АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВІННИЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12 квітня 2010 року                                                                         м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Медяного В.М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,

при секретарі: Кирилюк Л.М.,

за участю сторін у справі: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 18 лютого 2010 року, -

в с т а н о в и л а :

15.02.2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Просила ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме 1\2 часткою житлового будинку АДРЕСА_1 яка належить їй (ОСОБА_1.) згідно договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 17.08.2006 року.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 18 лютого 2010 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу для подальшого звернення до належного суду. Також роз’яснено позивачу її право на звернення з позовом за підсудністю до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 18 лютого 2010 року скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції для вирішення по суті, посилаючись на порушення судом при вирішенні даного питання норм процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення сторін у справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду до скасування з передачею питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Повертаючи позовну заяву позивачу ОСОБА_1 для подальшого звернення до належного суду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, а тому згідно ч. 1 ст. 109 ЦПК України позов до даної фізичної особи має бути пред’явлений в суд за місцем її проживання.

Однак колегія суддів не може вважати такий висновок суду обґрунтованим, оскільки він суперечить нормам процесуального права та обставинам по справі.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 312  ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред’являються в суд за місцем її проживання.

Однак, разом з тим, судом першої інстанції при постановленні даної ухвали не враховано те, що згідно ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово .

Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи (а не просто населеного пункту) та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. При реєстрації нового місця проживання особа повинна знятися з попереднього місця реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, про також підтвердили і сторони у справі, залишивши своє попереднє місце проживання, ОСОБА_2 у десятиденний строк після прибуття до свого нового місця проживання не подала заяву про її реєстрацію та не знялась при цьому з обліку за попереднім місцем проживання. А тому за даних обставин слід вважати, що місце проживання відповідача ОСОБА_2 на даний час є невідоме, а адреса зазначена в позовній заяві не уточнена.

Відповідно ж до ст.110 ч.9 ЦПК України, позови до відповідача, місце проживання якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за місцем його перебування або за останнім відомим місцем проживання відповідача чи постійного його заняття (роботи).

З азначене судом першої інстанції враховано не було, а тому вищевказана ухвала суду підлягає скасуванню з передачею питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 18 лютого 2010 року по матеріалах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - скасувати та передати питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:                         В.М.Медяний

Судді:                             М.В.Матківська

В.В.Сопрун