Справа № 2-1453

                                                                                                                                                          2010 рік  

Р  І  Ш  Е  Н  Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

   24 березня 2010 року                                                                                                 м. Білгород-Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд  Одеської  області

в складі: головуючого - одноособово судді  Боярського О.О.

               при секретарі – Рачицькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики, вказуючи, що відповідач своєчасно не сплатив заборгованість за договором позики, внаслідок чого станом на 16 вересня 2009 року сума боргу збільшилась на 7 308 грн. 29 коп.  

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнає в повному обсязі, заперечень не має.

    Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 15 лютого 2007 року позивач позичив відповідачу                      500 доларів США, що дорівнює 2527 грн. 50 коп., які зобов’язався повернути до 15 березня 2007 року з виплатою 5 % (п’яти) від цієї суми, про що власноручно написав розписку, але до теперішнього часу відповідач вказані кошти не повернув.

05 березня 2009 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було винесено заочне рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, відповідно до якого суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики 2527 грн. (дві тисячі п’ятсот двадцять сім) 50 коп. (п’ятдесят) та 5 % (п’ять) щомісячно з простроченої суми у розмірі 2260 грн. (дві тисячі двісті шістдесят) 74 коп. (сімдесят чотири).

Оскільки за час, який минув з моменту винесення вищевказаного рішення відповідач не повернув суму боргу, то, відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем договору позики, сума боргу  станом на 16 вересня 2009 року збільшилась на 7308 грн. (сім тисяч триста вісім) 29 коп., що підтверджується розрахунком суми боргу, який міститься у матеріалах справи.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 вказаного кодексу, в том числі у силу укладення договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконувати належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 536, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 1046, ч.1 ст. 1049 ЦК України, ст.ст.10, 11, 209, 213-215, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

             Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – задовольнити.

            Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики у розмірі 7308 грн. (сім тисяч триста вісім) 29 коп.

Рішення  може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції.  

Суддя