№2-764/2009 р.

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2009  року    Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді  – Уржумової Н.В.

при секретарі – Чертолясові А.С.

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особами, які втратили право користування житловим приміщенням, треті особи по справі  ОСОБА_4, Комунальне підприємство Житлово-Експлуатаційне об’єднання Железнодорожного району м. Сімферополя та  за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування житловим приміщенням, покладення зобов’язання укласти окремий договір найму на житлове приміщення та відкрити окремий лицевий рахунок, усунення перешкод у користуванні квартирою, третя особа по справі Комунальне підприємство Житлово-Експлуатаційне об’єднання Железнодорожного району м. Сімферополя,-

                        в с т а н о в и в :

      02 липня 2008 року ОСОБА_1,  з підстав статей 71, 72 Житлового Кодексу України,  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просив суд:  визнати відповідачів  особами, які втратили право користування  житловим приміщенням – квартирою 42 у будинку 42 «а» по вул. Ларіонова у м. Сімферополі та зняти відповідачів з реєстраційного обліку  за вказаною адресою. Заявлені вимоги мотивовані тим, що  26 березня 1983 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений шлюб, але,  фактично, шлюбні відносини були перепинені з червня 2005 року, у зв’язку з перебуванням позивача з 2004 року на стаціонарному лікуванні. Протягом всього спільного часу мешкання разом з відповідачами, останні постійно порушували  правила спільного проживання, що виражалося у систематичному приниження з боку відповідачів  честі позивача через нецензурну лайку, провокацій скандалів, погрожування фізичною розправою. Відповідач ОСОБА_3 з  вересня 2007 року не мешкає за вищевказаною адресою, але залишилася зареєстрованою, що примушує позивача здійснювати додаткові виплати. З наведених підстав, посилаючись на ст. ст. 71,72 ЖК України, ОСОБА_1 просив суд:  визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3  особами, що втратили право користування квартирою за № 42 по вул. Ларіонова, 42 а у м. Сімферополі та зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою (а.с.4-5).

      Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК  від 03.07.2008 року було відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особами, що втратили право користування житловою площею, треті особи по справі ОСОБА_1, Комунальне підприємство Житлово-Експлуатаційне об’єднання Железнодорожного району м. Сімферополя; у відкритті провадження за вимогами ОСОБА_1  про зняття відповідачів з реєстраційного обліку було відмовлено (а.с.31).

22 липня 2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1,  з підстав статей 63, 64, 103, 104 ЖК України, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 та просили суд:  визначити порядок користування житловим приміщенням - квартирою 42 у будинку 42 «а» по вул. Ларіонова у м. Сімферополі; зобов’язати КП ЖЕО Железнодорожного району м. Сімферополя укласти з ОСОБА_2 окремий договір найму на виділену їй кімнату  та відкрити на її ім’я окремий лицевий рахунок; зобов’язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у користуванні квартирою 42 по вул. Ларіонова, 42-а у м. Сімферополі. Заявлені вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_1 є основним квартиронаймачем вказаної двохкімнатної квартири. ОСОБА_5 нього у квартири мешкають ОСОБА_2 – його колишня дружина, ОСОБА_3,  ОСОБА_1 – його діти. З 2004 року у родині виникли неприємні стосунки, на підставі того, що ОСОБА_1 не виконував узяті на себе обов’язки  по сплаті  послуг квартплати, опалення та гарячого водопостачання.  ОСОБА_5 того, як зазначали позивачі у позовній заяві, ОСОБА_1  чинить їм перешкоди у  вільному користуванні кухнею,  ванною та туалетом. У зв’язку з вищенаведеним,  позивачі просили суд: визначити між сторонами по справі наступний порядок користування житловим приміщенням – квартирою № 42 по вул. Ларіонова. 42-а у  м. Сімферополі:  виділити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житлову кімнату,  площею 14, 5 кв. м, з лоджією, площею 3,4 кв. м,  що прилягає до неї; ОСОБА_1 та ОСОБА_1 виділити житлову кімнату, площею 13, 3 кв. м. Місця загального користування: коридор, площею 7,7 кв. м,  санвузол, площею 2,8 кв. м , кухню 6,6 кв. м, комору, площею 1, 1 кв. м  – залишити у спільному користуванні сторін; зобов’язати КП ЖЕО Железнодорожного району м. Сімферополя укласти  з ОСОБА_2 окремий договір найму на виділену їй разом із ОСОБА_3 кімнату та відкрити окремий лицевий рахунок на житлову кімнату, площею 14,5 кв. м та лоджію, що прилягає до неї,  площею 3.4 кв. м; зобов’язати ОСОБА_1 не чинити позивачам перешкоди у користуванні квартирою № 42 а по вул. Ларіонова, 42-а у м. Сімферополі (а.с.50).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК  від 12 вересня 2008 року, цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особами, що втратили право користування житловою площею  була об’єднана в одне провадження з  цивільною справою за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування жилим приміщенням та ін. (а.с.42).

