Справа № 11 -а-1413/2008р. Головуючий в 1 -й інст.: Почупайло А.В.
Доповідач: Коваль С.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду м.Києва в складі:
головуючого-судді Лагнюка М.М.
суддів Верховець Т.М., Коваль С.М.
за участю прокурора Решетняк Н.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м.Києва від 31 липня 2008 року.
Цією постановою скасовано звільнення засудженого
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тростянець Сумської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
від відбування покарання з випробуванням, призначеного йому за вироком
Святошинського районного суду м.Києва від 03.07.2007 року, та ОСОБА_1
направлено в місця позбавлення волі для відбування призначеного покарання у зв»язку з
невиконанням ним покладених вироком обов»язків.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та постановити по справі рішення яке відповідає нормам закону. При цьому апелянт посилається на те, що виконував покладені на нього судом обов»язки і на протязі десяти місяців з»являвся на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію. Крім того, посилається на порушення права на захист, оскільки суд не забезпечив участь захисника у розгляді подання про скасування звільнення від відбування покарання.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка вважала, що апеляція засудженого підлягає задоволенню, постанова скасуванню з направленням матеріалів на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч.2 ст.78 КК України суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов»язків,
визначених ст. 76 КК України, або систематичного вчинення правопорушень, що мали наслідком адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
При скасуванні звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням суддя зобов»язаний з»ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов»язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Відповідно до ст.164 КВК України на кримінально-виконавчу інспекцію покладено обов»язок вести облік засуджених протягом іспитового строку, організувати початковий розшук засуджених, місце знаходження яких невідоме, та надсилати матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених.
Зазначена стаття поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції визнає несвоєчасне одержання запрошення, хворобу та інші обставини, що фактично позбавляють засудженого своєчасно прибути за викликом.
Як убачається з матеріалів справи, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 03.07.2007 року ОСОБА_1 засуджений за ст.263 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст.75 КК України від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Відповідно до ст.76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов»язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з»являтися в ці органи для реєстрації.
Згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва від 31.07.2008 року, підставою для скасування звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням стало невиконання ним покладеного обов»язку періодично з»являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції і, зокрема те, що ОСОБА_1 на протязі встановленого іспитового строку двічі не з»явився на реєстрацію без поважних причин і вчинив правопорушення, яке потягло за собою адміністративне стягнення за ст.44 ч.1 КУпАП, що, на думку суду, свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
Проте, з такими висновками колегія суддів погодитись не може, оскільки судом зазначені вище обставини не були належним чином з»ясовані.
Так, з матеріалів особової справи № 271/2007, заведеної у кримінально-виконавчій інспекції щодо ОСОБА_1, 06.08.2007 року йому були роз»яснені покладені на нього судом обов»язки, а також правові наслідки, передбачені ст.78 КК України (а.с. 10).
З листка реєстрації явки засудженого вбачається, що ОСОБА_1 3 16.10.2007р. по 17.06.2008р. систематично з»являвся на реєстрацію та після встановлення йому днів явки на реєстрацію лише двічі 21.08.2007р. і 18.09.2007р. не з»явився на реєстрацію, після чого продовжував з»являтися на реєстрацію (а.с. 14).
Разом з тим, як убачається з протоколу судового засідання засуджений ОСОБА_1 пояснював, що 21.08.2007р. і 18.09.2007р. він не з»явився на реєстрацію до ВКВІ, оскільки не отримував повідомлень про необхідність явки на реєстрацію (а.с.9). Про це засуджений пояснював й інспектору ВКВІ Святошинського району м.Києва 04.10.2007р. ( а.с.20 контрольної справи).
Між тим, зазначені обставини не були належним чином перевірені, суд не з»ясував у представника кримінально-виконавчої системи, чи надсилались запрошення засудженому ОСОБА_1 для його виклику та які дії були вжиті інспекцією.
Крім того, у постанові не зазначено, чому суд вважав такі причини неповажними, й не з»ясовано причини невиконання засудженим покладеного на нього обов»язку, не наведено мотивів того, що неприбуття на реєстрацію 21.08.2007р. і 18.09.2007р., свідчить
про небажання засудженого стати на шлях виправлення, враховуючи що в подальшому на протязі 9 місяців він постійно з»являвся на реєстрацію (а.с. 14 контрольної справи).
Що стосується посилання суду в постанові на те, що ОСОБА_1 за період перебування на обліку в ВКВІ 13.08.2007р. притягувався до адміністративної відповідальності і це свідчить про небажання засудженого стати на шлях виправлення, то вони є безпідставними.
Відповідно до ч.4 ст.166 КВК України, систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення засудженим трьох і більше правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Проте, суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності лише один раз - 13.08.2007 року і за ст.44 ч.1 КУпАП.
Таким чином, вчинення засудженим одного правопорушення не може бути підставою для направлення його для відбування призначеного покарання, оскільки відсутня ознака систематичності вчинення правопорушень.
За наведених обставин висновки суду про невиконання засудженим обов»язків, встановлених вироком, та його небажання стати на шлях виправлення є немотивованими та передчасними, оскільки суд не дослідив в повній мірі матеріали, які б підтверджували чи спростовували невиконання ОСОБА_1 покладених на нього обов»язків без поважних причин.
Допущену районним судом неповноту та однобічність при вирішенні питання про скасування звільнення від відбування покарання ОСОБА_1 не може усунути апеляційна інстанція, оскільки відповідно до ст.382 ч.1 КПК України при перевірці зазначених судових рішень судове слідство не проводиться.
В даному випадку відповідно до ст.367 КПК України постанова суду підлягає скасуванню, а матеріали направленню на новий судовий розгляд.
Крім того, при розгляді матеріалів судом було допущено істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону. Оскільки як вбачається з протоколу судового засідання учасникам процесу, в тому числі і засудженому, не були роз»яснені їх права передбачені законом, в тому числі і його право мати захисника (а.с.8).
При новому розгляді матеріалів необхідно усунути зазначені вище недоліки, належним чином забезпечити передбачені законом права учасників процесу, ретельно з»ясувати, як поводився засуджений протягом іспитового строку, зокрема, чи вчиняв він систематично у цей період правопорушення або які о6ов»язки він не виконував, що потягло адміністративні стягнення і чи свідчить це про його небажання стати на шлях виправлення та ухилення від відбування покарання, і в залежності від установленого прийняти мотивоване рішення по справі.
У зв»язку зі скасуванням постанови ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 31 липня 2008 року щодо нього скасувати, а матеріали направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
ОСОБА_1 з-під варти звільнити.