Справа №11-а-1388/2008р.     Головуючий в 1-й інст.: Кормушин К.О.

Доповідач: Коваль С.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 вересня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних
справах Апеляційного суду м.Києва в складі:
головуючого-судді     Лагнюка М.М.

суддів     Верховець Т.М., Коваль С.М.

за участю прокурора     Решетняк Н.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 13 червня 2008 року.

Цією постановою відмовлено у задоволенні спільного подання адміністрації Київського слідчого ізолятора та спостережної комісії при Шевченківській районній державній адміністрації м.Києва про умовне-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, прожив.: АДРЕСА_1.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, задовольнити спільне подання адміністрації Київського слідчого ізолятора та спостережної комісії при Шевченківській районній державній адміністрації м.Києва про умовне-дострокове звільнення від відбування покарання і просить відповідно до ст.81 КК України звільнити його від відбування покарання. При цьому апелянт посилається на те, що судом не були взяті до уваги дані про його особу, що він позитивно характеризується, має неповнолітню дитину, а висновок суду про те, що він на момент розгляду подання має невідбутий строк покарання 2 роки 1 місяць 29 днів не є підставою для відмови йому в умовно-достроковому звільненні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який уважав за необхідне апеляцію задовольнити частково, а постанову суду - скасувати, з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали

справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню частково за таких підстав.

ОСОБА_2»янського районного суду м.Києва від 02.12.2003 року ОСОБА_1 засуджено за ст.121 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі. Початок строку відбування покарання - з 12.08.2003 року.

Адміністрація Київського слідчого ізолятора та спостережна комісія при Шевченківській районній державній адміністрації м.Києва звернулися до суду зі спільним поданням про умовне-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання мотивуючи тим, що фактично станом на 06.05.2008 року засуджений відбув більше 2/3 строку покарання, призначеного судом і за весь період відбування покарання ОСОБА_1 сумлінним ставленням до праці та зразковою поведінкою довів своє виправлення.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання, суд послався на те, що відносно засудженого не досягнуто мети кримінального покарання і ОСОБА_1 потребує подальшого виправлення та перевиховання в місцях позбавлення волі, оскільки він був засуджений за вчинення тяжкого злочину проти особи і на момент розгляду подання невідбутий ним строк покарання є значним і становить 2 роки 1 місяць 29 днів.

Згідно з ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

При вирішенні питання при умовно-дострокове звільнення від відбування покарання суд повинен перевірити: чи відбув засуджений певну, установлену законом, частину покарання; чи довів засуджений своє виправлення сумлінною поведінкою і відношенням до праці. При цьому суд не вправі відмовити в умовно-достроковому звільненні засудженого з таких мотивів, як м»якість призначеного судом покарання, короткостроковість перебування засудженого в установі виконання покарань, або з інших не передбачених законом підстав.

Як убачається з матеріалів справи, спільне подання адміністрації Київського слідчого ізолятора та спостережної комісії при Шевченківській районній державній адміністрації м.Києва про умовне-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання, судом розглянуто формально та поверхнево, без належного дослідження обставин справи.

В постанові суду не викладені мотиви прийнятого рішення й дані, що були підставою для відмови в задоволенні подання.

Як убачається з протоколу судового засідання, пояснення засудженого і представника органу, який відає виконанням покарання відсутні, не з»ясовані ставлення засудженого до вчиненого ним злочину та його наміри, чи додержувався він вимог режиму, а також не досліджені матеріали на підставі яких суд прийшов до такого висновку.

Крім того, відображені в протоколі судового засідання позиції засудженого ОСОБА_1 і прокурора суттєво відрізняються від їх позицій, які викладені в постанові суду.

Зокрема, як слідує з протоколу судового засідання, прокурор не заперечував проти умовно-дострокового звільнення засудженого, а засуджений просив відмовити в задоволенні подання (а.с.7). Проте в постанові суду зазначено, що прокурор просив відмовити в задоволенні подання, а засуджений навпаки, просив суд звільнити його від подальшого відбування покарання.

Таким чином, суд не мотивувавши належним чином підстави для відмови в задоволенні подання та не дослідивши в повній мірі матеріали справи, прийшов до передчасного висновку про відмову в задоволенні подання про умовне-дострокове звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання.

Оскільки дана справа судом розглянута формально та поверхнево, без належного дослідження всіх обставин справи, постанову суду не можна вважати законною, такою, що постановлена відповідно до вимог кримінального та кримінально-процесуального закону, а тому вона підлягає скасуванню.

Допущену районним судом неповноту та однобічність при вирішенні питання про умовне-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_1 не може усунути апеляційна інстанція, оскільки відповідно до ст.382 ч.1 КПК України при перевірці зазначених судових рішень судове слідство не проводиться.

В даному випадку відповідно до ст.367 КПК України постанова суду підлягає скасуванню, а матеріали направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді матеріалів необхідно усунути зазначені вище недоліки, належним чином перевірити викладені у поданні та в апеляції засудженого доводи, і в залежності від установленого прийняти мотивоване і законне рішення по справі.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 13 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а матеріали направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі

суду.