Справа № 2-а-391/2010 року

П О С Т А Н О В А

Ім’ям  України

25 січня 2010 року                                                                               м. Миколаїв                                                

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді         Беспрозванного О.В.,

                                   при секретарі                          Онищенко М.В.,

 розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1  до Красноперекопського взводу ДПС для обслуговування доріг державного значення при управлінні ДАІ Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим про скасування постанови АК 108537 від 11.05.2009 року та поновлення строку на її оскарження,

В С Т А Н О В И В:

11.05.2009 року громадянка ОСОБА_1  була притягнута працівниками Красноперекопського взводу ДПС для обслуговування доріг державного значення при управлінні ДАІ Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП за порушення вимог п. 12.6 Г ПДР України: керувала транспортним засобом по 6 км автодороги Красноперекопськ - Сімферополь та перевищила встановлену швидкість руху на даній дорозі на 24 км/г, рухалась зі швидкістю 114 км/г. На неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 306 грн.

06.07.2009 року ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом до Красноперекопського взводу ДПС для обслуговування доріг державного значення при управлінні ДАІ Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим про скасування постанови АК 108537 від 11.05.2009 року та поновлення строку на її оскарження.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що вона є власницею автомобіля, який вказано у постанові по справі про адміністративне правопорушення. Проте сама вона не керує транспортним засобом, більш того посвідчення водія, яке надає право керування транспортним засобом, у неї ніколи не було. Вказала у позові, що згідно п. 12.6 ПДР поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/г, на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/г, на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/г. Із матеріалів фотофіксації вбачається, що автомобільна дорога, по якій рухався її автомобіль, поділяється на окремі проїзні частини, відокремлені одна від одної розділювальними смугами, тобто допустима швидкість руху по зазначеній автомобільній дорозі складає 110 км/г.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала.

Представник Красноперекопського взводу ДПС для обслуговування доріг державного значення при управлінні ДАІ Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим в судове засідання не з’явився, про дату та час слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення позивача , вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов слід задовольнити з таких підстав:

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи 11.05.2009 року громадянка ОСОБА_1  була притягнута працівниками Красноперекопського взводу ДПС для обслуговування доріг державного значення при управлінні ДАІ Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП за порушення вимог п. 12.6 Г ПДР України: керувала транспортним засобом по 6 км автодороги Красноперекопськ - Сімферополь та перевищила встановлену швидкість руху на даній дорозі на 24 км/г, рухалась зі швидкістю 114 км/г. На неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 306 грн.

За міркуванням суду, доводи позивача про поновлення строку на оскарження вищевказаної постанови є обґрунтованими, а тому суд вважає за необхідне поновити їй строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно зі ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду заперечень, які б спростовували твердження позивача про те, що вона не керувала транспортним засобом в момент фіксації адміністративного правопорушення.

Оглянувши постанову по справі про адміністративне правопорушення, а також додані до неї матеріали, суд не вбачає наявності доказів, що підтверджують факт руху позивача в момент фіксації адміністративного правопорушення саме по дорозі, на якій встановлено обмеження швидкості руху 90 км/г.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вина позивача у вчиненні вищевказаного правопорушення не доведена, тобто не надано суду достатніх доказів, на підставі яких остаточно можливо стверджувати про вчинення позивачем вищевказаного правопорушення, а тому у нього є всі підстави скасувати вищевказану постанову за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 158, 161, 163 КАС України, ст.ст. 247 п. 1, 288, 293 КУпАП України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1  до Красноперекопського взводу ДПС для обслуговування доріг державного значення при управлінні ДАІ Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим про скасування постанови АК 108537 від 11.05.2009 року та поновлення строку на її оскарження – задовольнити.

Поновити ОСОБА_1  строк на оскарження постанови АК 108537 від 11.05.2009 року.

Постанову АК 108537 від 11.05.2009 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену відносно ОСОБА_1  за ст. 122 ч.1 КУпАП, - скасувати.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1  за ст.122 ч.1 КУпАП – закрити в зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення

Постанова оскарженню не підлягає.  

Суддя:                                                                                                    О.В.Беспрозванний