АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОІ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц - 276 / 2010 р. Головуючий по першій інстанції
Педяш С.І.
Суддя - доповідач Обідіна О.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року лютого місяця "10" дня м. Полтави
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Обідіної О.І.
Суддів: Дорош А.І., Карнауха П.М.
при секретарі Киві А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 5 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства " "Пирятинське автотранспортне підприємство 15343" про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди,
колегія суддів , заслухавши доповідь судді - доповідача Обідіної О.І. ,
В С Т А Н О В И Л А:
В липні 2009 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди.
Вказувала, що придбавши 13.01.2009 р. квиток на станції "Лубни" до станції "Хорол", була пасажиром автобуса, що слідував рейсом Пирятин -Полтава.
У зв"язку з тим, що водій не здійснив передбачену маршрутом зупинку на станції "Хорол" , вона проїхала своє місце висадки і була вимушена зробити водію зауваження та просити його пересадити її на зустрічний маршрут у напрямку станції "Хорол". На її слова водій в присутності інших пасажирів почав її ображати, погрожувати фізичною розправою та врешті зупинив автобус , виштовхав її з салону та кинув вслід 2 грн. Вказаними діями їй було спричинено моральну шкоду , у зв"язку з чим вона поставила вимоги про її відшкодування та просила зобов"язати відповідача як підприємство, з яким водій перебуває в трудових відносинах, вибачитись за дії останнього.
Рішенням Хорольського районного суду від 05.11.2009 р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції , його оскаржила позивач, яка в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення її позову. В обгрунтування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи , вважає, що суд поклав в основу рішення неналежний доказ - покази свідка ОСОБА_3, до яких, на її думку, необхідно віднестись критично, оскільки жодного доказу того, що саме він був 13.01.2009 р. пасажиром рейсу "Пирятин - Полтава" відповідач не надав.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 309 ч.1 п. 3 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
По справі встановлено і не оспорюється сторонами, що 13.01.2009 р. на автостанції «Лубни» позивач придбала квиток до автостанції «Хорол-2» на рейсовий автобус «Пирятин-Полтава» , з часом відправлення 5 год.50 хв.
Відповідно до розкладу, місцями зупинки автобусу є автостанція «Лубни» та автостанція «Полтава». Позивач відповідно придбала квиток до автостанції «Хорол-2», яка знаходиться на автотрасі Київ-Харків.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що здійснюючи рейс «Пирятин –Полтава» , водієм автобусу був дотриманий маршрут та розкладу руху , не допущено порушень вимог Правил надання послуг пасажирським автомобільним транспортом, оскільки згідно пояснень пасажира автобусу - свідка ОСОБА_3 водій робив зупинку на АС «Хорол» , яка знаходиться на трасі Київ-Харків, у відповідь на невдоволення та зауваження пасажира, яка проїхала свою зупинку, водій її не ображав, грубощів не допускав.
Враховуючи, що позивач не довела ті обставини на які посилалась як на підставу заявлених вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в позові.
З вказаним не може погодитись колегія суддів з наступних підстав.
Постановляючи вказане рішення, суду першої інстанції взяв до уваги як належний та допустимий доказ покази свідка ОСОБА_3
Оцінюючи вказаний доказ, колегія суддів в порядку ст. 212 ЦПК України, не може прийняти його до уваги як такий, що обґрунтовує заперечення відповідача , а враховуючи відсутність по справі будь-яких даних про те, що вказана особа була пасажиром вказаного рейсу , до зазначених свідчень необхідно віднестись критично.
Враховуючи, що по справі відсутні належні та допустимі докази щодо причин, внаслідок яких позивач не змогла вийти на своїй зупинці , колегія суддів позбавлена можливості з»ясувати в цій частині фактичні обставини по справі.
Разом з цим, аналізуючи зміст позовної заяви та пояснення позивача ОСОБА_2 , на яких вона категорично наполягала і в суді апеляційної інстанції, встановлено, що предметом позову є захист особистих немайнових права в частині захисту честі та гідності шляхом зобов»язання адміністрації ВАТ «Пирятинське автотранспортне підприємство 15343» вибачитись за дії водії автобусу «Пирятин-Полтава», який допустив по відношенню до неї образливу поведінку , погрози та грубість в присутності інших пасажирів, у зв»язку з чим поставила питання про відшкодування моральної шкоди.
Згідно ст. 270 ЦК України відповідно до Конституції України фізична особа має право на … повагу до її гідності та честі..
Статтею 273 ч.2 ЦК України встановлено, що юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов»язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов»язані утримуватись від дій, якими ці права можуть бути порушені.
За змістом ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Відповідно до п.147 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту водій автобусу зобов»язаний дотримуватись визначеного маршруту та розкладу руху автобусу; чемно поводитись з пасажирами..
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів того, що водій ОСОБА_4 образив честь та гідність позивачки, яка на підтвердження свої вимог не надала жодного доказу.
Вказаний висновок суперечить матеріалам справи , зокрема на а.с. 25 має місце відзив ВАТ «Пирятинське АТП 15343» на позову заяву , в якому зазначено, що внаслідок конфліктної ситуації між пасажиром ОСОБА_2 та водієм ОСОБА_4 останній допустив грубу, нетактовну поведінку і висадив цього пасажира з салону . За грубу , нетактовну поведінку при виконані своїх трудових обов»язків водій був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та переведення на посаду слюсаря.
Вказане свідчить про те, що відповідач , в частині порушення особистих немайнових прав позивача - права на честь та гідність, фактично визнав обставини , на які ОСОБА_2 посилалась як на підставу свого позову, тому в розумінні вимог ч.1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають .
На вказане місцевий суд уваги не звернув , тому прийшов до помилкового висновку про недоведеність вимог позивача про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного особистого немайнового права в частині захисту права на повагу до честі та гідності - у вигляді відшкодування моральної шкоди ґрунтується на положенні ст. 16 ЦК України, колегія суддів, з урахуванням обставин, при яких таке порушення мало місце , особу потерпілої, зокрема її вік , інвалідність , виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості , вважає за необхідне в рахунок моральної шкоди відшкодувати на користь позивача 500 грн.
Разом з тим, позов в частині покладення обов»язку на адміністрацію підприємства , з яким водій перебував в трудових правовідносинах , вибачитись за поведінку останнього , - не може бути задоволений, оскільки вибраний в цій частині позивачем спосіб захисту особистого немайнового права порушеного права на законі не ґрунтується.
У відповідності до положення ст. 88 ЦПК України, враховуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат до розміру задоволених позовний вимог , з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 46 грн. 75 коп. ( сплачено позивачем судового збору та витрат на ІТЗ в розмірі 275 грн. , матеріальна вимога заявлена на 3000 грн., позов задоволено на 500 грн., що складає 17% , в такому випадку і розмір підлягаючих до присудження судових витрат становить 46 грн. 75 коп. – 275 :100 * 17).
Керуючись ст. 303, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 5 листопада 2009 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Пирятинське автотранспортне підприємство 15343» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн. та 46 грн. 75 коп. судових витрат.
В іншій частині в задоволені позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги.
С У Д Д І :