Справа № 22-251/09

Головуючий у 1-й інстанції: Федоренко Р.Г.

Судя - доповідач: Спас О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10лютого  2009 року М.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Бондаря М.С.,

суддів: Ломейка В.О.,

Спас О.В.,

при секретарі Белименко С.В.,

за участю позивача ОСОБА_3 представника позивача та її представників ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника відповідача ТОВ "Торговий Дім "Метизи" Левченка В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метизи» на заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метизи» та закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Партнер» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом.

В позові посилалася на ті обставини, що 20 жовтня 2007 року водій ОСОБА_7, який працює у ТОВ «ТД «Метизи», керуючи автомобілем «Subaru Outback», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ «ТД «Метизи», проти будинку №85 по вул.  Гоголя в м. Запоріжжі, не витримав безпечну швидкість, не справився з керуванням автомобіля та здійснив наїзд на автомобіль «ГАЗ-24», реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є вона, та на автомобіль «Саманд», реєстраційний номер НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_8, котрі стояли біля узбіччя дороги. Внаслідок удару автомобіль «Саманд» скоїв наїзд на автомобіль "Ford", реєстраційний номер НОМЕР_4, власником якого є ОСОБА_9

В зв'язку зі скоєним правопорушенням постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2007 року ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Позивач просила стягнути з ТОВ «ТД «Метизи» матеріальну шкоду у сумі 22 556, 26 грн. та і 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також просила судові витрати покласти на відповідача.

Під час судового розгляду до справи у якості співвідповідача було залучено ЗАТ «СК «Партнер», з яким, як вважав відповідач ТОВ "ТД Метизи" ним було укладено договір страхування цивільної відповідальності.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2008 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ТОВ «ТД «Метизи» на її користь 22 556, 26 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн. в якості компенсації за завдану моральну шкоду, а також 275, 56 грн.  компенсації сплачених  судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «ТД «Метизи» посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач надала заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення.

У відповідності до ст. 309 ЦПК України Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Під час апеляційного розгляду справи знайшов своє підтвердження довід апеляційної скарги щодо неправильності висновку суду першої інстанції про стягнення 2000грн. на відшкодування матеріальної шкоди, які позивачем витрачені на отримання юридичних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що, стягуючи вказану грошову суму на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, суд першої інстанції помилково визнав складовою частиною матеріальної шкоди витрати, які позивач^ров'язує з отриманням нею правової допомоги.

З цим висновком суду погодитися не можна, оскільки підставою для стягнення витрат на правову допомогу є такі норми права як ст. ст. 79, 84, 88 ЦПК України. При цьому суд першої інстанції не дав оцінки тим обставинам, що на даний час відсутня норма матеріального права, яка має визначати граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу (ч.2 ст. 84 ЦПК України), а також, позивачем не доведено, що сплачена нею сума 2000грн. товариству з обмеженою відповідальністю  "Юридичний  центр  "Іск"     (а.с   19)  за  юридичні  послуги безпосередньо пов'язана з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права при розгляді справи в суді.

Судова колегія в даній частині вимог дійшла висновку про їх недоведеність, а тому вважає, що рішення підлягає частковому скасуванню з одночасною відмовою в стягненні 2000грн., які позивач вважає витраченими на оплату правової допомоги.

Довід апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні заочного рішення, що, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд, не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Так, апелянт зазначає, що суд першої інстанції мав відкласти судове засідання, а не ухвалювати заочне рішення, так як ними до суду надавалося клопотання про відкладення слухання справи в зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника ТОВ "ТД "Метизи", оскільки останній був у відрядженні. Даний довід спростовується матеріалами справи, в яких відсутнє відповідне клопотання на час ухвалення судового рішення 09.06.2008р. (а.с. 94-95), відсутні будь-які докази направлення та отримання такого клопотання судом першої інстанції, що свідчить про додержання судом вимог ст. 224 ЦПК України при проведенні заочного розгляду справи. Додавання до заяви про перегляд заочного рішення виготовленої відповідачем копії такого клопотання (а.с. 134) не дає підстав вважати, що клопотання було належним чином та своєчасно заявлено в суді першої інстанції, а суд не взяв його до уваги.

