А П Е Л Я Ц І Й Н И Й     С У Д    П О Л Т А В С Ь К О Ї     О Б Л А С Т І

Справа № 22ц-169                                       Головуючий по першій

                    2010 рік                                                інстанції Ланна Я.О.

                                                                                  Суддя-доповідач Лобов О.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    01 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі

головуючої судді Акопян В.І.,

суддів Лобова О.А., Петренка В.М.

при секретарі Зеленській О.І.  

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка навчається.

    Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

    У вересні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом та просив ухвалити рішення, яким стягувати з відповідача на його користь аліменти в розмірі ? усіх видів доходів, мотивуючи заявлені вимоги тим, що відповідач не надає належної матеріальної допомоги позивачу, який продовжує навчання.

    Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2009 року позов задоволений частково: ухвалено стягувати з відповідача щомісяця на користь позивача аліменти в розмірі 1/8 заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 вересня 2009 року до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення позивачем 23 річного віку. Вирішене питання про судові витрати.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд не врахував суттєвих обставин, які свідчать про об’єктивну неспроможність надавати допомогу.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав:

    Відповідно до п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі змінити рішення у разі порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у 2009 році зарахований на денне відділення Чутівського професійно-технічного училища №55, строком навчання до 30 червня 2010 року.

Позивач отримує стипендію у розмірі 228 грн. 80 коп., що менше прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Після розлучення батьків позивач залишився проживати з матір’ю.

Відповідач  не надає матеріальної допомоги позивачу.

Встановивши наведені обставини, місцевий суд з дотриманням вимог процесуального закону дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивач як повнолітня дитина, яка продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги, а відповідач має можливість її надавати.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На переконання колегії суддів суд першої інстанції правильно визначив розмір аліментів, які слід стягувати з відповідача, оскільки з урахуванням встановлених фактичних обставин саме такий розмір аліментів забезпечує справедливий баланс інтересів обох сторін.

Безпідставними є твердження апеляційної скарги про відсутність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст.199 СК України обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття, виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дитиною віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потребу у зв’язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

При цьому законом не передбачена вимога про те, що дитина повинна обов’язково поступити до навчального закладу у неповнолітньому віці, як про це зазначає відповідач у апеляційній скарзі.

Спроможність відповідача надавати матеріальну допомогу у розмірі, визначеному судом, доведена належними доказами.

    Таким чином, рішення суду у частині визначення розміру частки від доходів відповідача, яка підлягає стягненню на користь позивача, ґрунтується на законі та відповідає встановленим обставинам.

    Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції щодо визначення мінімального розміру стягнутих аліментів.

    Відповідно ч.1 ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу.

    Суд першої інстанції, зазначаючи у рішенні про те, що розмір аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_3, не може бути меншим 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, виходив з того, що відсилочна норма ч.1 ст.200 СК України стосується також ч.2 ст.182 СК України.

    Така позиція є хибною, оскільки положення ч.1 ст.200 СК України слід розуміти дослівно, а саме таким чином, що суд при вирішенні питання про розмір аліментів на утримання повнолітньої дочки або сина має враховувати обставини, перелічені у ч.1 ст.182 СК України.

    Положення ч.2 ст.182 СК України стосуються лише питання щодо визначення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітніх дітей.

    За таких обставин, рішення суду першої інстанції слід змінити шляхом виключення з нього указівки про мінімальний розмір аліментів, які стягуються на користь позивача.

    Керуючись ст. 303, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст..316, ст.319  ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2009 року змінити: виключити з резолютивної частини вказівку про те, що розмір стягуваних аліментів не може бути меншим 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

 В іншій частині рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2009 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

    Головуюча                                                    В.І. Акопян

    Судді                                                              О.А. Лобов

                                                                                  В.М. Петренко