Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 161/9865/18

провадження № 61-7866св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватне підприємство «Делівері Кар», товариство з обмеженою відповідальністю «А.В.Л.»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Русинчука М. М., Данилюк В. А., Федонюк С. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного підприємства «Делівері Кар» (далі - ПП «Делівері Кар»), товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.Л.» (далі - ТОВ «А.В.Л.») про визнання договору комісії недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2017 року, яке набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет застави - вантажний сідловий тягач марки «Volvo», модель FH 12-42T, реєстраційний номер

НОМЕР_1 , 1998 року випуску, колір червоний, об`єм двигуна

11 967 куб.см D, шасі № НОМЕР_2 , шляхом надання ТОВ «А.В.Л.» права продажу від імені власника вказаного автомобіля будь-якій особі.

24 лютого 2018 року між ПП «Делівері Кар» (комісіонером) та ТОВ «А.В.Л.» (комітентом), яке діяло від імені ОСОБА_1 на підставі рішення суду, було укладено договір комісії, відповідно до умов якого комітент доручив, а комісіонер зобов`язувався за винагороду за рахунок комітента здійснити від свого імені продаж автомобіля за ціною 138 000,00 грн.

Укладаючи вказаний договір комісії, ТОВ «А.В.Л.» вийшов за межі наданих йому повноважень, які покладені на нього рішенням суду, у зв`язку з чим позивачка вважає такий договір недійсним. Всупереч встановленому у рішенні суду порядку, ціна продажу автомобіля визначена не суб`єктом оціночної діяльності, а сторонами на власний розсуд.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати недійсним договір комісії від 24 лютого 2018 року № 501-02/2018 щодо продажу переданого на комісію вантажного сідлового тягача марки «Volvo», моделі FH 12-42T, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1998, колір червоний, об`єм двигуна 11 967 куб.см D, шасі № НОМЕР_2 , укладений між ПП «Делівері Кар» в особі директора Матвіюка Сергія Миколайовича та ОСОБА_1 . в особі ТОВ «А.В.Л.», та стягнути з відповідачів понесені судові витрати по справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2018 року до участі у справі залучено третю особу - ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір комісії від 24 лютого 2018 року № 501-02/2018, який укладений між ПП «Делівері Кар» та ОСОБА_1 від імені якої діяло ТОВ «А.В.Л.», стосовно вантажного сідлового тягача марки «Volvo», моделі FH 12-42T, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 1998 року випуску, червоного кольору, об`єм двигуна 11 967 куб.см D, номер кузова НОМЕР_2 .

Стягнуто з ТОВ «А.В.Л.» на користь ОСОБА_1 352,40 грн судового збору.

Стягнуто з ПП «Делівері Кар» на користь ОСОБА_1 352,40 грн судового збору.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову у даній справі, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що договір комісії від 24 лютого 2018 року, укладений між ПП «Делівері Кар» та ТОВ «А.В.Л.», яке діяло від імені позивачки ОСОБА_1 , вчинений з перевищенням наданих йому законом та рішенням суду повноважень на представництво, та враховуючи те, що позивачка не схвалювала цей правочин, дійшов висновку про визнання цього правочину недійсним.

Постановою Волинського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1 057,20 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що у ТОВ «А.В.Л.» через відсутність у нього такого виду статутної діяльності, як реалізація транспортних засобів, виникла потреба відчужити спірний автомобіль шляхом укладення договору комісії щодо його продажу, вчинення цього правочину не виходить за межі наданих рішенням суду повноважень, а навпаки охоплюється вищенаведеним формулюванням, вжитим судом у резолютивній частині рішення, так як укладення названого договору (який є по суті посередницькою послугою) в розглядуваному випадку було єдино можливим і необхідним способом реалізації (відчуження) заставленого майна.

На виконання рішення суду та у відповідності до положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» згідно звіту про оцінку майна, складеного 14 лютого 2018 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , було проведено оцінку майна на яке звертається стягнення, зокрема, вантажного сідлового тягача марки «Volvo», модель FH 12-42T, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1998 року випуску, колір червоний, об`єм двигуна 11 967 куб.см D, шасі

№ НОМЕР_2 , та визначено його вартість в 114 316,00 грн.

В той же час, у договорі комісії сторони обумовили передачу на комісію транспортного засобу за ціною 138 000,00 грн, що є вищою від ціни, визначеної суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , що вказує на те, що ТОВ «А.В.Л.» діяло в інтересах позивачки та з максимальною вигодою для останньої і такі дії не порушують її прав, свобод і інтересів, а спрямовані на виконання рішення суду про стягнення з неї заборгованості шляхом звернення стягнення на належне їй майно.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

12 квітня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року та залишити в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що спірний договір комісії ОСОБА_1 не укладала. Від її імені це безпідставно було зроблено ТОВ «А.В.Л.», шляхом передачі автомобіля ПП» Делівері Кар» на комісію. Таким чином ТОВ «А.В.Л.» перевищило повноваження, надані заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2017 року, зміст якого не передбачав право передоручення третім особам продаж транспортного засобу. Відчуження автомобіля відбулося без визначення ціни незалежним суб?єктом оціночної діяльності, про що чітко вказано в резолютивній частині заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 11 липня 2017 року.

Доводи інших учасників справи

04 червня 2019 року ТОВ «А.В.Л.» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського апеляційного суду

від 25 лютого 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Волинського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Луцького міськрайонного суду Волинської області.

