ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
“ 18 ” лютого 2010 року м. Севастополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил
у складі: головуючого ЛЕСЯ В.І.,
суддів ЮНЕНКА М.О.,
НЕФЕДОВА В.С.,
за участю старшого помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону СИТНІКОВА О.П., обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у судовому засіданні матеріали провадження за поданням слідчого про обрання запобіжного заходу, за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 12 лютого 2010 року про відмову в обранні запобіжного заходу – взяття під варту щодо
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Холмівка Бахчисарайського району АР Крим, раніше не судимого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1
в с т а н о в и л а:
Органами досудового слідства ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме в тому, що, близько 22 години 31 січня 2010 року під час вахти на малому танкері “Бахмач” (далі – МТ “Бахмач”) між ним та ОСОБА_6, з яким він вживав спиртні напої, виник конфлікт на ґрунті особистих стосунків, в ході якого ОСОБА_3 штовхнув ОСОБА_6, від чого останній впав на стіл, вдарившись об нього грудьми, а потім пляшкою від горілки завдав йому 1 удар по голові, заподіявши закриту черепно-мозкову травму та численні переломи ребер, тобто тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.
Слідчим військової прокуратури Севастопольського гарнізону, за згодою з військовим прокурором, 12 лютого 2010 року внесено подання до військового суду з проханням обрати стосовно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Постановою судді військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 12 лютого 2010 року в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно ОСОБА_3 відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суддя в постанові зазначив, що матеріали наданої кримінальної справи не містять даних, що інші, більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, а сама лише тяжкість вчиненого злочину не може бути підставою для обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді подання, ставить питання про скасування зазначеної постанови і обрання стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
При цьому він посилається на те, що при прийнятті рішення про відмову в обранні щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту суддя не врахував обставин та тяжкості вчиненого злочину, а також думку слідчого і прокурора, що перебуваючи на волі, підозрюваний може ухилитись від слідства та суду, перешкодити встановленню істини по справі.
Заслухавши доповідь судді НЕФЕДОВА В.С., пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, а також думку ОСОБА_3 та його захисника, які вважала за необхідне постанову судді військового місцевого суду гарнізону залишити без зміни, а апеляцію - без задоволення, розглянувши матеріали справи й обговоривши доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 148 КПК України запобіжні заходи застосовуються за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, буде намагатися ухилитися від слідства і суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Крім того, як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п.13 постанови від 25 квітня 2003 року № 4 “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства”, обов’язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 працював матросом 1 класу на МТ “Бахмач” військової частини А4424, який ошвартований на 184 причалі бухти Стрілецької у м. Севастополі. 31 січня 2010 року він заступив на вахту дозорним по живучості МТ “Бахмач”. Як встановили органи досудового слідства, під час вахти між ним та ОСОБА_6, з яким він вживав спиртні напої, виник конфлікт на ґрунті особистих стосунків, в ході якого ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.
3 лютого 2010 року військовим прокурором Севастопольського гарнізону стосовно ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, і цього ж дня він був затриманий у якості підозрюваного. Постановою суду від 6 лютого 2010 року термін затримання ОСОБА_3 було продовжено до 14 години 13 лютого 2010 року.
Відмовляючи у задоволенні подання про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суддя військового місцевого суду гарнізону послався на те, що дані, покладені в основу подання слідчого щодо можливого ухилення підозрюваного від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у справі ґрунтуються на припущеннях і не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Що стосується тяжкості вчиненого злочину, то згідно зі ст. 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, як вірно зазначив суддя у постанові, тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, враховується разом з іншими обставинами, як то вік особи, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 добровільно з’явився із зізнанням і письмово повідомив прокурора про вчинений ним злочин, зареєстрований та постійно проживає у м. Севастополі, має постійне місце роботи, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, одружений, на його утриманні знаходиться хвора мати. Саме цими обставинами суд обґрунтував незастосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу в вигляді взяття під варту і прийшов до висновку, що на даний час запобіжним заходом, який забезпечить належну поведінку підозрюваного, може бути підписка про невиїзд.
Разом з тим, у постанові судді правильно зазначено, що в ідмова суду у взятті під варту не перешкоджає слідчому (за погодженням із прокурором) або прокурору повторно звернутися до суду з відповідним поданням у тій самій кримінальній справі за умови одержання нових даних, що свідчать на користь застосування саме цього запобіжного заходу.
З урахуванням наведеного колегія суддів військового апеляційного суду приходить до висновку, що суддя військового місцевого суду гарнізону, всупереч твердженню в апеляції, при вирішенні подання слідчого у повній мірі врахував дані про особу підозрюваного ОСОБА_3 та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення щодо обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а постанова судді військового суду гарнізону винесена у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону та роз’яснень Пленуму Верховного Суду з цього питання, у зв’язку з чим скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366 і 382 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил
у х в а л и л а:
Постанову судді військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 12 лютого 2010 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту підозрюваному ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію прокурора – без задоволення.
Дійсна за належними підписами.
З дійсною вірно:
Суддя військового апеляційного суду
Військово-Морських Сил В.І. Лесь