Справа №2а-156/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2010 року, суддя Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Красноперекопську, справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АР Крим, 3-ті особи: Пенсійний фонд України, Державне казначейство України про відновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка, 25.12.2009 р., звернулася до суду з позовом про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів та стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», вказуючи, що згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона має статус дитини війни та у зв’язку з цим і право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем в порушення вимог чинного законодавства така допомога їй за 2007-2009 р.р. виплачувалась не в повному обсязі. Просила суд стягнути на її користь недоплачену допомогу у розмірі 3696.90 грн. за період з 01.01.07 р. по 01.12.09 р., вказуючи, що про належні їй як дитині війни виплати та про наявність рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. стало відомо лише у теперішній час, тому просила суд відновити їй пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
В судове засідання сторони та 3-ті особи не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від позивачки та відповідача, через канцелярію суду, були подані заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с.13-14, 30).
3-ті особи- Пенсійний фонд України та Державне казначейство України в судове засідання не прибули, були повідомлені належним чином, в матеріалах адміністративної справи знаходиться заперечення Держказначейства з приводу поданої позовної заяви.
У письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.13-14) відповідач вимоги ОСОБА_3 не визнав, зазначивши, що відповідно до ст.99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється річний строк, який позивачка пропустила без поважних причин. Відповідно до ст.100 КАСУ пропущення строку для звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. Крім того, зазначив, що з 01.01.07 р. діяла редакція Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким не передбачалась сплата державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і, який діяв до 09.07.07 р., не змінювався та не визнавався неконституційним, а також вказав, що у 2007 р. був відсутній законодавчо врегульований механізм виплат соціальної допомоги «дітям війни».
З 01.01.2008 р. по 21.05.2008 р. виплата надбавки дітям війни здійснювалася відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, встановлено, що дітям війни встановлюється соціальна допомога у вигляді пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме: з 01.01.08 р. – 47 грн.; з 01.04.08 р. – 48.10 грн., з жовтня -49.80 грн..
28.05.2008 р., КМУ було прийнято постанову №530 про «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», п.8 якої передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного утримання або державної соціальної допомоги, яка сплачується замість пенсії проводиться підвищення у наступних розмірах: з 22.05.08 р. – 48.10 грн.; з 01.07.08 р. – 48.20 грн.; з 01.10.08 р. – 49.80 грн. по теперішній час. Що стосується виплат соціальної допомоги в інших розмірах, то, як зазначив відповідач, не існувало врегульованого законом механізму їх здійснення.
3-тя особа Державне казначейство України у письмових поясненнях (а.с.24) зазначило, що відсутні правові підстави для залучення їх відомства по вказаній справі у якості 3-ї особи, оскільки Держказначейство не здійснює заходи щодо виплати та перерахуванню пенсій згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, вказало, що Держказначейство України відповідно до наданих повноважень не має права встановлювати або змінювати видатки Державного бюджету і в жодному разі не може розпоряджатися коштами, які призначені для виплати пенсій, звертаючи увагу, що Держказначейство виконує свої функції з казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів і порушень прав позивачки своїми діями не допускало.
3-тя особа Пенсійний фонд України у письмових поясненнях (а.с.28) зазначив, що у Державному бюджеті на 2008 та 2009 р.р. не передбачено видатків на виплату підвищення дітям війни понад розміри, встановлені п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р.». Крім того зазначив, що механізм реалізації положень ст.6 Закону України №2195 був відсутній. Міністерство юстиції України підтвердило відсутність механізму реалізації положень вказаного закону та зазначило, що питання щодо реалізації цих положень закону слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону №2195.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАСУ, суд вирішив справу за відсутності сторін, в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, щоЛигіна Л.І. народилася 19.08.1935 р. та відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі, право на отримання державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.6 зазначеного Закону. Факт наявності права на пільги підтверджується також довідкою від 23.12.2009 р. (а.с.9).
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Правлінням ПФУ від 30.04.2002 р., відповідно до п.п.1.1 Розділу 1 Положення про головні управління ПФУ в АРК, областях, містах Києва та Севастополя, затвердженого постановою ПФ України від 27.06.2002 р., згідно яких управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі є органом виконавчої влади та суб’єктом владних повноважень встановлено, що до основних завдань управління входять забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування та виплата встановлених законодавством пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Відповідно до ст.7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Разом з тим, п.12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 р.» дія норми ст.6 ЗУ «Про соціальний статус дітей війни» була зупинена на 2007 р. ». Ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 р. підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
09.07.2007 р., рішенням Конституційного суду України №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність. Отже, спірні відносини з 09.07.2007 р. мали регулюватися відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 р.. Таким чином, починаючи з 09.07. по 31.12.2007 р. управління Пенсійного фонду в Красноперекопському районі АР Крим повинно було нараховувати та сплачувати позивачці щомісячну соціальну допомогу відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції закону від 18.11.2004 р. у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак, в порушення вимог чинного законодавства відповідач вказані виплати не здійснював.
