ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2010 р. Справа № 2-а-549/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича,
при секретарі судового засідання: Колодійчуку О.В.,
за участю представників сторін:
позивача : Шашкіної В.М.,
відповідача : Годуна К.О.,
свідків: Тимка М.Г., Куленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: відкритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків "Турбівське"
до: Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області
про: визнання недійсним та скасування податкового рішення від 28.02.2010 року №0000092306
ВСТАНОВИВ :
Подано позов про визнання протиправним та скасування рішення Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області від 28 січня 2010 року №0000092306 про застосування до відкритого акціонерного товариства «Сільськогосподарське товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків «Турбівське» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10197,75 гривень.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на прийняття рішення відповідачем всупереч вимогам Закону України від 06.07.95 р. N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 р. N 436/95 та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ N 637 від 15.12.2004.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених письмово та доданих до матеріалів справи, зазначивши про правильність застосування штрафних санкцій до позивача.
В судовому засіданні представник відповідача в задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі.
Будучи допитаний в якості свідка головний державний податковий ревізор-інспектор ДПА у Вінницькій області – Тимков Михайло Григорович, який проводив перевірку магазину, що належить позивачу, суду повідомив, що на підставі направлень на проведення перевірки господарської одиниці позивача ревізорами ДПА України у Вінницькій області в ході зазначеної перевірки були встановлені порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п.п. 2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме: не забезпечено зберігання у книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків (Z-звітів РРО) за період з 14.01.2010 року по 17.01.2010 року та не оприбутковано готівки в касі за цей же період на загальну суму 1767,55 гривень. Свідок зазначив, що встановлені порушення вимог чинного законодавства чітко відповідають встановленим в ході перевірки обставинам, що знайшло своє відображення в акті перевірки від 18.01.2010 року.
Крім того, будучи допитана в якості свідка продавець магазину, який належить позивачу, ОСОБА_1, пояснила суду, що фіскальні звітні чеки (Z-звіти РРО) за період з 14.01.2010 року по 17.01.2010 року були роздруковані, знаходилися та зберігалися у книзі обліку розрахункових операцій, а під час проведення перевірки вони випали із цієї книги, оскільки не були підклеєні за відсутності клею.
Разом із тим, свідки підтвердили той факт, що фіскальні звітні чеки були на першу вимогу пред'явлені перевіряючим.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку сторін, пояснення свідків, суд встановив, що працівниками Державної податкової адміністрації у Вінницькій області на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 р. N 509-XII 11.03.2009р. проведено перевірку господарської одиниці належної ВАТ «Сільськогосподарське товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків «Турбівське» – магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за результатами якої складено акт від 18.01.2010р.
Зокрема, проведеною перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 9 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (із змінами та доповненнями), а саме: не забезпечено зберігання у книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків (Z-звітів РРО) за період з 14.01.2010 року по 17.01.2010 року; порушено п. 2.6 п. 2 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, а саме: не оприбутковано готівки в касі за цей же період на загальну суму 1767,55 гривень.
На підставі цього акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 28 січня 2010 року №0000092306 про застосування до ВАТ «Сільськогосподарське товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків «Турбівське» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10197,75 гривень.
Вирішуючи спір по суті, суд визнав заявлені вимоги щодо скасування прийнятого відповідачем на підставі складеного акту перевірки від 18.01.2010р. рішення обґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 р. N 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Пункт 4 ст. 17 цього Закону встановлює, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій;
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ N 637 від 15.12.2004 (далі - Положення N 637).
Пунктом 1.2 Положення N 637 визначено, що: книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг); оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до пп. 2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) або використанням розрахункових книжок (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Згідно пп. 4.3 п. 4 даного Положення записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.
Як слідує з акту перевірки та пояснень сторін спору, податковими ревізорами, зокрема, встановлено не забезпечення зберігання у книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків (Z-звітів РРО) за період з 14.01.2010 року по 17.01.2010 року та не оприбутковання готівки в касі за цей же період на загальну суму 1767,55 гривень, що підтверджується фіскальними чеками №0728 від 14.01.2010 року, №0729 від 15.01.2010 року, №0730 від 16.01.2010 року та №0731 від 17.01.2010 року, і що підтверджує проведення розрахункових операцій на зазначену суму через РРО, і відповідно книга ОРО містить такий звіт (а.с.8).