Довід щодо неправомірного стягнення на користь позивача вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі є неприйнятним,  оскільки суперечить ст. 1192 ЦК України, яка визначає, що способами відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, з урахуванням обставин справи, є обов'язок особи, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. При цьому право вибору способу відшкодування закон надає саме потерпілій особі, а не тій особі, яка несе цивільну відповідальність. Частина 2 цієї ж норми матеріального права передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому,  визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. В даній справи позивачем надано належні докази вартості виконаних

робіт, необхідних для відновлення її пошкодженого автомобіля. Необхідність цих робіт підтверджено висновком фахівця автотоаварознавця (а.с.6-18), а їх вартість підтверджено актами виконаних робіт з відновлення пошкодженого автомобіля (а.с 20 - 46). Докази оцінено судом першої інстанції з дотриманням вимог, передбачених ст. 212 ЦПК України.

Думка апелянта щодо недоцільності проведення відновлювального ремонту автомобіля в зв'язку з тим, що сума ремонту перевищує залишкову вартість пошкодженого майна, не може братися до уваги з урахуванням конкретних обставин даної справи, оскільки позивачем роботи з відновлення пошкодженої речі вже виконані. Тобто, нею реалізоване надане ст. 1192 ЦК України право вибору потерпілої особи способу відшкодування шкоди, а розмір цього відшкодування визначений у відповідності до ч. 2 даної норми матеріального права у вигляді вартості виконання відновлювальних робіт. Дії позивача з проведення відновлювального ремонту її майна відповідають як вищенаведеній ст. 1192 ЦК України, так і ст. ст. 1, 13, 14 ЦК України, якими визначено, що цивільним законодавством регулюються цивільні відносини, застосовані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що є неприпустимим позбавлення права власності в непередбачених законом випадках, що особу не можна примушувати до дій, вчинення яких є необов'язковим для неї. Даний висновок відповідає і роз'ясненням п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", оскільки в даному випадку не можна визнати, що пошкоджена річ не може використовуватися за призначенням, так як її відремонтовано силами позивача і приведено до ладу.

Не знайшов свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи довід апеляційної скарги щодо неправильності висновку суду першої інстанції про стягнення на користь позивача 5000грн. на відшкодування завданої їй моральної шкоди. Даний висновок суду першої інстанції зроблено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, цей висновок відповідає ст. ст. 23, 1167 ЦК України, роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Судом першої інстанції враховано роз'яснення п. 5 Постанови в якому вказано, що суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У п. 8 Постанови визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах. Суд першої інстанції з дотриманням вимог ст.212 ЦПК України оцінив докази спричинення позивачу моральної шкоди, як: витяг з картки амбулаторного хворого КП "Обласна психіатрична лікарня" про наявність розладів здоров'я позивача в зв'язку з гострою реакцією на стрес внаслідок такої психотравмуючої ситуації як пошкодження автомобіля; епікриз, виданий цією ж медичною установою про погіршення стану здоров'я позивача з жовтня 2007р. (часу скоєння ДТП) та її знаходження на лікуванні в зв'язку з наслідками вищевказаної психотравмуючої ситуації (а.с.22, 60). Оцінюючи відповідність розміру позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд правильно виходив, окрім вищенаведених норм матеріального права, з роз'яснень п. 9 Постанови №4 та врахував характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо), стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України відповідач ТОВ "ТД "Метизи" свої заперечення не підтвердив жодними доказами в суді першої інстанції і не надав таких доказів до апеляційного суду.

Доводів щодо незгоди з обов'язком відшкодування шкоди в зв'язку з спричиненням шкоди потерпілій особі або щодо незгоди з вартістю відновлювального ремонту апеляційна скарга не містить, а тому у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, дані обставини апеляційним судом не перевіряються, так як виходять за межі розгляду справи апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метизи» задовольнити частково.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2008 року в частині задоволення вимог про відшкодування витрат на правову допомогу скасувати та відмовити ОСОБА_3 в стягненні 2000грн. витрат на правову допомогу.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.