АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-1040     Головуючий у 1 інстанції:

2009 р.     Ліхтанська Н.П.

Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2009 року     м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:     Онищенка Е.А

Суддів :Прокопенка О.Л.Маловічко С.В.

 При секретарі:    Семенчук О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами

Головного управління Державного казначейства України у Запорізької області та прокуратури Запорізької області

на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від «24» грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Запорізької області, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України у Запорізької області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Запорізької області, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04.12.2001 року прокурором м. Бердянська у відношенні нього була порушена кримінальна справа за ч.3 ст.365 КК України, а 17.01.2002 року був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

В апеляційній скарзі про зміну судового рішення в частині розміру відшкодування моральної шкоди на 5 000 грн., Прокуратура Запорізької області посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обставин незаконності дій прокуратури . Бердянська та її посадових осіб у зв'язку з тим, що 04.12.2001 року у відношенні ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 365 КК України. Відносно ОСОБА_3 був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

16.10.2002 року та 19.10.2004 року Бердянським міськрайоннім судом були винесені два обвинувальні висновки, які апеляційним судом Запорізької області скасовані.

Згідно із ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

З'ясовано, що ОСОБА_3 набув права на відшкодування такої шкоди, оскільки незаконність притягнення до кримінальної відповідальності встановлено постановою слідчого Бердянської міжрайонної прокуратури від 13.12.2006 року, згідно якої провадження у кримінальній справі по його обвинуваченню закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України - за відсутністю складу злочину.

Частиною 5 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду»  передбачено,  що  відшкодування  моральної шкоди  проводиться у разі,  коли

1.   10.06.2002     року кримінальна справа була направлена до суду.

1.   16.10.2002     року та 19.10.2004 року Бердянським міськрайонним судом були винесені обвинувальні вироки, які в свою чергу були скасовані ухвалами судових колегій палати по кримінальним справам апеляційного суду Запорізької області. За результатами розгляду кримінальної справи 02.03.2005 року апеляційним судом Запорізької області постановлена окрема ухвала.

Постановою слідчого Бердянської міжрайонної прокуратури від 13.12.2006 року провадження у кримінальній справі закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України.

Крім того, під час досудового слідства на його майно був накладений арешт, а 01.02.2002 року прокуратурою міста Бердянська були оприлюднені в обласній «Досьє» та місцевій «Азовський вісник» газетах відомості, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію.

Позивач зазначає, що незаконні дії прокуратури, які тривали протягом 5 років, завдали йому тяжких душевних та фізичних страждань. Дані страждання були пов'язані з обмеженням та порушенням його прав, передбачених ст.ст. 30, 33, 41, 62 Конституції України, зокрема права власності, недоторканості житла, свободи пересування .

В обґрунтування завданої моральної шкоди позивач зазначив, що за час перебування під слідством та судом погіршився стан його здоров'я; у зв'язку з обранням щодо нього запобіжного заходу він був позбавлений можливості пройти курс лікування в м. Києві; були порушені життєві зв'язки з оточенням. Крім того, расповсюдженням недостовірних відомостей в засобах масової інформації щодо вчинення ним злочину до набрання обвинувальним вироком законної сили, була втрачена довіра керівництва, що в свою чергу призвело до переведення на нижче оплачувану роботу, завдана шкода його честі та гідності, тому позивач просив стягнути на його користь у відшкодування моральної шкоди 240 000, 00 грн.; зобов'язати прокуратуру спростувати відомості, викладені в газеті «Азовський вісник» № 6 від 01.02.2002 року щодо скоєння ним злочину ; визнати неправомірними та такими, що порушують його права, дії працівників прокуратури щодо санкціонування проникнення в його житло 18.01.2002 року без мотивованого рішення суду , арешту належного йому майна, публікації в засобах масової інформації відомостей про скоєння ним злочину, притягнення його 21.01.2002 року до кримінальної відповідальності.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від «24» грудня 2008 року позовні вимоги задоволені частково.

Визначено відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 в розмірі 25 000 грн.

Відшкодування провести за рахунок коштів Державного бюджету Державним казначейством України шляхом списання в безспірному порядку на користь ОСОБА_3 встановленої для відшкодування суми в розмірі 25 000 грн. з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Не погоджуючись з рішенням суду Головне управління Державного казначейства України у Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач значний строк перебував під слідством, на його майно був накладений арешт, відповідно до запобіжного заходу він був позбавлений можливості вільно пересуватися, був змушений перейти на нижче оплачувану роботу, погіршився його стан здоров'я.

Як видно з апеляційної скарги прокуратури вона не згодна з сумою стягнутою на користь позивача.

Державне казначейство   вважає, що позивачу моральна шкода не була спричинена.

Однак вказане суперечить матеріалам справи та встановленим в процесі судового слідства обставинам.

Відповідно вищевказаного Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством, але не може бути менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 304, п.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Головного управління Державного казначейства України у Запорізької області та прокуратури Запорізької області відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від «24» грудня 2008 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.