Справа №266/234/15-ц
Провадження № 6/266/15/15
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.01.2015 року м. Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі:
головуючого - судді Дзюба М.В.,
при секретарі – Петрухіной Т.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі подання начальника Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про примусовий вхід до приміщення, -
ВСТАНОВИВ:
23.01.2015 року начальник Приморського ВДВС Маріупольського МУЮ Бутенко І.В. звернувся до суду з даним поданням, вказуючи на те, що на виконанні Приморського ВДВС знаходиться виконавчий лист № 265/8686/13-ц від 24.12.2013 року, виданий Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради заборгованості у розмірі 2550,00 гривень. Постановою від 15.04.2014 року відкрито виконавче провадження та копію постанови надіслано на адресу боржника разом із викликом. Також 09.10.2014 року та 12.11.2014 року на адресу боржника були надіслані повідомлення про вихід за місцем мешкання боржника, однак в зазначені дати, а саме 16.10.2014 року та 19.11.2014 року, при виході за місцем проживання двері ніхто не відчинив. За таких обставин, просив розглянути питання про примусовий вхід до будинку АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій.
Заявник до суду не з`явився, але у своєму поданні просив справу розглянути за його відсутності.
Відповідно до ч1 ст. 376 ЦПК України суд негайно розглядає подання, вказане в частині першій цієї статті, без виклику та повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця.
Суд, дослідивши подання та вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 15 квітня 2014 року Приморським ВДВС Маріупольського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 265/8686/13-ц від 24.12. 2013 року, виданим Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради заборгованості в розмірі 2550,00 гривень. (а.с.3-4)
Листами-вимогою від 09.10. 2014 року та 12.11. 2014 року боржника ОСОБА_1 було повідомлено, що 16 жовтня 2014 року та 19 листопада 2014 року з 09 до 10 години буде здійснено перевірку майнового стану боржника , проведено опис та арешт належного йому майна за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.5,7)
Разом із тим, боржник за даною адресою не знаходився, а тому були складені акти про неможливість проведення виконавчих дій, у зв`язку із тим, що за даною адресою двері ніхто не відчинив. (а.с.6,8)
Згідно вимог п. 15 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи може безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи.
Норми ч. 1 ст. 376 ЦПК України передбачають, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.
Разом із тим, слід зазначити, що відповідно до ст.. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Крім того, даних про те, що боржник чинить перешкоди в проникненні до житла немає, а сам по собі факт відсутності за адресою: АДРЕСА_1 , не свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язання, а тому не є підставою для проникнення до житла. До того ж, акт, складений державним виконавцем від 16.10. 2014 року та 19.11. 2014 року, не містить часу здійснення виходу за вищезазначеною адресою.
Також належними доказами не підтверджено, що листи-вимоги з повідомленням про вихід за адресою: АДРЕСА_1 , були отримані боржником, а крім того, не надано поштового повідомлення на підтвердження отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження,. За таких обставин у суду не має підстав вважати, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду та чинить перешкоду в доступі до житлового приміщення з метою встановлення майнового стану, а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні подання.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.376 ЦПК України, -
У Х В А Л И В:
В задоволенні подання начальника Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про примусовий вхід до приміщення- відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її отримання до Апеляційного суду Донецької області через Приморський районний суд м. Маріуполя.
Суддя Дзюба М. В.