11а-12/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17  лютого  2009  року колегія  суддів  судової палати у кримінальних  справах
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді        Коваль С.М.
суддів     Верховець Т.М., Єфімової О.І.

за участю прокурора       Решетняк Н.О.
потерпілої     ОСОБА_1

засудженого     ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, громадянин України, освіта середня, не працюючий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

- засуджений за ст. 187 ч. 1 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. На підставі ст. 76 КК України на нього покладено обов»язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання; періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 1758 гривень і моральної шкоди - 5000 грн.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 15 жовтня 2007 року приблизно о 20 годині 50 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння, проходячи біля будинку № 24/2 по вул. Бонч-Бруєвича в м. Києві, побачивши наочно знайому неповнолітню ОСОБА_3, з метою заволодіння її мобільним телефоном, підійшов до останньої та утримуючи в одній руці металеву виделку, сховану в рукаві куртки, кулаком руки наніс потерпілій удар в живіт, від чого вона впала на землю. Після цього, ОСОБА_2 застосовуючи насильство, небезпечне для її життя та здоров»я, наніс неповнолітній ОСОБА_3 удар металевою виделкою в праве плече, спричинивши потерпілій легке тілесне ушкодження, яке потягло за собою короткочасний розлад здоров»я на строк більше шести днів, але менше 21 дня, у вигляді різаної рани правого плечового суглобу.

Під час нападу, ОСОБА_2 заволодів майном неповнолітньої ОСОБА_3, а саме: мобільним телефоном «Нокіа-6300» вартістю1599 грн., сім-карткою абонента «Лайф» вартістю 10 грн., на рахунку якої знаходилось 10 грн. та карткою пам»яті,

вартістю 89 грн., а всього заволодів майном на загальну суму 1708 грн., чим заподіяв матері ОСОБА_3 - ОСОБА_1 матеріальну шкоду.

В апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції порушується питання про скасування вироку щодо ОСОБА_2 у зв»язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, тобто внаслідок м»якості. Прокурор у доводах вказує, що суд не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_2 своєї вини не визнав, вчинив злочин у стані алкогольного сп»яніння, не відшкодував завдану потерпілим шкоду, суспільно-корисною працею не займався та обставин, які б пом»якшували покарання по справі встановлено не було. За таких обставин апелянт вважає, що суд необгрунтовано застосував до засудженого ст.75 КК України.

На підставі вищезазначеного, прокурор в апеляції просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст. 187 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

Апеляцій від інших учасників судового розгляду не надходило.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, пояснення потерпілої ОСОБА_1, яка підтримала апеляцію прокурора, пояснення засудженого ОСОБА_2, який заперечував проти апеляції прокурора і просив вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженого ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції підлягає задоволенню, а вирок суду в частині призначення ОСОБА_2 покарання - скасуванню з постановлениям в цій частині нового вироку з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину за який його засуджено, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих в судовому засіданні і наведених у вироку доказів, який не оспорюється в апеляційній інстанції ні засудженим та його захисником, ні прокурором.

Дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 187 КК України кваліфіковані правильно.

Що стосується призначення ОСОБА_2 покарання без ізоляції від суспільства, то колегія суддів вважає, що воно не відповідає вимогам ст.65 КК України внаслідок м"якості.

Так, призначаючи покарання ОСОБА_2 суд у вироку послався на те, що враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який раніше не судимий і позитивно характеризується за місцем проживання.

Як обтяжуючу покарання обставину суд врахував вчинення ОСОБА_2 злочину у стані алкогольного сп»яніння.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність обрання ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України.

Разом з тим, такі мотиви прийнятого судом рішення щодо застосування ст.75 КК України не можна визнати правильними.

З матеріалів справи вбачається, що суд недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів; що ним було вчинено злочину у стані алкогольного сп»яніння; що завдана ним матеріальна і моральна шкода потерпілим не відшкодована, а також його відношення до скоєного та відсутність пом»якшуючих покарання обставин.

Вказані обставини свідчать про необґрунтованість висновків суду щодо можливості застосування відносно ОСОБА_2 покарання пов»язаного із застосуванням ст. 75 КК України.

З урахуванням конкретних обставин справи, характеру вчиненого злочину, тяжкості вчиненого злочину, а також зважаючи на відсутність пом»якшуючих покарання обставин,

колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_2 позитивно характеризується за місцем проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на спеціальних обліках не перебував, його молодого віку, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі меншого за розміром ніж те яке було призначено судом першої інстанції, і яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, який брав участь, у розгляді справи судом першої інстанції підлягає задоволенню, а вирок суду - скасуванню, з постановлениям нового вироку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2008 року відносно ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ст.187 ч.1 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироку законної сили залишити без зміни - тримання під вартою в Київському СІЗО Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київський області.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 08 січня 2009 року.

В решті вирок залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду Україні учасниками судового розгляду протягом одного місяці з моменту проголошення вироку, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.