Справа №2-31/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

19 березня 2009 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Сітайло Л.Г. при секретарі - Кравчук О.І. розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу "ІНФОРМАЦІЯ_1», ОСОБА_2 про визнання права власності на гаражний бокс та усунення перешкод в користуванні та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Гаражно-будівельний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1», Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання права власності на гаражний бокс, -

ВСТАНОВИВ

05 червня 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на гаражний бокс НОМЕР_1 в ГБК "ІНФОРМАЦІЯ_1" та усунення перешкод в користуванні останнім. Обґрунтовуючи вимоги зазначив, що на підставі рішення загальних зборів ГБК від 12.01.1999 року вона є власником гаражного боксу НОМЕР_1. З 1999 року та до 18.02.2008 року вона та члени її родини безперешкодно володіли та користувались зазначеним боксом. Однак, 18.02.2008 року вона виявила, що внутрішні та зовнішні замки на боксі зламано та встановлено інші. 22 лютого 2008 року бокс опломбовано головою ГБК. Від голови ГБК вона дізналася, що гаражним боксом володіє та користується ОСОБА_2, який є членом ГБК з 1993 року. Враховуючи, що її право власності на гаражний бокс не визнається відповідачем просить задовольнити позов в повному обсязі.

Представник ГБК «ІНФОРМАЦІЯ_1» в судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив, що позивач не є членом ГБК та не має права користування гаражним боксом, оскільки документи про членство останньої в ГБК відсутні. Довідка № 602 від 10.03.2006 року, на яку посилається позивач, як на підставу своїх вимог, не може бути прийнята до уваги, оскільки підписана ОСОБА_3, обрання якого Головою ГБК визнано судом незаконним. Також зазначив, що власником спірного гаражного боксу з 23.12.1993 року є ОСОБА_2, що підтверджується розрахунковою книжкою члена ГБК, квитанціями, перепустками, а також заявами про надання дозволу на користування гаражним боксом іншій особі на час його довготривалих відряджень.

Відповідач ОСОБА_2, заперечуючи проти позову, звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про визнання права власності на гаражний бокс НОМЕР_1, виготовлення технічного паспорту на бокс НОМЕР_1 на ім'я позивача незаконним та скасування реєстрації права власності позивача на гаражний бокс, а також просив зобов'язати БТІ зареєструвати за ним право власності на спірний гаражний бокс.

В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом зменшив вимоги позову та просив визнати за ним право власності на гаражний бокс НОМЕР_1. Обґрунтовуючи вимоги зазначив, що з 23.12.1992 року і до цього часу він є членом ГБК та власником гаражного боксу НОМЕР_1. З 01 жовтня 1990 року до 01.01.1993 року забудовником та першим власником боксу був ОСОБА_4., який і передав йому 23.12.1992 року гаражний бокс та розрахункову книжку. Факт користування ним спірним гаражним боксом з 1993 року підтверджується перепусткою ГБК, виданою в 1993 році колишнім головою правління ГБК, квитанціями про сплату членських внесків з 01.01.1993 року до 31.12.2007 року, а також перепусткою, виданою на ім'я ОСОБА_5., який користувався гаражним боксом за його згодою з 1993 року до 1996 року та з 2002 року до 2005 року. В зв'язку зі зміною місця проживання він деякий час не користувався гаражним боксом з метою схоронності

автомобіля, а зберігав в ньому речі сім'ї. Беручи до уваги, що ОСОБА_1. використовувався гаражний бокс без законних підстав просив відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги первісного позову підтримав та просив задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та вивчивши письмові докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.3акону України "Про кооперацію" членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

До прав члену кооперативу, серед іншого, відноситься користування послугами кооперативу, а до обов'язків - сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних із діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» від 28.06.1991 року №5 роз'яснено, що член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатися ним на свій розсуд.

Відповідно до довідки ГБК «ІНФОРМАЦІЯ_1», виданою 10.03.2006 року головою правління ОСОБА_3., ОСОБА_1. є членом ГБК, згідно з рішенням загальних зборів від 12.01.1999 року, та власником гаражного боксу НОМЕР_1. Сума пайового внеску за гаражний бокс в розмірі 900 грн. сплачена 28.01.1999 року. Гаражний бокс побудовано господарчим способом та введено в експлуатацію в листопаді 1999 року.

