Справа №2-371/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2009 року

Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:

 головуючого судді - Бобровської І.В.

при секретарі - Яценюк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі рішень судів він сплачує аліменти на користь своєї колишньої жінки ОСОБА_3 та матері другої дитини ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх синів у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів на кожну дитину. Таким чином, відрахування від його заробітної плати щомісячно становить 50 % тільки на сплату аліментів. За таких обставин він сам опинився в скрутному матеріальному становищі і просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідачок на утримання синів до 1/5 частини від заробітку на кожну дитину.

У судовому засіданні, посилаючись на зазначені обставини, позивач просив позов задовольнити. Пояснив, що проживати разом з ОСОБА_2 в одному будинку, в якому він зареєстрований, не може за особистих підстав, тому бажає знімати окреме житло в м.Роздільна, що складає 150 доларів США. Крім того, витрачає кошти на проїзд до місця роботи до с.Павлівка Великомихайлівського району Одеської області близько 120 грн. на одну поїздку, утримує свою мати, 03.01.1955р.н., яка мешкає одна, ніде не працює, оскільки є людиною передпенсійного віку і в селі, де вона мешкає, в такому віці не може працевлаштуватись. З його заробітної плати відраховується половина на сплату аліментів, частина на погашення заборгованості по аліментах, які виникли за час розгляду справи про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 в суді, податки та збори, і на руки він отримує не більше 600 грн., яких йому не вистачає навіть на придбання продуктів харчування.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала. Суду пояснила, що доводи позивача є надуманими, він не сплачує за оренду житла, а проживає на квартирі безкоштовно, до її будинку за місцем своєї реєстрації він приходе, пере речі, користується світлом, газом та водою, ні за що не сплачує, а до місця роботи їздить на власному авто. Крім того, вона сама ніде не працює, утримує старшу доньку, яка навчається за бюджетною формою навчання, сплачує комунальні послуги.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась згідно наданої заяви з проханням розглянути справу у її відсутність та відсутністю заперечень проти позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі постанови Котовського міського суду Одеської області від 19.08.1996р. ОСОБА_1 сплачує аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4, 21.08.1995р.н., у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно починаючи з 09.08.1996р. і до повноліття дитини; (а.с.5).

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.05.2008р. з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5, 04.02.1999р.н., у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 11.01.2008р. до 04.02.2017р. (а.с.4).

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено за рішенням суду за позовом платника аліментів у разі зміни його матеріального або сімейного стану.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює за контрактом у військовій частині 2196 Державної прикордонної служби України м.Котовськ. Його середньомісячна заробітна плата складає 2424, 57 грн., що підтверджується довідкою № 2 від 16.01.2009р. (а.с.12). Розмір відрахувань на сплату аліментів з серпня місяця 2008р. складає в середньому 1500 грн.

Також позивач не має власного житла, що підтверджується довідкою БТІ та не заперечується сторонами.

Враховуючи, що позивач фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_2 не підтримує, він бажає мешкати окремо від неї, тому суд приймає до уваги його доводи про необхідність нести додаткові витрати на забезпечення своїх житлових умов, а також на поїздку до місця роботи, яке знаходиться з місцем проживання в різних населених пунктах.

Судом встановлено і приймається до уваги, що відповідач як син повинен також надавати допомогу своєї матері ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає в с.Михайло-Ларине Жовтневого району Миколаївської області, ніде не працює, є особою передпенсійного віку (а.с.26).

Таким чином, суд вважає такими, що заслуговують на увагу твердження позивача ОСОБА_1 про неможливість сплати аліментів на двох дітей у розмірі 1/2 частини від його заробітку, оскільки сплата аліментів в такому розмірі ставить його самого в скрутне матеріальне становище.

При ухваленні рішення Роздільнянським районним судом Одеської області від 12.05.2008р. про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5, 04.02.1999р.н., в розмірі 1/4 частини доходів, судом не враховано наявність у ОСОБА_1 іншої дитини - сина ОСОБА_4, на утримання якого він також сплачує аліменти в такому ж розмірі. Справа була розглянута у відсутність ОСОБА_1 на підставі його заяви. В судовому засіданні позивач пояснив, що, визнаючи позов ОСОБА_2 до нього і складаючи заяву про визнання позову, легковажно не врахував, що не зможе понести такий тягар матеріальних витрат і опиниться сам у стані, коли сам потребує матеріальної допомоги.

Суд не приймає до уваги доводи відповідачки ОСОБА_2 про відсутність витрат на дорогу до місця роботи у позивача, так як він їздить на роботу на власному автомобілі, оскільки пересування на автомобілі також передбачає понесення витрат на придбання бензину. Також не заслуговують на увагу посилання відповідачки ОСОБА_2 на те, що на її утриманні знаходиться її донька від іншого чоловіка, оскільки за законом обов'язок по її утриманню покладених на обох батьків цієї дитини, також вона є повнолітньою і зазначена обставина не є предметом дослідження при розгляді цієї справи в сенсі ст. 192 СК України.

Таким чином, суд вважає, що позов ОСОБА_1 ґрунтується на законі і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 192 СК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, з дня набрання чинності рішенням суду до 04.02.2017 року, тобто до повноліття дитини, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнути     з     ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, з дня набрання чинності рішенням суду до 21.08.2013 року, тобто до повноліття дитини, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.