивач отримує підвищення до пенсії в розмірі, відповідно до постанови Кабміну України №530 від 28.05.2008 р. Окрім того, якщо позивач вважає, що його право порушено, він може безпосередньо звернутися з позовом до суду, що закріплено Конституцією України, досудове вирішення спору не є обов’язковим.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись принципом адміністративного судочинства, а саме верховенством права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, суд вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги і зобов’язати здійснити підвищення пенсії позивачу на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України
Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185,186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, п.2 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» № 1691 от 18.02.2010 р. суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Дебальцеве Донецької області про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої суми підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2007 року по вересень 2008 року та з 01 жовтня 2008 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом, стягнення недоотриманої суми підвищення пенсії за період з 01 січня 2007 року по вересень 2008 року в розмірі 2314,47 грн., зобов’язання проводити виплату підвищення пенсії з 01 жовтня 2008 року, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України в м. Дебальцеве у виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року - протиправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Дебальцеве Донецької області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збіру у сумі 1 грн. 70 коп.
Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 31 березня 2010 року.
Повний текст постанови складений 3 квітня 2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного суду через Дебальцевський міський суд.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Дебальцевського
міського суду ОСОБА_2
Справа № 2а-236 -2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
31 березня 2010 року Дебальцевський міський суд Донецької області у складі: головуючої - судді Попович Т.М.
при секретарі Костенко Н.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дебальцеве справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Дебальцеве Донецької області про визнання протиправною відмови у виплаті недоотриманої суми підвищення пенсії, стягнення недоотриманої суми підвищення пенсії, зобов»язання проводити виплату підвищення пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Дебальцеве Донецької області про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої суми підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2007 року по вересень 2008 року та з 01 жовтня 2008 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом, стягнення недоотриманої суми підвищення пенсії за період з 01 січня 2007 року по вересень 2008 року в розмірі 2314,47 грн., зобов’язання проводити виплату підвищення пенсії з 01 жовтня 2008 року, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185, 186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, п.2 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» № 1691 от 18.02.2010 р. суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Дебальцеве Донецької області про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої суми підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2007 року по вересень 2008 року та з 01 жовтня 2008 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом, стягнення недоотриманої суми підвищення пенсії за період з 01 січня 2007 року по вересень 2008 року в розмірі 2314,47 грн., зобов’язання проводити виплату підвищення пенсії з 01 жовтня 2008 року, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України в м. Дебальцеве у виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року - протиправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Дебальцеве Донецької області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збіру у сумі 1 грн. 70 коп.
Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 31 березня 2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного суду через Дебальцевський міський суд.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Дебальцевського
міського суду ОСОБА_2