Справа №22-1520/09

Головуючий у 1 інстанції: Жежера О.В.,

Доповідач: Черненко В.А

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2009 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Черненко В.А.,

суддів: Шебуєвої В.А., Немировської О.В. при секретарі: Широкопояс О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу ,

встановила:

У вересні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за борговою розпискою. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідач 05 квітня 2008 року власноручно написав розписку згідно якої він взяв у неї в борг 129 000 доларів США, що за курсом НБУ на день складання розписки складало 645000 грн., і зобов'язувався повернути суму боргу до 31 травня 2008 року, проте взяті на себе зобов'язання не виконав, борг не повернув. З урахуванням уточнень просила стягнути з відповідача борг у сумі 645 000 грн. та неустойку, передбачену розпискою, у сумі 393 450 грн., а всього 1 038 450 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 грудня 2008 р. позов ОСОБА_2 задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду м.Києв від 16.12.2008 року та постановити нове, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволені позову. В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції було постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а його висновки не відповідають обставинам справи.

В апеляційній інстанції апелянт та його представник підтримали апеляційну скаргу.

Позивачка та її представник в апеляційній інстанції просили відхилити апеляційну скаргу, залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Черненко В.А., пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції за домовленістю між сторонами 05.04.2008 р. було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_2 129 000 дол. США, що за курсом НБУ на день складання розписки складало 645000 грн., строком до 31 травня 2008 р. без нарахування процентів. На підтвердження укладання вказаного договору позивачка надала суду борговий документ -розписку, в якій позичальник ОСОБА_3 зазначив факт отримання ним грошей, визначив строк повернення боргу, власноручно підписав розписку та зазначив дату її видачі.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки про стягнення боргу з ОСОБА_3 суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст.. 1046, 1047, 1049 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_1 визнав, що грошей в рахунок боргу не позивачці не повертав.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції було встановлено, що розпискою від 05.04.2008 р. передбачена відповідальність ОСОБА_1 за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді сплати неустойки в розмірі 0, 5% від суми боргу за кожний день прострочки. За таких підстав суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача на користь позивачки неустойку за борговим зобов'язанням з розрахунку 0, 5% за кожний день прострочки (122 дня) за період з 01.06.2008 р. по 01.09.2008 р. .

Судом першої інстанції було повно та всебічно встановлені обставини справи та перевірено їх доказами.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що вказаний договір було укладено під тиском з боку позивача, суд вважає безпідставними, оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин ним не подано, до органів внутрішніх справ з приводу погроз відповідач не звертався. Також не можна визнати обґрунтованими посилання відповідача на те, що грошові кошти від позивача він не одержував, оскільки він визнав, що отримав гроші в борг ще до підписання вказаного договору.

Іншими доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції також не спростовуються.

Таким чином, постановлене рішення є законним та обгрунтованим, судом  було правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому рішення суду скасуванню не підлягає.

Рішення суду відповідає зібраним доказам, обставинам справи. Суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому немає підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.