Справа № 22-ц-2292/2009 р.

Головуючий в 1 інстанції Малухін В.В.

Доповідач Берзіньш В.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді: Берзіньш В.С.

Суддів: Руснак А.П., Сокола В.С.

при секретарі Амельченко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кримської республіканської установи «Клінічна лікарня ім. М.О. Семашка» про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, виплату заробітної плати,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Кримської республіканської установи «Клінічна лікарня ім. М.О. Семашка» про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, виплату заробітної плати - залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість; порушенням судом положень ст. ст. 32,40п.4,149 КЗпП України та ст. 43 Конституції України.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, представник Кримської республіканської установи «Клінічна лікарня ім. М.О. Семашка» заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на їх необгрунтованність та законність рішення суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 303,311 ч.1 п.4 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення суду; рішення суду підлягає скасуванню з направленням на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права і обов’язки осіб, які не брали участі у справі.

Постановлюючи рішення, суд першої інстанції виходив із необгрунтованності позовних вимог. Такі висновки суду зроблено з порушеням норм матеріального і процесуального права.

Так ст. ст. 213,215 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. В рішенні суду зазначаються мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази.

Із матеріалів справи слідує, що позивач посилався на те, що він працював по сумісництву та в матеріалах справи є карточка-довідка за 2007 р. щодо ОСОБА_1, в якій зазначено в розділі «накази» наказ №2001 від 25.05. про сумісництво на 0,5 ставки електрика(а.с. 122); позивач також посилався на порушення відповідачем положень ст. 149 КЗпП України. В порушення зазначених норм закону в рішенні суду не містить мотиви відносно картки-довідки та доводів позивача про порушення ст. 149 КЗпП України, не дано судом оцінки і табелям обліку використання робочого часу (а.с. 17-19), згідно до яких позивач з часу прийняття на роботу до вересня 2007 року працював позмінно.

Відповідно до ст. 309 ч. 1 п .4 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду першої інстанції.

Між тим, відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні, обов’язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. Із матеріалів справи слідує, що наказ про звільнення позивача підписано головним лікарем КРУ «Клінічна лікарня ім. М.О. Семашка» ОСОБА_2, проте судом справу розглянуто без притягнення її до участі у справі, чим порушено її права. Пленум Верховного Суду України в постанові №9 від 06 листопада 1992 року (з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що судам слід додержуватись вимог ст. ст. 134(п.8), 237 КЗпП України та притягувати до участі у справі про поновлення на роботі службову особу, яка провела звільнення.

Вказані вимоги закону судом не виконано та постановлено рішення, яким зачіпаються інтереси осіб, які не були притягнуті до участі у справі, що відповідно до ст. ст. 303ч.3,311 п.4ч.1 ЦПК України є обов’язковою підставою для скасування рішення суду з виходом за межі доводів апеляційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 303,311 Цивільного процесуального кодексу України, колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.