ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
“ 12 ” березня 2010 року м. Севастополь
Заступник голови військового апеляційного суду Військово-Морських Сил ЛЕСЬ В.І.,
за участю прокурора відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України СИНИЦІ А.М.
розглянувши у судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 28 січня 2010 року, якою військовослужбовця військової частини А2183 капітана
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Світловодську Кіровоградської області, раніше не судимого,
притягнуто до адміністративної відповідальності за п. “г” ч. 1 ст. 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією” з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.,
в с т а н о в и в:
Постановою військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 28 січня 2010 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, будучи командиром радіотехнічної батареї зенітно-ракетного дивізіону військової частини А2183, тобто службовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, 29 вересня 2009 року під час оформлення документів для отримання допуску до державної таємниці умисно надав органам СБУ і командуванню недостовірну інформацію про себе, а саме про те, що до нього не застосовувалось адміністративне стягнення за порушення законодавства у сфері охорони держаної таємниці.
Суд розцінив ці дії ОСОБА_3 як порушення спеціальних обмежень, спрямованих на попередження корупції і передбачених п. “г” ч. 1 ст. 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією” та піддав його адміністративному стягненню.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3, не оспорюючи факту надання органам СБУ недостовірної інформації, вважає постанову суду першої інстанції незаконною, постановленою з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому просить її скасувати, а провадження у справі закрити. При цьому апелянт зазначає, що посадова особа правоохоронного органу перед складанням протоколу про вчинення корупційного діяння не пересвідчилась, що його дії не містять ознак злочину, справа розглянута військовим місцевим судом Миколаївського гарнізону з порушенням правил підсудності, а на момент розгляду справи строк накладення адміністративного стягнення сплив. Крім того, визнаючи його винним у вчиненні корупційного діяння, пов’язаного з наданням недостовірної інформації, суд першої інстанції не врахував положень ст. 39 КУпАП, згідно з якою особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, якщо протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення.
Заслухавши міркування прокурора, який просив апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову суду без зміни, перевіривши матеріали справи вважаю, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
З урахуванням загальних понять корупції суть такого виду корупційного правопорушення, як порушення спеціальних обмежень, передбачених п. “г” ч. 1 ст. 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, полягає в тому, що особа, уповноважена на виконання функцій держави, протиправно використовуючи надані їй повноваження, відмовляє фізичним чи юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримує її надання або надає недостовірну чи неповну інформацію, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересом третіх осіб, не обов’язково корисливим.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 під час оформлення документів для отримання допуску до державної таємниці умисно надав органам СБУ і командуванню недостовірну інформацію про те, що до нього не застосовувалось адміністративне стягнення за порушення законодавства у сфері охорони держаної таємниці. Приховуючи зазначений факт, ОСОБА_3 намагався уникнути негативних наслідків позбавлення допуску до державної таємниці, як то усунення з посади, зайняття якої потребує обов’язкового допуску до державної таємниці, а також позбавлення н адбавки до посадового окладу у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Таким чином суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого “г” ч. 1 ст. 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією”.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що посадова особа правоохоронного органу перед складанням протоколу про вчинення корупційного діяння повинна була пересвідчитись, що його дії не містять ознак злочину, після чого обов’язково винести постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, є надуманим, оскільки такий порядок міг бути можливим лише за умови, що інкриміноване ОСОБА_3 діяння було суспільно небезпечним винним, передбаченим Кримінальним кодексом України. Відповідальність за порушення спеціальних обмежень, спрямованих на попередження корупції, до яких віднесено надання недостовірної інформації, передбачено Законом України “Про боротьбу з корупцією”, тому уповноваженою на те посадовою особою з додержанням вимог ст. 256 КУпАП обґрунтовано було складено протокол про вчинення корупційного діяння без попереднього рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.
Помилковим є також посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на порушення судом вимог ст. 38 КУпАП щодо строків накладення адміністративного стягнення. Дійсно ст. 38 КУпАП передбачає, що адміністративне стягнення може бути накладено на винну особу не пізніш як через два місяці з дня вчинення адміністративного правопорушення, при триваючому правопорушенні - через два місяці з дня його виявлення, а також не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи чи про її закриття.
В той же час ч. 5 ст. 12 Закону України “Про боротьбу з корупцією” визначено, що адміністративне стягнення за корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією, може бути накладено не пізніш як через шість місяців з дня його вчинення, а розгляд адміністративних справ про корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією, здійснюється відповідними судами у п’ятнадцятиденний строк з часу їх надходження до суду.
При цьому ч. 1 ст. 12 цього Закону встановлює, що порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією, а також виконання постанов про накладення адміністративних стягнень визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення, за винятком положень, встановлених цим Законом.
Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 вчинив правопорушення, передбачене “г” ч. 1 ст. 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією” 29 вересня 2009 року, а був притягнутий судом до адміністративної відповідальності 28 січня 2010 року, тобто в межах строку, встановленого ст. 12 Закону України “Про боротьбу з корупцією”.
Всупереч твердженню в апеляційні скарзі, військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону не порушив вимог Закону щодо підсудності даної справи, оскільки ч. 1 ст. 19 та ч. 1 ст. 21 Закону України “Про судоустрій України” визначено, що військові суди гарнізонів, як і районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, належать до загальних судів, однак здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 проходить військову службу у Збройних Силах України і має військове звання капітана, тому справа про адміністративне правопорушення, вчинене ним, підсудна військовому суду .
Що стосується доводу апеляційної скарги про те, що особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, якщо протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то він є слушним, проте під час надання відповіді на п. 14 Переліку питань ОСОБА_3 надав недостовірну інформацію не з метою виконання цих вимог закону, а маючи намір уникнути для себе негативних наслідків.
За таких обставин постанова військового місцевого суду Миколаївського гарнізону про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, є обґрунтованою та скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 28 січня 2010 року стосовно нього, без зміни.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Заступник голови
військового апеляційного суду
Військово-Морських Сил
В.І. Лесь