      У судовому засіданні  ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, уточнив, що  відповідачка ОСОБА_3 не проживає на спірній житловій площі з вересня 2007 року, а ОСОБА_2  не проживає з травня-червня 2005 року, тому, на думку позивача, з підстав ст. ст. 71,72 ЖК України вони  втратили право користування житловою площею. Разом з тим, ОСОБА_1 заперечував проти позову ОСОБА_2,  ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою з тих підстав, що, фактично, він займає кімнату, площею 14, 5  кв. м у квартирі, є хворою людиною, тому не може займати кімнату, меншої площі.

      ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник – ОСОБА_5 заперечували проти позову ОСОБА_1 про визнання відповідачок особами, що втратили право користування спірною житловою площею, пояснюючи, що,  дійсно з 2005 року були припинені шлюбні стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, відносини у родині значно погіршилися, між ними та позивачем періодично відбуваються сварки та конфлікти, але ж, жодна з них, не залишала  квартиру, оскільки іншого житла не має. Оплата комунальних послуг проводиться  за домовленістю між ОСОБА_2 та ОСОБА_1: частину послуг оплачує ОСОБА_2, а другу ОСОБА_1 ОСОБА_3 що давно вийшла заміж  й  на теперішній час проживає разом із своїм чоловіком у кімнаті 13, 3 кв. м  у квартирі.

     ОСОБА_1, третя особа за позовом ОСОБА_1 та співпозивач за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою у судовому засіданні заперечував проти вимог ОСОБА_1 щодо не проживання у квартирі ОСОБА_2 з травня 2005 року, та ОСОБА_3 з вересня 2007 року, пояснюючи, що у родині після розлучення його батьків погіршилися стосунки, раз одразу відбуваються сварки та конфлікти, але ж усі члени колишньої родини не покидали житлову площу: оплата комунальних послуг проводиться його батьками за домовленістю. Підтримував свої позовні вимоги до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою, з підстав викладених у позовній заяві; не заперечував проти виділення йому разом із його батьком ОСОБА_1 кімнати , площею 13.3 кв. м у квартирі.

Представник третьої особи по справі КП ЖЕО Железнодорожного району м. Сімферополя у судове засідання не з’явився, надав суду відповідну заяву, у  якій просить розглянути справу у його відсутність.

      Заслухавши доводи та заперечення сторін по справі,  представника ОСОБА_5,  допитавши свідків,  проаналізувавши усі наявні по справі  докази та матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, та позову ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_1,  виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 ЦПК України, якою закріплений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших  осіб, які беруть участь у справі.

      Спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються статтями 48, 63, 71, 72, 103, 104  ЖК України.

      Відповідно до статті 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визначених законом.

      Зі змісту  положень  статей 71, 72 ЖК України вбачається, що з  підстав відсутності понад шість місяців у жилому приміщенні  член сім’ї наймача (колишній член сім’ї) може бути визнаний таким, що втратив право користування цим приміщенням, якщо він був відсутній протягом цього строку і без поважних причин.

      Як було встановлено судом при розгляді позовів по суті, 02.09.1987 року ОСОБА_1 на склад родини з 4-х осіб була виділена двокімнатна квартира за № 42 по вул. Ларіонова, 42 а у м. Сімферополі, загальною  житловою площею 27, 8 кв. м (а.с.6).

      З 2001 року сторони  по справі, а саме:  ОСОБА_1 та, відповідно,   ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 зареєстровані у вищевказаній квартирі, основним наймачем якої є позивач  ОСОБА_1  (а.с.6,7).

Спірна двохкімнатна квартира складається з:  коридору – 7,7 кв. м.; жилої кімнати – 14,5 кв. м; жилої кімнати – 13,3 кв. м; комори – 1, 1 кв. м; санвузла – 2,8 кв. м; кухні - 6,6 кв. м; лоджії  – 3,4 кв. м (а.с. 55). та знаходиться  на балансі КП ЖЕО Железнодорожного району м. Сімферополя.      