У червні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2017 року у цивільній справі № 161/4584/17, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Волинської області від 22 січня 2018 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2711/12-206

від 27 листопада 2012 року, укладеним між публічним акціонерним товариством «Західінкомбанк» (далі - ПАТ «Західінкомбанк»), правонаступником якого є ТОВ «А.В.Л.», та ОСОБА_4 , після смерті якого спадкоємцем є ОСОБА_1 , в розмірі 1 353 911,68 грн, звернуто стягнення на предмет застави, відповідно до договору застави від 27 листопада

2012 року, укладеного між ПАТ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ТОВ «А.В.Л.», та ОСОБА_1 , а саме на:

- вантажний автомобіль марки «MAN», моделі 18.463 FLT, реєстраційний номер НОМЕР_4 , рік випуску 2001, колір зелений, об`єм двигуна

12 816 куб.см, шасі № НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_6 , виданого 11 листопада 2006 року РЕГ Луцького МРВ ДАІ УМВС України у Волинській області;

- вантажний сідловий тягач марки «Volvo», моделі FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_7 , рік випуску 1998, колір білий, об`єм двигуна

11 967 куб.см D, шасі № НОМЕР_8 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_13, виданого 10 червня 2005 року Луцьким МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України;

- вантажний сідловий тягач марки «Volvo», моделі FH 12-42Т, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1998, колір червоний, об`єм двигуна

11 967 куб.см D, шасі № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_12, виданого 23 липня

2005 року Луцьким МРЕВ;

- напівпричіп бортовий марки «KRONE», моделі SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_9 , рік випуску 1997, колір червоний, повна маса 32 500 кг, шасі

№ НОМЕР_10 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_14 , виданого 10 червня 2005 року Луцьким МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України, шляхом продажу зазначених транспортних засобів ТОВ «А.В.Л.» будь-якій особі-покупцю від імені власника за ціною, визначеною незалежним суб`єктом оціночної діяльності, з наданням

ТОВ «А.В.Л.» усіх прав та повноважень на відчуження транспортних засобів, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу власника, які пов`язані з продажем автомобіля тощо).

Вилучено у ОСОБА_1 визначені договором застави вказані транспортні засоби, які є предметом застави, разом зі свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів та комплектами ключів і передано ТОВ «АВ.Л.» на період до їх реалізації.

24 лютого 2018 року між ПП «Делівері Кар» (комісіонером) та ОСОБА_1 , від імені якої на підставі рішення суду діяло ТОВ «А.В.Л.» (комітентом), було укладено договір комісії № 501-02/2018, відповідно до умов якого комітент доручив, а комісіонер зобов`язувався за винагороду за рахунок комітента здійснити від свого імені продаж майна переданого на комісію (пункт 1 договору комісії). Конкретні умови угоди, кількість, якість та мінімальна ціна продажу товару, а також інші умови та вказівки комітента наводяться в акті технічного стану транспортного засобу, або його складової частини (пункт 1.1. договору комісії). Місцем передачі товару на комісію сторони визначили місто Луцьк (пункт 2.1. договору комісії).

Відповідно до акта технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 501-02/2018

від 24 лютого 2018 року, сторони обумовили передачу на комісію сідлового тягача марки «Volvo», моделі FH 12-42T сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1998, колір червоний, об`єм двигуна

11 967 куб.см D, шасі № НОМЕР_2 , за ціною 138 000,00 грн.

24 лютого 2018 року ПП «Делівері Кар» (продавець) від свого імені на підставі договору купівлі-продажу № 501-02/2018 відчужило ОСОБА_2 транспортний засіб - вантажний сідловий тягач марки «Volvo», модель

FH 12-42T, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1998 року випуску, колір червоний, об`єм двигуна 11 967 куб.см D, шасі № НОМЕР_2 , за вказаною вище ціною.

Вирішуючи спір, апеляційний суд виходив із того, що укладений спірний договір комісії не порушує права та інтереси позивачки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Спір виник між сторонами щодо правомірності укладення договору комісії, право на укладення якого виникло на підставі заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2017 року у цивільній справі № 161/4584/17, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Волинської області від 22 січня 2018 року, за позовом ТОВ «А.В.Л.» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав та інтересів судом встановлено статтею 16 ЦК України, зміст частини першої якої визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина друга статті 16 ЦК України встановлює способи захисту цивільних прав та інтересів.

Системний аналіз вказаних норм права, дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягає дійсне порушене право позивача.

Судом встановлено, що 24 лютого 2018 року між ПП «Делівері Кар» (продавець) та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу

№ 501-02/2018, предметом якого є транспортний засіб - вантажний сідловий тягач марки «Volvo», модель FH 12-42T, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1998 року випуску, колір червоний, об`єм двигуна 11 967 куб.см D, шасі № НОМЕР_2 .

Вказаний договір купівлі продажу від 24 лютого 2018 року № 501-02/2018 сторонами не оспорюється.

Договір комісії, який є предметом розгляду цієї справи, в розумінні ЦК України не є тим правочинам, на підставі якого здійснюється відчуження майна, а тому відсутні підстави вважати, що спірним договором комісії порушено права та інтереси позивачки.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване в даній справі рішення апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог є правильним та ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, оскільки спірний договір не порушує прав, свобод і інтересів позивачки, а спрямований на виконання рішення суду.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Волинського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило