Справа № 2a-15/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2009 р. м. Алчевськ

Алчевський міський суд Луганської області в складі:

Головуючого судді Антоненко М.В.

При секретарі судового засідання Полухіної 1.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Алчевської міської ради про перерахунок та стягнення боргу з виплат одноразової допомоги при народженні дитини та перерахунок розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання дій відповідача неправомірними при нарахуванні і виплаті сум одноразової допомоги при народженні дитини та при нарахуванні розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Також, позивачка просить суд стягнути з відповідача заборгованість по виплаті одноразової допомоги в сумі 1963 грн., 76 коп.; заборгованість по виплатах допомоги по догляду за дитиною за період з вересня 2007 року по вересень 2008 року в сумі 4954 грн., 38 коп. та просить суд, починаючи з 01.10.2008 р. зобов'язати відповідача призначити допомогу у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років до закінчення строку передбаченої виплати.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та представник позивачки позовні вимоги підтримали, пояснивши, що 22 липня 2007 року ОСОБА_1 народила доньку -ОСОБА_2, у зв'язку з чим перебуває на обліку в УПСЗН. Відповідачем їй була призначена відповідна державна допомога згідно Порядку призначення та виплати допомоги при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів від 11.01.2007 року № 13, з внесеними змінами Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 р. року № 57 з урахуванням положень ст.56, п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 р.» Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів». Всього з вересня 2007 р. по вересень 2008 року нею отримано допомоги по догляду за дитиною 1730 грн.62 коп., а також отримано допомоги при народженні дитини в сумі 8500 грн., які нараховувались відповідачем з порушенням вимог ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Про те, що її право порушено вона дізналась у вересні 2008 року та звернулась до відповідача з роз'ясненнями. Згідно з розрахунками здійсненими нею, розмір недоплаченої допомоги по догляду за дитиною повинен складати за 2007 рік 1439 грн., 28 коп. (з урахуванням сплаченої), а з 01.01.2008 р. - 3515 грн. (з урахуванням сплаченої). Таким чином, нею недоотримано 4954.38 грн. допомоги догляду за дитиною за 2007 -2008 роки та 1963 грн., 76 коп. одноразової допомоги, всього - 6918 грн., 14 коп.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала та пояснила суду, що УПСЗН нараховував та виплачував позивачці суми одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності норм чинного законодавства?   а саме: Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», Постановою Кабінету Міністрів від 11.01.2007 року № 13,   Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, яка народилась 22.07.07 р. (а.с.17) та проживає спільно зі своєю донькою (а.с.46 ). Судом встановлено, що ОСОБА_1 є застрахованою особою, в зв'язку з чим їй призначено допомогу при народженні дитини та допомогу по догляду за дитиною до 3-х років (а.с.20-21).

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги в частині сплати заборгованості допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»., згідно з якою розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Суд вважає, що застосування позивачкою норм цього Закону є помилковим виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є застрахованою особою, а тому правовідносини з приводу нарахування та виплати цієї категорії громадян допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням » який є спеціальним для вказаних правовідносин, тоді як Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є загальним для регулювання відносин щодо виплати допомоги всім особам. Приймаючи до уваги, що спеціальним законом визначені інші умови, порядок та розміри виплат допомоги для застрахованих осіб, суд вважає, що в цьому випадку необхідно керуватись саме нормами спеціального закону, тобто Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням ».

Згідно з п.2 ст.11 КАС, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи матеріали справи, прохання позивачки про захист її прав, суд вважає можливим застосувати п.2 ст.11 КАС та вийти за межі позовних вимог в частині стягнення за 2007 рік недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, керуючись при розгляді вимог саме Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням » а не Законом України   «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням », право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, іншій родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки. Статтею 43 цього ж Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Такий прожитковий мінімум встановлений частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.06 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік »: з 1 січня 492 грн.. з 1 квітня -525 грн., з 1 жовтня - 532 грн.; та частиною 1 ст.58 закону України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Пунктом 7 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. «Про державний бюджет на 2007 рік» дія статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням » зупинена на 2007 рік.

Судом встановлено, що відповідач здійснював виплати ОСОБА_1 керуючись абзацом 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», згідно з яким допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців , але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 9 «Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку...» затвердженого постановою КМУ від 11.01.07 р. № 13, допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23% зазначеного прожиткового мінімуму.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 року положення абзацу 3 частини 2 статті 56 та пункту 7 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» були визнані неконституційними. Відповідно до ст. 152 Конституції України з моменту визнання норми неконституційною, вона втрачає чинність з дня ухвалення рішення, а тому з 09.07.2007 р. відновлено дію статей 41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням » в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З вересня 2007 року, в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13 позивачка отримала від відповідача наступні кошти: в вересні 13, 44 грн., в жовтні 136, 13 грн., в листопаді 140, 05 грн., в грудні 144, 10 грн.