Заявляючи позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 особою, яка втратила право користування житловою площею у вищевказаній квартирі внаслідок залишення житлової площі з травня-червня 2005 року, а ОСОБА_3, як особи, яка з вересня 2007 року не проживає у квартирі, ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на свідків, а також на додані до позовної заяви документи.

Разом з тим, допитані судом свідки з боку ОСОБА_1 -  ОСОБА_6, ОСОБА_7,  ОСОБА_8 не підтвердили суду  вищенаведені обставини.

Так, свідок ОСОБА_8 пояснив у судовому засіданні,  що періодично,  близько 2 разів відвідував ОСОБА_1, під час  свого знаходження у квартирі свідок перебував у кімнаті 14,5 кв. м , яку займає  ОСОБА_1 та у кухні, в іншій кімнаті квартири він взагалі  не був, ОСОБА_2 не  впізнав, оскільки взагалі з нею незнайомий.

Свідок ОСОБА_6 підтвердив , що у квітні 2008 року був свідком конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, останнім часом  часто бачив ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_7 за 20 років був у квартирі разів п’ять, за останні два роки був у квартирі  сторін 1-2 рази, до кімнати 13, 3 кв. м  не заходив, замків на дверях кімнат не бачив.

Вищеперелічені свідки, які лише періодично відвідували квартиру, зокрема кімнату, що займає ОСОБА_1 та кухню,  не підтвердили суду доводів ОСОБА_1 щодо не проживання ОСОБА_2 з травня-червня 2005 року та ОСОБА_3 з вересня 2007 року у спірній квартирі.

Суд не приймає до уваги наявну на а.с. 76 довідку про проживання  ОСОБА_3 у с. Білоглінка Сімферопольського району, оскільки підписана вона особами, що проживають у м. Сімферополі,  тому не можуть підтвердити факт постійного проживання цієї особи у приміщенні, розташованому в іншому населеному пункті.

До того ж,  одна з осіб, що підписала вказану довідку - ОСОБА_9, будучи допитаний у судовому засіданні у якості свідка з приведенням судом до присяги свідка та попередженням про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України,  відмовився засвідчити обставини, викладені у вищевказаній довідці, пояснюючи, що ОСОБА_1 попросивши його підписати цю довідку, ввів його в оману про мету її отримання, пояснивши, що це необхідно для знижки по оплаті комунальних послуг.  Також свідок показав, що  є сусідом сторін по справі, постійно бачить ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Допитані судом свідки з боку ОСОБА_3, ОСОБА_2 -  ОСОБА_10, ОСОБА_11 підтвердили у судовому засіданні факт проживання відповідачок у квартирі за 42 по вул. Ларіонова, 42 а у м. Сімферополі, займання ними кімнати, площею 13,3 кв. м у  квартирі та сумісне користування сторонами по справі допоміжними приміщеннями у квартирі.

      Інші доводи, викладені ОСОБА_1 у позовній заяві: щодо наявної заборгованості за комунальні послуги у квартирі, сварок та конфліктів, які виникають  між сторонами по справі, не мають правового значення при вирішенні судом спору про визнання особами, що втратили право користування житловим приміщенням тому,  що законодавцем, такі підставі позбавлення особи права на користування житловим приміщенням  не передбачені. Також суд не бере до уваги й копії повідомлень з органів внутрішніх  справ про відмову у порушенні кримінальної справи, оскільки в них не зазначено стосовно кого прийнято це рішення та за якими обставинами (а.с.26) та, між іншим позовні вимоги про виселення з житлового приміщення за неможливістю сумісного проживання, ОСОБА_1 не заявлялися взагалі.

З  урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3 особами, які, з підстав ст. ст. 71, 72 ЖК України,  втратили право користування житловим приміщенням – квартирою 42 по вул. Ларіонова. 42 а у м. Сімферополі.

При розгляді позовних вимог ОСОБА_3,  ОСОБА_2,  ОСОБА_1 до ОСОБА_1  про визначення порядку користування квартирою, розділ лицевих рахунків на квартиру, укладення окремого договору на житлову кімнату, усунення перешкод у користуванні квартирою, суд дійшов до наступних висновків.