Відповідно до ст.ст.99,100 КАСУ, позов може бути поданий у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропуску строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав 14.12.2009 р., тобто з пропущенням річного строку. Доказів поважності причини пропуску строку для звернення суду позивачка не надала, при цьому представник відповідача в своїх письмових запереченнях наполягає на застосуванні положень ст.ст.99,100 КАСУ в частині відмови в задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропуском строку для звернення до суду. За таких обставин, суд приходить до висновку, що у позові в частині виплати надбавки за період з 09.07. по 31.12.2007 р. необхідно відмовити у зв’язку з пропуском строку для звернення до суду. Доводи позивачки про те, що їй стало відомо про наявність права на вказані соціальні виплати лише у теперішній час із засобів масової інформації суд відкидає, оскільки позивачка своєчасно була повідомлена Красноперекопським УПЗН про отримання статусу «дитини війни» і про можливість користування пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому могла, у разі незаконної відмови у виплаті державної соціальної допомоги, звернутися до суду за захистом прав у встановлений законом строк як особисто, так і за допомогою представників. Також позивачці нічого не заважало самостійно своєчасно дізнатися про прийняття рішення КСУ від 09.07.2007 р. із засобів масової інформації або від представників відповідача, однак вона цього не зробила. За таких обставин суд приходить до висновку, що у позові в частині виплати позивачці надбавки за період з 01.01.2007 р. по 01.12.2008 р. слід відмовити з підстав пропуску нею строку звернення до суду.
Підпунктом 2 пункту 41 ст.10 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р.№107-VI були внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких зазначена стаття викладена в новій редакції. Встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») виплачується державна соціальна допомога у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України (далі по тексту –КСУ) №10-рп/2008 р. визнано, що п.п.2 п.41ст.10 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не відповідає Конституції України. Оскільки вищезазначена норма Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратила силу лише від дня прийняття рішення Конституційним Судом України, то ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, згідно з якою дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком почала діяти з 22.05.2008 р.. Доводи представника 3-ої особи про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», зокрема не визначення терміну «мінімальна пенсія за віком» не приймаються судом до уваги.
Відповідно до ст.4, ч.1 ст.8 КАСУ, суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права, свободи та інтереси визнаються найвищими цінностями та визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. На час розгляду справи у суді мінімальний розмір пенсії за віком визначений лише ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальний розмір пенсій за віком встановлювався у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Ч.1 ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має застосовуватись розмір мінімальних пенсій за віком, який визначений ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Ст.58 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлені розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 01.10.2008 р. -498 грн.. Ст.54 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 р.» встановлено, що у 2009 р. прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, встановлені у розмірах, що діяли у грудні 2008 р.. Таким чином, щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за період з 01.12.2008 р. по 01.12.2009 р., що підлягає виплаті позивачці складає 1792.8 грн. відповідно до наданого розрахунку:
З 01.12.2008 р. по 01.12.2009 р. – по 149.4 грн. (498.00х30%)х12 міс.=1792.8 грн.. Оскільки на підставі п.8 постанови КМУ від 28.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» позивачці як дитині війни відповідачем були нараховані та виплачені надбавки до пенсії у таких розмірах – з 01.10.2008 р. по 49.80 грн. (49.8х12 місяців=597.6 грн.), то загальний розмір щомісячних надбавок, визначених судом, які підлягають виплаті позивачці слід зменшити на вказані суми, тобто на (1792.8-597.6=1195.2 грн.).
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про необхідність застосування положень постанови КМУ від 28.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» для визначення розміру соціальної допомоги дітям війни у період з 22.05.2008 р. , оскільки визначений в ній розмір суперечить положенням ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». З урахуванням викладеного, а також вимог ст.113 Конституції України, суд вважає за необхідне застосувати для визначення розміру соціальної допомоги позивачки як дитини війни вищезазначену норму діючого на той час ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Керуючись ст.ст. 1,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції ЗУ від 18.11.2004 р. №2195-IV, п.41 ст.58 р.2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.ст.28,58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008, ст.113 Конституції України, ст.ст. 9,11,12,71,94,99,100,122,159-163,167,186 КАСУ, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим нарахувати та сплатити ОСОБА_2 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність згідно із ст.58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» за період 01.12.2008 р. по 01.12.2009 р. у розмірі 1195.2 грн., в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАСУ – з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, визначеному ч.5 ст.186 КАСУ.
Суддя