Розмір недоотриманої в 2007 році допомоги становить:

Вересень: 525-13, 44=511, 56 грн.

Жовтень: 532-136, 13 =395, 87 грн.

Листопад: 532-140, 05=391, 95 грн.

Грудень: 532-144, 10=387, 90 грн.

Всього недоотримано 1687 грн., 28 коп.

Відповідно до пункту 5 Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів в зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Вирішуючи питання про законодавче обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення недорахованої суми допомоги за 2008 рік, суд виходить з наступного.

До 01.01.2008 року на осіб, застрахованих в системі державного соціального страхування, які мали право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» розповсюджувалась без виключень дія зазначеного закону щодо підстав, розміру та порядку виплати допомоги. Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в назві та тексті Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено право на отримання застрахованими особами зазначеної допомоги, та виключені статті 42 та 43, які передбачали порядок та розміри виплати зазначеної соціальної гарантії. Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», з якої було виключено слово незастрахованим.

Рішенням Конституційного суду від 22.05.08 року всі зміни, внесені Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» були визнані неконституційними та їх дія на 2008 рік була поновлена.

Фактично у 2008 році питання порядку та розміру виплат допомоги застрахованим особам одночасно регулювалось статтями 41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». На підставі ч-ч.1, 2, 4 статті 8 КАС, суд вважає що до правовідносин які склались з приводу нарахування та виплати у 2008 році застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно застосовувати положення саме Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», оскільки цей закон є спеціальним до для регулювання відносин щодо виплати допомоги застрахованим особам і цим Законом визначені інші умови, порядок та розміри виплат ніж Законом «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

А тому, враховуючи матеріали справи, прохання позивачки про захист її прав, суд вважає можливим застосувати п.2 ст.11 КАС та вийти за межі позовних вимог в частині стягнення за 2008 рік недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, керуючись при розгляді вимог саме Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням » а не Законом України   «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Як вже зазначалось, ст. 43 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Такий прожитковий мінімум встановлений статтею 58 Закону України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з якою на 2008 рік затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 592 грн., з 1 квітня 605 грн., з 1 липня 607 грн., з 1 жовтня 626 грн.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10 рп/2008 «У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 11, пункту 3 розділу 111 Закону України «Про державний бюджет

України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст..67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 25 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

З січня по вересень 2008 року, в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751 позивачка отримувала від відповідача по 144 грн., 10 грн. щомісячно на протязі 9 місяців.

Розмір недоотриманої в 2008 році допомоги становить:

Січень: 592 - 144, 10 = 447 грн., 90 коп.

Лютий: 592 - 144, 10 = 447 грн., 90 коп.

Березень: 592 - 144, 10 = 447 грн., 90 коп.

Квітень: 605-144, 10=460 грн., 90 коп.

Травень: 605-144, 10=460 грн., 90 коп.

Червень: 605-144, 10=460 грн., 90 коп.

Липень: 607-144, 10=462 грн., 90 коп.

Серпень: 607-144, 10=462 грн.. 90 коп.

Вересень: 607-144, 10=462 грн., 90 коп.

Всього недоотримано 4115 грн., 10 коп.

Суд враховує, що відповідно до пунктів 6, 7 рішення Конституційного суду України від 22.05.08 р. № 10-рп/2008 вказано: рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено.

Рішенням Конституційного суду України від 27.11.2008 р. по справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України, п.п.3.3 встановлено: «Закон про державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби) створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціально - правової. Відповідно до ст. 13 Конституції України та принципів бюджетної системи, держава не може добровільно відмовлятись від взятих на себе зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства. Визначення відповідних бюджетних видатків у Законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією».

Рішення Конституційного Суду має преюдиціальне значення, тому відповідач повинний був проводити перерахунок згідно до статті 43 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», починаючи з 09.07.2007 р. по 31.12.07 р. та з 01.01.2008 р. по 01.10.2008 p., виходячи з встановленого Законом прожиткового мінімуму.

Вирішуючи питання про законодавче обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення виплати допомоги при народженні дитини, суд виходить з наступного.

