Справа № 22ц – 416/10 Головуючий у 1 інстанції – Ференс-Піжук О.Р.
Категорія –32 Доповідач – Осіпук В.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 квітня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого Данилюк В.А.
суддів Антонюк К.І., Осіпука В.В.
при секретарі Дуткіній Ж.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Волиньвугілля» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача ДП «Волиньвугілля» на рішення Нововолинського міського суду від 15 січня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
В листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом. Покликався на ті обставини, що більше 17 років працював на шахті №5 «НВ» на підземних дільницях з шкідливими умовами праці. 22 травня 1998 року Нововолинською МСЕК йому вперше було встановлено 60% втрати професійної працездатності із-за професійного захворювання та визнано інвалідом 3-ї групи від профзахворювання.
18 серпня 2006 року йому Нововолинською МСЕК додатково встановлено ще 15% втрати професійної працездатності від профзахворювання і загальна втрата ним працездатності становить 75%.
Крім того зазначав, що заключенням Нововолинської МСЕК від 11 вересня 2009 року йому було встановлено 80% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 2-ї групи.
Втратою здоров’я з вини роботодавців, які не забезпечили йому належні і безпечні умови праці, йому було завдано моральну шкоду, яка йому ніким не відшкодовувалась.
Просив стягнути з ДП «Волиньвугілля», куди входить шахта на якій він працював, 65000 грн. за завдану йому моральну шкоду та відшкодувати йому понесені витрати за надання правової допомоги.
15 січня 2010 року рішенням Нововолинського міського суду позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «Волиньвугілля» в користь ОСОБА_1 12000 грн. відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я на виробництві та 120 грн. понесених судових витрат на правову допомогу.
Стягнуто з ДП «Волиньвугілля» в дохід держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та на відповідний рахунок 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ДП «Волиньвугілля» просить його скасувати як таке, що винесене без повного з’ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального права і ухвалити нове рішення.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 20 років працював на шахті №5 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля», з них 16 років гірничим робітником очисного вибою, а в умовах впливу шкідливих факторів 17 років. За час виконання трудових обов’язків ОСОБА_1 отримав професійне захворювання, що підтверджується наказом адміністрації шахти №5 «Нововолинська» від 18 червня 1998 року №348 про призначення виплат для відшкодування шкоди у зв’язку з втратою професійної працездатності, актом розслідування хронічного професійного захворювання від 10 серпня 2006 року форми П-4 (а.с. 3-4, 8). Згідно заключення МСЕК від 22 травня 1998 року позивачу було встановлено 60% втрати професійної працездатності, а станом на 18 серпня 2006 року 75%, що підтверджується випискою із акту освідчення в МСЕК (а.с. 5). На даний час позивач ОСОБА_1 є інвалідом другої групи і має 80% втрати професійної працездатності, що зазначено у довідках МСЕК від 11 вересня 2009 року (а.с. 6-7).
Відповідно до ст.237№ Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За змістом ст.12 Закону України «Про охорону праці» (в редакції від 30.06.1999 року) відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п.13 постанови від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди», відповідно до ст.237№ КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної /немайнової/ шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Отже, врахувавши наведене, суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов до вірного висновку про обов’язок саме роботодавця відшкодувати позивачу моральну шкоду, врахувавши при визначенні її розміру вимоги розумності і справедливості, значну втрату ним професійної працездатності, тяжкість ушкодження його здоров’я.
Покликання апелянта на те, що обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди позивачу лежить на Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не заслуговують на увагу, так як право на відшкодування даної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності Закону України від 23.09.1999 року «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а тому відповідно до абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих положень цього Закону суд першої інстанції правильно вважав, що обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди лежить на відповідачу.
Крім того, безпідставними є посилання відповідача на те, що згода працівника на виконання робіт при небезпечних та шкідливих умовах праці і отримання за це додаткових грошових компенсацій звільняє роботодавця від відшкодування моральної шкоди, оскільки вони суперечать чинному законодавству, яке регулює ці правовідносини.
Отже, при вирішенні даної справи суд на підставі встановлених фактів, які підтверджуються належними доказами, вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами, час їх виникнення і правові норми, що їх регулюють та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.303, 307 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача державного підприємства «Волиньвугілля» відхилити.
Рішення Нововолинського міського суду від 15 січня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий /-/ Данилюк В.А.
Судді /-/ /-/ Антонюк К.І., Осіпук В.В.
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду В.В.Осіпук
Друк.бсф.