В судовому засіданні представник ГБК пояснив, що гаражні бокси НОМЕР_2, НОМЕР_1, НОМЕР_3, які розташовані в 26 ряду, побудовано та введено в експлуатацію в період з 1989-1990 років. Конструктивною особливістю вищезазначених боксів є не лише спільні стіни, а й спільні цокольні перемички між підвалами з бетонних блоків, що свідчить про зведення боксів забудовниками одночасно у 1989-1990 роках.

Зазначене підтверджується наступним. Власником боксу № НОМЕР_3 ОСОБА_6. вступний внесок сплачено 19.06.1990 року, а бокс введено в експлуатацію в 1990 році. Власник боксу НОМЕР_2-ОСОБА_7. в 1994 році виїхав на проживання до Росії, а в 1997 році передав право володіння боксом сину ОСОБА_8.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом пояснив, що докази сплати пайового внеску та розрахункової книжки для сплати експлуатаційних внесків з 1999 року по даний час неможливо надати, оскільки вони втрачені.

В той же час ОСОБА_2. в судовому засіданні надано розрахункову книжку для оплати експлуатаційних внесків за користування гаражним боксом НОМЕР_1 з 1990 до 1999 років, видану на ім'я ОСОБА_4., а в подальшому перереєстровану на його ім'я.

Відповідно до рахунку від 07.02.2008 року ОСОБА_2. внесено плату за користування боксом НОМЕР_1 за 2004-2007 роки в розмірі 396 грн.

Факт користування гаражним боксом НОМЕР_1 в ГБК «ІНФОРМАЦІЯ_1» в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11., які пояснили, що в період з 1996 до 2006 року кожний з них відвідував гаражний бокс НОМЕР_1 разом з ОСОБА_2. з метою ремонтування автомобіля, перевезення будівельних матеріалів та власних речей останнього.

Свідок ОСОБА_5. в судовому засіданні пояснив, що з 1993 року до 1996 року з дозволу ОСОБА_2., який від'їжджав в тривале відрядження, проживав в його квартирі та користувався   гаражним   боксом  №   НОМЕР_1  в   ГБК   «ІНФОРМАЦІЯ_1»   шляхом  отримання

відповідної перепустки та сплати експлуатаційних внесків. З 1996 року до 2003 року користувався гаражним боксом періодично.

Пояснення свідка ОСОБА_12. щодо користування їх сім'єю гаражним боксом НОМЕР_1 в ГБК «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 1999 року по даний час судом не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки спростовуються встановленими в судовому засіданні вищезазначеними доказами.

Частиною 3 ст.61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Так, рішенням Солом'ямського районного суду м. Києва від 03.06.2005 року по справі за позовом ГБК «ІНФОРМАЦІЯ_1» до ОСОБА_13., ОСОБА_3, 3-тя особа Солом'янська районна державна адміністрація в м.Києві про зобов'язання вчинити певні дії та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ГБК «ІНФОРМАЦІЯ_1», 3-тя особа ОСОБА_14. про визнання рішення загальних зборів членів кооперативу від 12.11.2003 року недійсним та усунення перешкод в здійсненні статутної діяльності визнано недійсним рішення членів ГБК «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 13.04.2004 року та встановлено, що ОСОБА_3 не надано доказів обрання його головою правління ГБК.

Рішенням Солом'енського районного суду м. Києва від 04.04.2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18.06.2008 року, по справі за позовом ОСОБА_3. до ГБК «ІНФОРМАЦІЯ_1» про стягнення заробітної плати та матеріальної шкоди встановлено, що ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.12.2004 року заборонено ОСОБА_3. виконувати будь-які дії від імені ГБК, а членам кооперативу заборонено проводити платежі або передавати будь-яке майно останньому.

В той же час зазначено, що з вироку по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3. вбачається, що він представляючись головою правління ГБК, незаконно за хабарі включав до членів ГБК сторонніх осіб, що не може бути розцінено, як виконання службових обов'язків.

Статтями 59, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вищезазначена вимога пред'являється до суду при постановлені рішення ч.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення".

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що позивачем не надано доказів виконання обов'язків члена ГБК з 1999 року, суд приходить до висновку про необгрунтовансть первісного позову та задоволення зустрічного.

Керуючись Законом України "Про кооперацію", ст.ст. 328, 392 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних із діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» від 28.06.1991 року №5, ст. ст. 57, 58, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1", ОСОБА_2 про визнання права власності на гаражний бокс та усунення перешкод в користуванні гаражним боксом

Задовольнити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Гаражно-будівельний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1", Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання права власності на гаражний бокс.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на гаражний бокс НОМЕР_1 в ГБК "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.