Справа № 1935     Головуючий у 1-й інстанції: Сербіна Н.Г.

Доповідач:     Штелик С.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного

суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Штелик С.П.

Суддів:     Ратнікової В.М., Закропивного О.В.

при секретарі     Ленській І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною

скаргою ОСОБА_1    на рішення Подільського районного суду м.

Києва від 08 грудня 2008 року в справі за позовом   ОСОБА_1 до

Головного управління  охорони, використання  і відтворення водних живих ресурсів та

регулювання рибальства у м. Києві та Київській області, третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі.

Заслухавши доповідь судді Штелик С.П., пояснення осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити його на посаді старшого державного інспектора відповідно до штатного розпису Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у м. Києві та Київській області, допустити негайне виконання судового рішення. Позовні вимоги обґрунтував тим, що з 30.06.2005 року він працював на посаді старшого державного інспектора у відділі оперативної роботи Верхньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (Держрибінспекції). В зв»язку з ліквідацією Держрибінспекції та його відокремлених структурних підрозділів позивача було звільнено з 13.04.2007 року з займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає своє звільнення    незаконним,    оскільки    його    було    звільнено    в    період    тимчасової

непрацездатності, також при його звільненні не були враховані вимоги ст. 42 КЗпП України, якою встановлено переважне право на залишення на роботі працівників у разі їх вивільнення, зокрема, не враховано сімейний стан позивача, проживання з ним двох неповнолітніх дітей, також те, що позивач є учасником бойових дій.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 грудня 2008 року позивачу було відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, по справі постановити нове рішення, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі.

При цьому посилається на те, що рішення суду першої інстанції необгрунтоване і прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального законодавства. Зазначає, що судом першої інстанції не з»ясовано, що відбулося насправді - ліквідація чи реорганізація установи, в якій він працював, звільнено його було в період тимчасової непрацездатності, що є незаконним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого державного інспектора з 13.04.2007 року відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов»язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов»язані з»ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Суд першої інстанції, ретельно з»ясувавши всі обставини даної справи, відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що звільнення позивача мало місце у зв»язку з повною ліквідацією Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства та її відокремлених підрозділів ( в тому числі його структурного підрозділу - Верхньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що Верхньодніпровське державне басейнове управління охорони водних живих ресурсів, в якому працював позивач було не ліквідоване, а реорганізоване спростовується наступним.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданого Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві від 27.11.2007 року Верхньодніпровське державне басейнове управління охорони водних живих ресурсів (ідентифікаційний код 33642771) станом на 01.11.2007 року вилучено з реєстру. Дані про проведення державної реєстрації припинення відокремленого підрозділу: місце проведення державної реєстрації припинення - Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація; № запису - 10741040007007965 ( а.с.64).

Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований   поза  її місцезнаходженням  та здійснює  всі або частину  її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у місті Києві та Київській області ( ідентифікаційний код 35017437), зареєстроване Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.04.2007 року є юридичною особою.

Чинним законодавством не передбачено можливості перетворення (реорганізації) структурних підрозділів ( філій, представництв), що не мають статусу юридичної особи, в юридичну особу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо того, що в даному випадку мала місце повна ліквідація, а не реорганізація установи, в якій працював позивач.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо того, що позивача було звільнено в період тимчасової непрацездатності, то вимоги чинного трудового законодавства щодо не допущення звільнення працівників в період тимчасової непрацездатності не поширюються на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Іншими доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції також не спростовуються.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і об»єктивно з»ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1   відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 грудня 2008року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.