Справа № 588/2041/19

Номер провадження 22-ц/816/841/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року м.Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Орлова І.В.,

суддів: Левченко Т.А., Хвостика С.Г.,

учасники справи:

позивач - Управління соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадженняапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тютюнника Вячеслава Володимировича на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 січня 2020 року (суддя Ільченко В.М., дата складення повного рішення - 30 січня 2020 року) в цивільній справі за позовом Управління соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області до ОСОБА_1 про стягнення державної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, -

в с т а н о в и в :

22 листопада 2019 року Управління соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області (далі - Управління) звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 21566,95 гривень зайво виплачених коштів державної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання. Вимоги позову мотивовано тим, що відповідачці з 31 серпня 2015 року була призначена щомісячна адресна допомога на сім`ю. В результаті проведеної перевірки з`ясувалось, що 29 вересня 2015 року чоловік відповідачки ОСОБА_2 придбав житловий будинок, тобто з моменту придбання житла було втрачено право на отримання допомоги, про що відповідачка зобов`язана була повідомити, але не повідомила позивача та внаслідок чого зайво виплачено 21566,95 гривень допомоги. Оскільки у добровільному порядку ОСОБА_1 кошти не повернула, тому заявник просить позов задовольнити та стягнути вказану суму.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 січня 2020 року позов Управління задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління надміру отримані кошти у вигляді державної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у розмірі 11713,94 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління в рахунок відшкодування судових витрат 1037,34 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Тютюнник В.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не довів недобросовісної поведінки відповідачки. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 повідомляла Управління про факт придбання будинку та зміну місця проживання. На думку заявника, позивач не виконав свого обов`язку щодо перевірки документів, поданих для призначення допомоги.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 січня 2020 року залишити без змін. При цьому зазначається, що відповідачкою не надано доказів повідомлення позивача про факт придбання житла, а в поданій Управлінню заяві від 16 листопада 2015 року йдеться лише про зміну місця проживання. Крім того, при повторному зверненні за призначенням допомоги відповідачка у заяві від 02 березня 2016 року засвідчила факт відсутності у будь-кого з членів її сім`ї житла, що свідчить про недобросовісну поведінку. На думку заявника, Управління має право, а не обов`язок перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 369, частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснено без проведення судового засідання і повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 січня 2020 року зазначеним вимогам закону відповідає.

Судом встановлено, що з 31 серпня 2015 року ОСОБА_1 , як уповноваженому представнику сім`ї, на підставі її заяв від 31 серпня 2015 року та від 02 березня 2016 року Управлінням призначено щомісячну адресну допомогу як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

У заявах про призначення допомоги ОСОБА_1 засвідчила про відсутність у будь-якого з членів сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована території України та райони проведення антитерористичної операції, а також зобов`язалась повідомити Управління про зміни обставин, які можуть вплинути на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин (а.с. 5, 7).

Рішеннями Управління від 04 вересня 2015 року та від 02 березня 2016 року ОСОБА_1 з 31 серпня 2015 року по 28 серпня 2016 року призначена грошова допомога (а.с. 6, 8).

Листом від 16 листопада 2015 року ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 повідомили Управління про зміну місця свого проживання з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 (а.с. 50).

Проведеною Управлінням перевіркою було встановлено, що 29 вересня 2015 року чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 придбав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Ця обставина сторонами не заперечується.

Доказів повідомлення Управління про придбання ОСОБА_2 29 вересня 2015 року житлового будинку матеріали справи не містять.

Рішенням Управління від 23 вересня 2016 року ОСОБА_1 припинено виплату державної допомоги.

За періоди з 29 вересня 2015 року по 28 лютого 2016 року та з 02 березня 2016 року по 28 серпня 2016 року ОСОБА_1 всього виплачено грошової допомоги на загальну суму 21566,95 гривень (а.с. 9).

22 жовтня 2019 року Управлінням на адресу відповідачки була направлена претензія з вимогою про повернення 21566,95 гривень надміру виплаченої грошової допомоги.

Доказів повного чи часткового повернення надміру виплаченої суми грошової допомоги матеріали справи не містять.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Тютюнник В.В. заявив про застосування наслідків пропуску Управлінням строку позовної давності до заявлених вимог (а.с. 56).