        Відповідно до вимог ст.48 ЖК України, жиле приміщення  надається  громадянам  у  межах  норми жилої  площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів  України.

     Норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 кв. м. на одну особу (ст. 47 ЖК України).

     Відповідно до ч.2  ст. 50. ЖК України, не допускається  заселення    квартири,  збудованої  для  однієї сім'ї,  двома і більше сім'ями або двома і більше одинокими  особами, за винятком випадку, передбаченого частиною п'ятою статті
54 цього Кодексу.

     Відповідно ч. 2 ст. 63 ЖК України не можуть  бути  самостійним  предметом договору найму:  жиле  приміщення,  яке хоч і є ізольованим,  проте за розміром менше від
встановленого  для  надання одній особі (частина перша статті 48),  частина кімнати або кімната,  зв'язана з іншою  кімнатою  спільним  входом,  а  також  підсобні  приміщення ( кухня,  коридор,  комора, тощо).

      За статтею  104 ЖК України член сім'ї  наймача  вправі вимагати, за згодою інших  членів  сім'ї,  які  проживають  разом  з  ним,  укладення  з ним окремого  договору  найму,  якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути  виділено  у  вигляді  приміщення, яке відповідає вимогам статті 63  цього Кодексу. У разі  відмовлення  членів  сім'ї  дати  згоду  на укладення  окремого договору найму,  а також  у  разі  відмови  наймодавця  в  укладенні  такого  договору  спір  може  бути  вирішено в судовому
порядку.

     У позовній заяві  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 (син ОСОБА_1М.)  ставлять вимогу, у тому числі,  про визначення судом порядку користування житловим приміщенням наступним чином: виділити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жилу кімнату площею 14,5 кв. м та лоджію, що до неї прилягає, площею 3,4 кв. м.; ОСОБА_1 разом із повнолітнім сином ОСОБА_1 виділити у квартирі кімнату,  площею 13,3 кв. м.; місця загального користування: коридор -  7,7 кв. м. санвузол -  2,8 кв. м., кухню – 6,6 кв. м., комору – 1,1 кв. м - залишити у спільному користування сторін.  

Але ж запропонований позивачами порядок користування квартирою не заснований на законі та  суперечать  вищевикладеним положенням  ЖК України, оскільки, як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.16 постанови від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» в силу вимог ст. 104 ЖК України,  суд вправі задовольнити вимоги члена сім’ї наймача про поділ житлового приміщення, якщо жила площа припадає на нього, може бути виділена у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі, однак поділ не може бути допущеній, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

З такими обставинами, з урахуванням того, що у спірній квартирі, яка складається  з двох жилих кімнат,  площею, відповідно,  14,5 кв. м. та  13,3 кв. м проживають 4 особи, що не відповідає встановленим нормам та вимогам ст. 63 ЖК України, запропонований позивачами порядок користування квартирою  значно погіршить  житлові умови обох сторін по справі.

З наведених підстав не  підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визначення  порядку користування житловим приміщенням, покладення на КП ЖЕО Железнодорожного району обов’язку укласти окремий договір найму та відкрити  окремий лицевий рахунок.

Також суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_2, ОСОБА_1. ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, оскільки судом не встановлено фактів перешкод з боку ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_1. ОСОБА_3 у користування квартирою, навпаки,  як встановлено судом під час розгляду справи у суді та підтверджено показаннями допитаних судом свідків з обох сторін, позивачі мають безперешкодний доступ до квартири, вільно користуються житловими та допоміжними приміщеннями у квартирі, що свідчить про відсутність між сторонами по справі спору.

     На підставі статей 48, 63, 71, 72, 103, 104  ЖК України, керуючись статтями  10, 11, 60,  209, 212-215, 218, 294  Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

в и р і ш и в :

    ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особами, що  втратили право користування житловим приміщенням, третя особи по справі ОСОБА_4, Комунальне підприємство Житлово-Експлуатаційне об’єднання Железнодорожного району м. Сімферополя – відмовити.

     ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про визначення порядку користування житловим приміщенням, покладення зобов’язання укласти окремий договір найму житлового приміщення та відкрити окремий лицевий рахунок, усунення перешкод у користуванні квартирою, третя особа по справі Комунальне підприємство Житлово-Експлуатаційне об’єднання Железнодорожного району м. Сімферополя – відмовити.

     Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  до Апеляційного суду Автономної Республіки ОСОБА_5  через Залізничний районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

     Суддя