Справа №2а-36/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2009 р. Алчевський міський суд Луганської області

в складі: головуючого судді Гук B.C.

при секретарі Помогалової І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Алчевськ справу за позовом ОСОБА_1

ОСОБА_2 до УПСЗН Алчевської міської Ради про стягнення недотриманої

суми одноразової компенсації, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС та інвалідом ЧАЕС 2 групи з 18.02.2008 року, а до цього часу - 3 групи. Позивач вважає, що в зв'язку з встановленням йому вищої групи інвалідності відповідач мав сплачувати йому різницю в компенсаціях інвалідам 3 групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат та інвалідам 2 групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент встановлення інвалідності, але в дійсності відповідач виплатив йому одноразову компенсацію за встановлену 2 групу інвалідності в розмірі 94 гривні 80 копійок виходячи з положень Постанови Кабінету міністрів України від 26.07.1996 року за № 836. Позивач вважає, що нарахування йому одноразової компенсації відповідач мав проводити згідно до вимог ст.48 Закону України від 28.02.1991 року з подальшими доповненнями „О статусе и социальной защите граждан, пострадавших вследствиие Чернобыльской катастрофы", а тому не доплатив йому 15 мінімальних зарплат, а оскільки 2 група інвалідності йому встановлена з 18.02.2008 p., коли мінімальна заробітна плата складала 525 гривень щомісячно, тому він вважає, що розмір недоплаченої компенсації йому буде складати 525 гривень х 15 = 7875 гривень і саме цю суму він просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача позов не визнала та суду пояснила, що позивачу, як інваліду 2 групи ЧАЕС в червні 2008 року було сплачено різницю в грошових компенсаціях в розмірі 94 гривні 80 коп. згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року і саме Кабінету Міністрів України надано право встановлення порядку та розміру одноразової допомоги, компенсації учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС саме Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому вона вважає вимоги позивача незаконні і задоволенню не підлягають, а тому просила в позові відмовити.

Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши сторін, знаходить позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивача ОСОБА_1 віднесено до першої категорії як особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено ксерокопією посвідчення серії А №007290 (а.с. 20), є інвалідом 2 групи з 18.02.2008 року згідно з довідкою МСЕК, долученої до справи (а.с. 14).

Згідно з відповіді відповідача (а.с. 15) позивачу надано відповідь про те, що йому зроблено нарахування разової компенсації в зв'язку з підвищенням групи інвалідності і різниця в компенсаціях, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року сплачена йому в червні 2008 року.

Згідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, що стали інвалідами, зокрема II групи - одноразова компенсація виплачується в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, а інвалідам III групи - в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що склалися на момент виплати, а в разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця в компенсаціях.

Оскільки у вищевказаний ЗУ внесені зміни від 5.10.2006 року, згідно до яких визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки згідно до вимог ст..50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Згідно з вимогами ст..67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - конкретні розміри всіх доплат пенсій і компенсацій мають щорічно підвищуватися Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Оскільки ж розмір одноразової компенсації позивачу був встановлений згідно з постановою Кабміну України від 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і такий розмір компенсацій всупереч ст.67 ЗУ залишався незмінним, у той час, як розмір мінімальної зарплати неодноразово щорічно збільшувався Законами України „Про державний бюджет...", а тому, враховуючи що Закони України мають вищу юридичну силу над підзаконними актами як Постанови Кабінету Міністрів України, тому суд вважає, що при вирішенні цього спору, слід користуватися згідно до вимог ст..8, 9 КАС України, а не Постановою Кабміну, на яку посилається відповідач, а саме ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", „Про державний бюджет України на 2008 рік", згідно до якого встановлено мінімальний розмір заробітної плати з 1.01.2008 року по 31.03.2008 року в сумі 515 гривень щомісячно, а оскільки позивачу 2 група інвалідності встановлена з 18.02.2008 року, коли діяла саме ця величина мінімальної заробітної плати, тому різниця в компенсаціях буде складати (515 гривен х 15) - 94, 80 коп. = 7630 гривень 20 коп. і саме ця сума має бути стягнена з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 5-15, 18, 159, 163, 185, 186 КАС України, ст..48, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Алчевської міської Ради на користь ОСОБА_1 недоотриману суму компенсації при встановленні інвалідності вищої групи в розмірі 7630 гривень 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Алчевський міський суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.