Судом також встановлено, що у межах кримінального провадження №12017200270000034 від 20 січня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, Управлінням 24 березня 2017 був пред`явлений позов про стягнення з ОСОБА_1 11713,93 гривень державної допомоги, виплаченої їй на підставі заяви за період з 02 березня 2016 року по 28 серпня 2016 року. Вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 06 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні, а цивільний позов Управління задоволено.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 19 липня 2017 року вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 06 грудня 2018 року відносно ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 вересня 2019 року, яка 20 вересня 2019 року набрала законної сили, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі ст. 49 КК Україниу зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №12017200270000034 закрито.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що відповідачка діяла недобросовісно та не повідомила позивача про придбання її чоловіком у власність житлового будинку, а тому за періоди з 29 вересня 2015 року по 28 лютого 2016 року та з 02 березня 2016 року по 28 серпня 2016 року ОСОБА_1 безпідставно отримала 21566,95 гривень державної допомоги. Разом з тим, суд застосував до спірних правовідносин наслідки пропуску позивачем трирічного строку позовної давності. При цьому, суд виходив з того, що у межах кримінального провадження Управлінням вже порушувалось питання про стягнення надміру виплаченої допомоги за період з 02 березня 2016 року по 28 серпня 2016 року, тобто за вимогами про стягнення коштів за період з 29 вересня 2015 року по 28 лютого 2016 року позивач пропустив без поважних причин трирічний строк позовної давності, а тому суд відмовив у стягненні 9853,01 гривень виплаченої допомоги, частково задовольнивши позов на суму 11713,94 гривень.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та реалізувала своє право на щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, звернувшись до Управління 31 серпня 2015 року з відповідною заявою про призначення державної допомоги.

Відповідно до пункту 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі - Порядок), грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що у заяві, зокрема, зазначаються такі відомості про всіх членів сім`ї, які претендують на отримання грошової допомоги:

-наявність у будь-кого з членів сім`ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення (пункт 6 Порядку).

Згідно пункту 11 Порядку уповноважений представник сім`ї, якому призначено грошову допомогу, зобов`язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім`ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

ОСОБА_1 не заперечує факт набуття її чоловіком ОСОБА_2 29 вересня 2015 року житлового будинку у той час, як їй вже виплачувалась державна допомога на підставі заяви від 31 серпня 2015 року та прийнятого Управлінням рішення про виплату такої допомоги за період з 31 серпня 2015 року по 28 лютого 2016 року. Крім того, відповідачка приховала обставину набуття її чоловіком у власність житла під час повторного звернення із заявою про призначення державної допомоги 02 березня 2016 року, тобто вказала неправдиві відомості у відповідному пункті бланку заяви.

Доказів виконання відповідачкою ОСОБА_1 зобов`язання повідомити Управління про придбання членом сім`ї житла матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Наведена норма застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, для застосування положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України у спірних правовідносинах необхідно довести, що виплата компенсації за надані соціальні послуги є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату або отримувач допомоги недобросовісно її набув.

При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних сум.

На думку апеляційного суду, Управлінням доведено недобросовісність поведінки відповідачки, яка полягає у невиконанні нею обов`язку повідомити про набуття членом сім`ї житла у власність у період отримання державної допомоги, а також подання недостовірних відомостей при повторному зверненні із заявою про призначення державної допомоги.

Доводи апеляційної скарги про те, що заявою від 16 листопада 2015 року відповідачка та її чоловік повідомляли Управління про зміну місця проживання не є доказом повідомлення про наявність у будь-кого з членів сім`ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язку, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідачкою не доведено відсутність недобросовісної поведінки та не вказані поважні причини неповідомлення про набуття житла у власність.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції, який надав їм відповідну правову оцінку, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З рішенням суду про часткове задоволення позову у зв`язку з пропуском Управлінням без поважних причин трирічного строку позовної давності щодо вимог про стягнення з ОСОБА_1 державної допомоги за період з 29 вересня 2015 року по 28 лютого 2016 року у розмірі 9853,01 гривень колегія суддів повністю погоджується.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу позивача без задоволення, то відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тютюнника Вячеслава Володимировича залишити без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Дата складення повного тексту постанови - 09 квітня 2020 року.

Суддя-доповідач І.В.Орлов

Судді: Т.А.Левченко

С.Г.Хвостик