Справа № 2а-726/2008р.

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 листопада 2008 року     Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді -     Костюкевича O.K.

при секретарі -     Іваничко Т.Г.,

з участю позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Волинського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості по грошовій компенсації, -

встановив:

ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Волинського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості по грошовій компенсації.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що проходив військову службу у Волинському обласному військовому комісаріаті з січня 2000 року по 08.02.2008 року на посаді начальника відділу фінансового забезпечення та весь цей час перебував на продовольчому забезпеченні у Волинському обласному військовому комісаріаті.

Зазначає, що згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці під час проходження ними військової служби отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за їх бажанням грошову компенсацію замість них. Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002 року передбачено припинення виплати лише вартості харчування тільки за час відпусти військовослужбовцям строкової служби, курсантам вищих військових навчальних закладів та не визначено припинення чи заборону виплати встановленої вартості норм харчування решті офіцерського складу Збройних Сил України, який безпосередньо не харчується в їдальнях військових частин.

У зв'язку з цим позивач звернувся до Волинського обласного військового комісара із заявою про виплату компенсації замість недоотриманого продовольчого пайка, який своїм рішенням від 19.02.2008 року відмовив йому у такій компенсації з посиланням на ОСОБА_4 України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів від 17.02.2000 року. ОСОБА_4 України з 11.03.2000 року призупиняє дію ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них.

Вважає таке рішення незаконним, оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 визнав положення Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року неконституційними.

Просить суд стягнути на його користь зі статті КЕКВ 1112 "грошове забезпечення" Волинського обласного військового комісаріату матеріальні збитки у розмірі - 47786 грн. 81 коп. - компенсації взамін недоотриманого продовольчого пайка за період з 11.03.2000 року по 31.12.2007 року, виходячи з вартості набору продуктів харчування з урахуванням

середніх роздрібних цін на продукти харчування та щомісячного індексу інфляції в Україні за офіційними даними Головного управління статистики у Волинській області.

Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримав з підстав в ній викладених, просив суд її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечував.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши представлені письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

З послужного списку позивача ОСОБА_3 суд встановив, що він проходив військову у Волинському обласному військовому комісаріаті з січня 2000 року по 08.02.2008 року на посаді начальника відділу фінансового забезпечення (а.с.25-28). Увесь цей час позивач перебував на продовольчому забезпеченні у Волинському обласному військовому комісаріаті.

Згідно ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців та осіб, звільнених в запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансового, речового, продовольчого та інших видів забезпечення.

Ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовці під час проходження ними військової служби отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за їх бажанням грошову компенсацію замість них.

На вимоги вказаних вище законів Кабінетом Міністрів України були прийняті Постанови № 316 від 12.03.1996 року та № 426 від 29.03.2002 року "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань", якими були затверджені норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань. Крім того, Постановою КМУ від 29.03.2002 року за № 426 при скасуванні дії Постанови КМУ від 12.03.1996 року за № 316 визначено лише припинення виплати вартості харчування тільки за час відпусти військовослужбовцям строкової служби, курсантам вищих військових навчальних закладів та не визначено припинення чи заборону виплати встановленої вартості норм харчування решті офіцерського складу Збройних Сил України, який безпосередньо не харчується в їдальнях військових частин.

З пояснень позивача та дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості судом встановлено, що він за період з 11.03.2000 року і по 31.12.2007 року недоотримав компенсацію продовольчого пайка у розмірі 47786 грн. 81 коп. (а.с.6). З приводу виплати вказаних коштів позивач ОСОБА_3 звернувся із заявою до Волинського обласного військового комісара, проте останній своїм рішенням від 19.02.2008 року за № 534 у її задоволенні відмовив, мотивуючи це тим, що відповідно до Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року з 11.03.2000 року дію ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них призупинено (а.с.5).

Проте з таким рішенням відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на військовій службі в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2002 року за № 5-рп/2002 у справі за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституцій України положень ст. ст. 58, 60 Закону України "Про державний бюджет України на 2001 рік" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої ст. 58 Закону України "Про державний бюджет України на 2001 рік" і підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" ці положення зазначеного Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України. п. 3 даного рішення встановлено, що Конституція України відокремлює категорії громадян, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема гарантій соціального захисту. До них насамперед належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі в органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку. Положення Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" звужують зміст і обсяг прав позивача ОСОБА_3 передбачених Законами України "Про Збройні Сили України" та "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що мало наслідком визнання його Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.

Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_5 слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 6, 17, 159, 161-163 КАС України, ст. 16 Закону України "Про збройні сили України", ст. ст. 5, 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постановою КМУ № 316 від 12.03.1996 року, Постановою КМУ № 426 від 29.03.2002 року, -

постановив:

Позов задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 зі статті КЕКВ 1112 "грошове забезпечення" Волинського обласного військового комісаріату матеріальні збитки у розмірі - 47786 (сорок сім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 81 коп. - компенсації взамін недоотриманого продовольчого пайка за період з 11.03.2000 року по 31.12.2007 року, виходячи з вартості набору продуктів харчування з урахуванням середніх роздрібних цін на продукти харчування та щомісячного індексу інфляції в Україні за офіційними даними Головного управління статистики у Волинській області.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня її проголошення та подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.