Справа № 2-10/10

Р І Ш Е Н Я

І М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

30 березня 2010 року.                                                                                     м. Острог.

Острозький районний суд Рівненської області

в складі : головуючого судді                          Поліщук Т.М.

при секретарі                                                 Гічиновській Я.В.

з участю

представника позивача – адвоката ОСОБА_1

представника відповідача – адвоката ОСОБА_2

третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору – приватного нотаріуса ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору – приватний нотаріус ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування будинковолодіння договором купівлі-продажу, визнання його спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на Ѕ частину будинковолодіння

в с т а н о в и в :

В Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_6, третя особа без  самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування будинковолодіння №202 по вул.. Татарській в м. Острог, укладений ОСОБА_6 та свідоцтва про право власності на його ім'я, визнання за собою права власності на Ѕ частину зазначеного будинковолодіння, звернулась ОСОБА_5 В подальшому позовні вимоги змінила та просить визнати договір дарування будинковолодіння № 202 по вул.. Татарській в м. Острог Рівненської області договором купівлі-продажу, визнати зазначене будинковолодіння спільною сумісною власністю подружжя та визнати за собою право власності на Ѕ його частину.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги в повному об’ємі і просять суд визнати договір дарування будинковолодіння № 202 по вул.. Татарській в м. Острог Рівненської області договором купівлі-продажу, визнати зазначене будинковолодіння спільною сумісною власністю подружжя та визнати за позивачкою право власності на Ѕ його частину. Зазначила, що в її власності перебувала однокімнатна квартира АДРЕСА_1 і з 1994 року по 2004 рік вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6 В цей час вона проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, де доглядала батька відповідача, а відповідач проживав в її квартирі. Пояснила, що після смерті батька відповідач продав його будинок, а вона продала свою квартиру і 08.12.2004 року вони купили за суму еквівалентну 2300 доларів США в ОСОБА_4 житловий будинок № 202 по вул.. Татарська в м. Острог. Оформленням документів у нотаріуса займався відповідач. Вона думала, що він уклав договір купівлі-продажу будинку і тільки в вересні 2008 року дізналась, що відповідач уклав із ОСОБА_7 не договір купівлі-продажу, а договір дарування будинку, а тому просить задовольнити її позов. Окрім того, зазначила, що зазначене житло було занедбане, після пожежі і потребувало  ремонту, який вона разом з відповідачем проводила, проживаючи в будинку, а тому просить визнати будинок об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Письмових доказів передачі нею 2000 доларів США ОСОБА_6 немає.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що 04.12.2004 року між ним та ОСОБА_7 було укладено договір дарування будинку № 202 по вул.. Татарська м. Острог. Зазначив, що ОСОБА_7 висловив намір подарувати йому зазначений будинок із-за того, що вони були товаришами і він багато ОСОБА_7 в житті допомагав. Будь яких боргових зобов’язань ОСОБА_4 перед ним не мав, Він також в свою чергу будь яких грошей за цей будинок для ОСОБА_4 не давав.

Зазначив, що під час укладення договору дарування в нотаріуса були присутні тільки він та ОСОБА_7  

Рахує будинок своєю власністю , а тому просить в позові  позивачки відмовити.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_7 при  попередньому розгляді справи  07.12.2009 року позов не визнав заявивши ,що він дійсно для свого друга ОСОБА_6 подарував свій жилий будинок з надвірними будівлями , а тому не розуміє які претензії до цього має позивачка. Про те в судове засідання що відбулося 21 грудня 2009 року не з’явився , так як згідно наданої суду ксерокопії актового запису помер 17.12.2009 року .

Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що 08 грудня 2004 року нею як приватним нотаріусом було посвідчено договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями, які розташовані в м. Острог Рівненської області по вул. Татарська, 202.  Дарувальником по даному договору був ОСОБА_7, а обдарованим ОСОБА_6 Сторони до договору не висловлювали думки про можливість укладення договору купівля-продажу. Вони бажали укласти саме договір дарування, що і зробили. Крім неї та сторін по договору при його укладенні більш ніхто присутній не був. Ніяких грошей, в зв'язку з укладенням даного договору при ній сторони один одному не передавали.

На рахунок укладення договору дарування квартири АДРЕСА_2 між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 пояснила, що даний договір було нею посвідчено в 2004 році і дарителем по даному договору була ОСОБА_5, а обдарованою ОСОБА_8 Сторони до договору бажали укласти саме договір дарування, що і зробили. Вони не висловлювали думки про можливість укладення договору купівлі-продажу. Крім неї та сторін по договору при його укладенні більш ніхто присутній не був. Ніяких грошей, в зв'язку з укладенням даного договору при ній сторони один одному не передавали.  

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що її мати ОСОБА_5 протягом 1994-2004 років проживала разом з ОСОБА_6, а 01.06.2004 року вони уклали шлюб. В 2004 році її мати продала свою квартиру і за придані гроші вона з ОСОБА_6 купила спірний будинок. Її мати дала на купівлю будинку 2000 доларів США, а ОСОБА_6 дав 300 доларів США. Оформленням купівлі будинку займався ОСОБА_6 і як виявилось пізніше він оформив його купівлю як дарування. Про це їй відомо зі слів матері.

В 2008 році ОСОБА_6 склав на неї заповіт на Ѕ частину того будинку, щоб заспокоїти її матір.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що в 2004 році вона купила в ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_3 за 2000 доларів США. Даний договір було оформлено в приватного нотаріуса ОСОБА_3 як договір дарування. Пояснила, що в присутності приватного нотаріуса ОСОБА_3 передала за купівлю квартири для ОСОБА_5 2000 доларів США.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що довгий час знайома з ОСОБА_6 і у зв'язку з цим познайомилась з ОСОБА_5 Їй відомо, що вона є його дружиною, що вони довгий час проживають разом, вели спільне господарство і мають спільні кошти. Також їй відомо, що в 2004 році вони разом шукали різні варіанти придбання житла для спільного проживання в зв’язку з чим позивачка продала свою квартиру в м. острозі ,а  відповідач продав батьківську хату в с. В.Клецька Корецького району .  