Так, під час судового засідання судом було оглянуто книгу ОРО господарської одиниці магазину ВАТ «Сільськогосподарське товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків «Турбівське», в якій було виявлено наявність відповідних фіскальних звітних чеків (Z-звітів РРО), розміщених в хронологічному порядку, що підтверджують оприбуткування готівки в касі за період з 14.01.2010 року по 17.01.2010 року на загальну суму 1767,55 гривень
В даному випадку суд, вважає за необхідним зазначити, що проведення розрахункових операцій через РРО, щоденне друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій вже є свідченням того, що готівкові кошти оприбутковані в розумінні пп. 2.6 п. 2 Положення N 637, і їх рух відображено в фіскальній пам’яті реєстратора розрахункових операцій. При цьому, жодного факту непроведення готівки через РРО відповідачем не встановлено, а відсутність лише відповідних записів про це в книзі ОРО не є доказом того, що 1767,55 грн. готівкових коштів не оприбутковувались.
Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. N 614, використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає (пп. 7.5 Порядку):
- наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;
- підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;
- щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;
- у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;
- ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.
Аналіз наведених вище положень нормативних актів дає змогу вести мову про те, що позивачем в даному випадку фактично порушено вимоги порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій в частині неповного виконання запису та оформлення реквізитів Z-звіту, а не пп. 2.6. п. 2 Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ N 637 від 15.12.2004р.
Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 р. N 436/95 (стаття 1) встановлено розміри штрафних санкцій за порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України. Зокрема, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, у тому числі за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Господарським кодексом України передбачено притягнення до господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання. Зокрема, статтею 217 ГК України до виду господарсько-правової відповідальності законодавцем віднесено застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до встановленого законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Стаття 218 ГК України встановлює підстави господарсько-правової відповідальності. Так, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи, що факт порушення позивачем пп. 2.6. п. 2 Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ N 637 від 15.12.2004р. є недоведеним, тому підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 р. N 436/95 судом не вбачається. А застосування штрафних санкцій за порушення вимог Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій даним Указом не передбачено.
Окрім того, судом із акту перевірки та із пояснень сторін встановлено порушення, згідно із яким позивачем не забезпечено зберігання у книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків (Z-звітів РРО) за період з 14.01.2010 року по 17.01.2010 року. У зв’язку із цим судом із пояснень свідків було встановлено, що дані фіскальні чеки були роздруковані та на момент перевірки містилися в книзі ОРО, однак вони не були підклеєні на не було здійснено про це відповідних записів. Тобто, чеки фактично зберігалися та знаходилися в книзі ОРО.
Суд вважає, що в даному випадку позивачем дійсно було допущено незначне формальне порушення щодо ведення книги обліку. Проте, на думку суду, в даному випадку слід зазначити наступне.
Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визначення такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюване рішення в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних санкцій в якійсь сумі.
В даному випадку, суд вважає, за доцільне скасувати вищезгадане оскаржуване рішення повністю, оскільки частину рішення, що стосується стягнення з позивача штрафних санкцій за не забезпечення зберігання у книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків (Z-звітів РРО) за період з 14.01.2010 року по 17.01.2010 року, не можна ідентифікувати, виокремити та визнати правомірною, а в решті рішення скасувати у зв’язку із його протиправністю, адже таким чином вказане рішення втрачає свою цілісність та значення. Тим більше до компетенції суду на належить розмежування штрафних санкцій, застосованих одним рішенням контролюючого органу, по різних порушеннях чинного законодавства.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність скасувати рішення про застосування до ВАТ «Сільськогосподарське товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків «Турбівське» штрафних санкцій в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанови, зокрема, визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечення відповідача щодо позову спростовується вищенаведеним та оцінюються судом критично, оскільки останній не довів правомірність прийнятого рішення в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов обґрунтований, а тому підлягає задоволенню, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при звернені до суду згідно зі ст. 94 КАС України підлягають присудженню з Державного бюджету на його користь.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області від 28.02.2010 року №0000092306 про застосування до відкритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків "Турбівське" штрафних санкцій в сумі 10197,75 гривень.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків "Турбівське" понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 гривні 40 копійок.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 24.03.10
Суддя Сауляк Юрій Васильович
23.03.2010