АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОІ ОБЛАСТІ

             Справа № 22 ц  - 201 /2010 р.                              Головуючий по першій  інстанції

                                                                                Кіндяк І.С.                                                                                                      

                                                                                Суддя-доповідач  Обідіна О.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А ЇН И

            2010  року  лютого  місяця    « 22 »   дня                                                  м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого:                          Гасія Ю.В.                                              

Суддів:                          Обідіної О.І. , Карнауха П.М.            

            при  секретарі                          Киві А.М.    

розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за  апеляційною скаргою  ОСОБА_3  на рішення Полтавського районного суду   Полтавської області  від 27 листопада 2008 року  по справі за позовом  ОСОБА_4  до ОСОБА_3  про стягнення  аліментів на утримання дитини,

  колегія суддів  ,  заслухавши доповідь судді -  доповідача  Обідіної О.І.

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням  Полтавського  районного суду Полтавської  області від  27 .11.2008 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого старшим помічником Далекосхідної  транспортної  прокуратури по особистій безпеці та фізичного захисту, зареєстрованого по АДРЕСА_1, тимчасово проживаючого по АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 до досягнення останнім двадцяти трьох років, або припинення ним навчання, в розмірі 1/8  частини всіх видів його заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.02.2008 року, без урахування часу канікул.

Вирішено питання про розподіл судових витрат .

Рішення в частині  стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один  місяць.

Ухвалою Хабаровського  крайового суду  від 20.06.2009 року , залишеною без змін  Верховним Судом  Російської Федерації ,  дозволено примусове виконання  на території Російської Федерації рішення Полтавського районного суду від 27.11.2008 року , про що видано  виконавчі листи.

      Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, останнє оскаржив  відповідач, який  в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, зокрема розгляд справи за його відсутності  та невірне з»ясування обставин справи,  просить рішення  скасувати та постановити нове рішення про стягнення з нього аліментів на утримання сина, який продовжує  навчання у вищому навчальному закладі,  в розмірі 1/20 частини  його заробітку.

Апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

      Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє  апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

По справі  встановлено, що  ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_6.

Рішенням  Амурського  міського суду  Хабаровського краю, Російської Федерації від 28.07.1997 р. шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3   розірвано .

На підставі  вказаного судового рішення  ОСОБА_4  31.08. 2005 року отримано  свідоцтво про розірвання шлюбу.

Діти   проживають з позивачем та знаходяться на її утриманні.

Старший син  ОСОБА_5  являється студентом  Полтавського національного  технічного університету ім.. Юрія Кондратюка , де навчається  на  контрактній основі .

Згідно до умов контракту  плата за навчання   становить 15600 грн., а що семестрова   оплата  складає  1950 грн.  Орієнтовний  термін навчання   триватиме до 30.06.2011 року.

  Задовольняючи частково  позовні вимоги, суд першої інстанції з урахуванням вимог  ст.  182  Сімейного Кодексу України , яка  визначає  обставини,  що враховуються при визначенні розміру аліментів , прийшов до обґрунтованого висновку  про  те, що відповідач  має можливість   сплачувати аліменти  на утримання  сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/8 частини  всіх видів його заробітку.

З вказаним висновком погоджується   колегія суддів як з таким, що ґрунтується на матеріалах справи на нормах матеріального права.

Так,  199 СК України  встановлено обов»язок батьків утримувати повнолітніх  дочку, сина, які продовжують навчання.  Виконання вказаного  обов»язку  пов»язано з  умовою, що  батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу, а  право  дітей  на її отримання  пов»язано з  наявністю потреби в  матеріальній  допомозі.

З матеріалів справи встановлено, що   ОСОБА_4, на утриманні якої перебуває двоє   спільних з відповідачем дітей, отримує 1801 грн.43 коп. заробітної плати, інших доходів  не має.

Відповідач  не надав    доказів про те, що в нього на утриманні  перебувають    непрацездатні члени сім»ї чи інші діти.  Документів, які б свідчили про його незадовільний  стан здоров»я  матеріали справи  також не містять.

Згідно  довідок  з місця роботи середньомісячна заробітна плата відповідача складає 51556, 58 рос. рублів .Крім того,  ОСОБА_3  як пенсіонер  ФСКН отримує  пенсійне забезпечення у   Далекосхідному   банку  Ощадбанку Росії.

З урахуванням того, що  з відповідача по виконавчому листу  стягуються аліменти в розмірі ? частини на  утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6  ( станом на  момент постановлення рішення  він  був неповнолітнім) ,   суд першої інстанції  прийшов до вірного висновку про можливість  відповідача надавати матеріальну допомогу в розмірі1/8 частині  сину, який продовжує навчання та потребує матеріальної  допомоги.

Доводи апеляційної скарги  не спростовують  висновки суду першої інстанції .

Так, посилання апелянта  на те, що  місцевим судом було порушено його право на   особисту присутність в судовому засіданні, колегія суддів не приймає до уваги як підставу для скасування рішення, оскільки  зібрані по справі  докази  свідчать про те, що відповідач завчасно , належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, компетентним судом Російської Федерації йому вручені копія позовної заяви та інші, приєднані  до позову, документи, він скористувався своїм правом на подачу заперечень та дачу пояснень, що відповідає  положенням  Мінської Конвенції   від 22.01.1993 року .

Посилання апелянта на порушення норм матеріального  права,  зокрема ст. 200 СК України  відхиляється колегією суддів,  тому що при розгляді  справи судом першої інстанції  були дотримані вимоги закону, які  регламентує  визначення  розміру аліментів.

 Крім того,  колегією суддів звернуто увагу на те, що на момент  подання ОСОБА_3  апеляційної скарги  його  молодший син вже досяг повноліття,  наслідком чого є припинення стягнення аліментів на його утримання. У зв»язку з чим прохання відповідача про встановлення розміру аліментів на сина, який продовжує навчання в розмірі 1/20   його заробітку – не підлягає задоволенню як таке, що не ґрунтується на  положенні  ст.  182, 200  СК України  та  фактично  суперечить  інтересам   позивача  та сина ОСОБА_5 , який продовжує навчання.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді  справи  було допущено неправильне застосування матеріального та процесуального права, колегія суддів  не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303, 308, 315  ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А  :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_3  відхилити, а рішення Полтавського   районного суду Полтавської області від 27 листопада 2008 року залишити  без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців  шляхом подачі касаційної скарги.

С У Д Д І   :