Позивачка обґрунтувала позовні вимоги статтею 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям» з дітьми, згідно з якою, допомога при народженні дитини надається в сумі кратній 22, 6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є застрахованою особою, а тому правовідносини з приводу нарахування та виплати цієї категорії громадян допомоги при народженні дитини регулюються ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» який є спеціальним для вказаних правовідносин, тоді як Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є загальним для регулювання відносин щодо виплати допомоги всім особам. А тому суд вважає, що в цьому випадку необхідно керуватись саме нормами спеціального закону, тобто Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням ».

Згідно з п.2 ст.11 КАС, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи матеріали справи, прохання позивачки про захист її прав, суд вважає можливим застосувати п.2 ст.11 КАС та вийти за межі позовних вимог в частині стягнення недоплаченої допомоги при народженні дитини, керуючись при розгляді вимог статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» а не Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», допомога при народженні дитини надається в сумі кратній 22, 6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому КМУ.

Згідно з пунктом 7 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» на 2007 рік зупинена дія статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Відповідач здійснював виплати позивачці керуючись ч.2 абзацу 2 ст.56 закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», згідно з якою допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюються за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: допомога при народженні дитини - у розмірі 8500 грн. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 грн., решта протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. /

Відповідач не погодився з позовними вимогами, зазначивши, що виплати проводились у відповідності до чинного законодавства мотивуючи це, відповідач вказує на те, що частина 2 абзацу 2 ст.56 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» не визнана неконституційною.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, оскільки Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 року положення пункту 7 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» визнані неконституційним. Тобто, з 09.07.2007 р. порядок виплати допомоги при народженні дитини був одночасно врегульований статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та ч.2 абзацу 2 ст.56 закону України «Про державний бюджет на 2007 рік».

Суд враховує, що згідно з частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірне питання. Крім того, згідно з абзацом 1 п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 13.06.2007 р. № 8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Виходячи з цього, суд вважає, що при вирішенні даного спору необхідно керуватись вимогами статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років станом на 1 квітня 2007 року складав 463 грн., з 01 жовтня 2007 року -470 грн., з 01 січня 2008 року -526 грн., з 01 квітня 2008 року - 538 грн., з 01 липня 2008 року - 540 грн.

Таким чином, розмір недоотриманої одноразової допомоги складає: 4167 -3400=767 грн. (одноразова виплата).

Решта допомоги, що підлягає виплаті протягом наступних 12 місяців (з серпня 2007 року по липень 2008 року) складає 99 грн.73 коп. щомісячно, виходячи з розрахунку 524, 73 (сума, що повинна бути сплачена) - 425 грн. ( фактично отримані кошти).

Загальна сума становить (99, 73 X 12) + 767 = 1963 грн., 76 коп.

Посилання представника відповідача на те, що їх дії по нарахуванню та виплаті одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є правомірними згідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 р. № 13 та від 27.12.2001 р. № 1751 суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Приймаючи до уваги, що вказані Постанови Кабінету міністрів України не відповідають статтям 41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», суд зобов'язаний застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, а саме Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Невиплачена допомога позивачці, як матері дитини, що не досягла трирічного віку, підлягає стягненню за вищевказаний період враховуючи те що право на отримання допомоги, передбаченої Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» не залежить від наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Конституції України, конституційні права гарантуються, держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд не може задовольнити вимоги позивачки та зобов'язати відповідача в подальшому нараховувати щомісячну допомогу, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і воно не може обмежуватись волею законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

Суд не вважає пропущеним позивачкою строк звернення з адміністративним позовом до суду, бо згідно до статті 99 ч.2 КАС України він обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається зі звернення ОСОБА_1, вона звернулась до відповідача 29.09.08 p., а подала до суду адмінпозов 02.12.08 р. Виходячи з життєвих умов позивачки, що склалися з народженням та вихованням малолітньої дитини, суд вважає необхідним обчислювати строк саме з моменту звернення до відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 159-163, 99, 94 КАС України, ст.ст. 8, 22, 46, 55, 56 Конституції України, ст.ст.41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.07. р. 27.11.08 p., суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Алчевської міської ради по перерахунку з виплат одноразової допомоги при народженні дитини та перерахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірною.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Алчевської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплатам одноразової допомоги при народженні дитини, в сумі 1963 грн., 76 коп.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Алчевської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплатам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007-2008 роки в сумі 5802 грн., 38 коп.

В задоволенні решти вимог відмовити за їх необґрунтованістю.

Стягнути з місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 72 грн. 60 коп.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження. --,