Справа № 2-1774/2008 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06 серпня 2008 року     Солом'янський районний суд м. Києва

В складі : головуючого  судді     Літвіної Н.М.

при секретарі     Царіциній Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася з позовом до ОСОБА_2 та просить суд поділити майно набуте сторонами під час шлюбу в натурі, виділивши позивачу у квартирі АДРЕСА_1 кімнату площею 20, 4 кв. м., а відповідачу кімнату площею 11, 0 кв.м., залишити спільними для користування коридор площею 5, 0 кв.м., кухню площею 6, 9 кв.м., туалетну кімнату площею 1, 0 кв.м., ванну кімнату площею 2, 0 кв.м. та балкон площею 3, 0 кв.м.

Свої вимоги мотивує тим, що 11.09.1981 року вона уклала шлюб з відповідачем по справі відповідно до Свідоцтва про укладення шлюбу від 11 вересня 1981 року та від шлюбу сторони мають двох повнолітніх дітей, доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.

Позивач стверджує, що під час шлюбу, на підставі Рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу «Енергетик», затвердженого рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 01 грудня 1987 року № 1157, 05 січня 1988 року відповідач отримав на сім'ю з чотирьох чоловік, ордер на житлове приміщення, житловою площею 30, 94 кв. м., яка складається з двох ізольованих кімнат в квартирі АДРЕСА_1.

30 грудня 1987 року відповідач, у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, повністю вніс пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач стверджує, що спірна квартира належить їй та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

Позивач звертає увагу суду на той факт, що між нею та відповідачем виникають спори про порядок користування і володіння спірною квартирою. На її неодноразові прохання досягти угоди про поділ майна і надати можливості вільного користування майном, відповідач відповідає, що все майно належить лише йому. А тому позивач просить суд задовольнити позов.

В судовому засіданні позивач змінила позовні вимоги та просить суд визнати за нею право власності на 1/2  частину квартири АДРЕСА_1.

Відповідач в судове засідання не з»явився, хоча належним чином був повідомлений. Причини неявки суду не повідомив. Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 11.09.1981 року позивач перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі ОСОБА_2.

(а.с.13)

Від шлюбу мають двох повнолітніх дітей, доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.

(а.с. 15, 16)

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі Рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу «Енергетик», затвердженого рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 01 грудня 1987 року № 1157, 05 січня 1988 року відповідач ОСОБА_2 отримав на сім'ю з чотирьох чоловік, ордер на житлове приміщення, житловою площею 30, 94 кв. м., яка складається з двох ізольованих кімнат квартиру АДРЕСА_1.

(а.с. 19)

Встановлено, що 30 грудня 1987 року відповідач, у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, повністю вніс пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1.

З довідки ЖБК «Енергетик» від 26.02.2008 року вбачається, що вищезазначеному житловому приміщенні проживають та зареєстровані п'ять осіб, а саме: ОСОБА_2 (чоловік), ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_4 (донька), ОСОБА_3 (донька), ОСОБА_5 (онука).

(а.с. 23)

Як вбачається зі змісту реєстраційного посвідчення від 22.06.1992 року єдиним власником спірної квартири АДРЕСА_1 зазначено відповідача по справі ОСОБА_2.

(а.с. 24)

В судовому засіданні позивач просить визнати за нею право власності на Ч частину спірної квартири, посилаючись на те, що паєнакопичення за неї сплачувалися за рахунок коштів, які були отримані в результаті спільного проживання.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку(доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно до ст. 61 СК України об»єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об»єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним з подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені  на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що кошти за рахунок яких здійснювалися виплата паєнакопичення за квартиру АДРЕСА_1 були набуті сторонами під час спільного проживання.

Доказів того, що паєнакопичення за спірну квартиру здійснювалися за рахунок особистих коштів відповідача суду не надано.

Таким чином, беручи до уваги, що частки дружини та чоловіка у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, є рівними, суд визнає за ОСОБА_6 право власності на Ч частини спірної квартири.

Згідно вимог ст.ст. 57, 58, 59, 60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставинами суд дійшов висновку, що позивач довела ті обставини, на які посилалася, як на підставу своїх позовних вимог. В свою чергу відповідач не довів обставини, якими обґрунтовував заперечення проти позову.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума державного мита в розмірі 1 700, 00 грн. та витрати на оплату інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30, 0 грн., а всього 1 730, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 70 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 державне мито в розмірі 1 700, 00 грн. та витрати на оплату інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30, 0 грн., а всього 1 730, 00 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів  після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.