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що є племінницею ОСОБА_7 і декілька років проживала в належному йому житловому будинку № 202 по вул.. Татарська в м. Острог. Зазначила, що вона зазначеного будинку не продавала і ніяких коштів за нього не отримувала. Розписку для ОСОБА_5 про те, що вона отримала від неї гроші за будинок вона написала на прохання ОСОБА_5 в листопаді 2008 року, так як остання її дуже просила і вона її пожаліла, хоча грошей не отримувала.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала ,що сімю ОСОБА_5 знає більше 10 років . Десь приблизно п’ять років тому вони разом приїздили до неї в с. Межиричі де шукали хату яку могли би купити . При цьому Вони дивилися декілька варіантів . Зі слів позивачки знає про те ,що продали її квартиру за 2000 доларів США ,а хату в м. острозі по вул. Татарська 202 купили за 2300 доларів США.

Відповідно до довідки Великоклецьківської сільської ради встановлено, що в період з 1994 по 2004 роки ОСОБА_5 проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2, де вела підсобне господарство та в період 1994-95 років дійсно доглядала ОСОБА_13

Зі свідоцтва про одруження серії 1-ГЮ №064090 вбачається, що позивачка та відповідач уклали шлюб 01 червня 2004 року.

З договору дарування від 30.11.2004 року встановлено, що ОСОБА_14 подарувала, а ОСОБА_8 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_4 в вказана квартира належала ОСОБА_14 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10.07.2000 року.

З розписки, наданої в судове засідання позивачем, вбачається, що вона містить запис від імені ОСОБА_15 для ОСОБА_5 про те, що за купівлю квартири АДРЕСА_5 сплачено 2000 доларів США.

З договору дарування від 08.12.2004 року встановлено, що ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_6 прийняв в дар жилий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в м. Острог по вул.. Татарська, 202 і вказаний будинок належав ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.1979 року.

З розписки, наданої в судове засідання позивачем, вбачається, що вона містить запис від імені ОСОБА_11 про отримання нею 2300 доларів США від ОСОБА_6 за продаж хати.

Відповідно до заповіту ОСОБА_6 від 12.05.2008 року встановлено, що він заповів Ѕ частину житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться в м. Острог по вул. Татарська, 202 ОСОБА_9

Суд, вислухавши позивача, відповідача та їх представників, третіх осіб, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка та відповідач уклали шлюб 01 червня 2004 року.

З договору від 08.12.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Острозького міського нотаріального округу ОСОБА_3, встановлено, що  зазначеного дня було укладено договір дарування за яким ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_6 прийняв в дар жилий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в м. Острог по вул.. Татарська, 202.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

В судовому засіданні встановлено, що договір дарування було укладено 08.12.2004 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а не з ОСОБА_5, яка просить визнати даний договір удаваним.

Для визнання правочину удаваним слід встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення особистих корисних цілей, їх дії мають бути направлені для досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди.

Частиною 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до ст.. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З пояснень в судовому засіданні ОСОБА_6 та нотаріуса ОСОБА_3, а також позиції, висловленої ОСОБА_7 вбачається, що сторони по договору досягли всіх істотних умов по ньому, бажали укласти договір дарування та уклали його.

На думку суду, посилання позивача на показання свідків у силу вимог ст.. 59 ЦПК України є недопустимими доказами, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна потребує письмової форми. У зв'язку з цим, відповідно до положень ч. 1 ст. 218 ЦК України рішення суду не може ґрунтуватись на показаннях свідків. Разом з тим, суд бере до уваги, що як позивачка ОСОБА_5, так і свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 фактично висловлювали тільки припущення щодо укладення договору купівлі-продажу так як особисто  при укладені оспорюваного позивачкою договору присутніми не були , а тому не можуть з першоджерела знати про умови угоди заключеної між ОСОБА_5 та ОСОБА_11.

В той же час, при вирішенні спору суд не бере до уваги розписку ОСОБА_11 про передачу коштів, оскільки вона спростовується поясненнями самої ОСОБА_11, а також поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_16

Таким чином, законних підстав для визнання договору дарування недійсним немає.

Окрім того, звертаючись до суду, позивачка зазначила, що внаслідок її та ОСОБА_6 спільних трудових та грошових затрат вартість спірного житлового будинку істотно збільшилась, а тому просить визнати даний будинок об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. При зверненні до суду та в судовому засіданні позивачка не надала жодних доказів внесення спільних трудових та грошових затрат у спірний житловий будинок внаслідок чого його вартість істотно збільшилась,  а тому в задоволенні позову і в цій частині слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

В судовому засіданні не спростовано, що позивачка дізналась про укладення спірного договору як договору дарування в 2008 році, а тому за правилами ст.. 261 ЦК України перебіг позовної давності для неї слід поновити.

На підставі ст.. 60, 69, 70, 71 СК України, ст.. 16, 203, 215, 235, 368, 370 ЦК Украї ни , керуючись ст.. 15, 60, 130, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору – приватний нотаріус ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування будинковолодіння за № 202 по вул.. Татарській в м. Острог Рівненської області договором купівлі-продажу, визнання його спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на Ѕ частину будинковолодіння відмовити.

Сторони можуть подати до Острозького райсуду заяву про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Острозький райсуд протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294  ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.        

Суддя

Острозького районного суду

ОСОБА_17