ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2007 р. | № 22/415 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Селіваненко В.П.
розглянув касаційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Полтава (далі –відділення Фонду)
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.12.2005
зі справи № 22/415
за позовом відділення Фонду
до виробничого підприємства "Землевпорядник", м. Кременчук Полтавської області (далі –ВП "Землевпорядник")
про стягнення штрафних санкцій у сумі 11 731,82 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2005 року відділення Фонду звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ВП "Землевпорядник" 11 731,82 грн. штрафних санкцій за нестворення у 2004 році робочого місця для працевлаштування інваліда на підставі статей 19, 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі –Закон).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.10.2005 (суддя Георгієвський В.Д.) позов задоволено: на користь відділення Фонду стягнуто 11 731,82 грн. штрафних санкцій. Судове рішення мотивовано невиконанням ВП "Землевпорядник" обов’язку зі створення робочого місця для працевлаштування інваліда.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.12.2005 (колегія суддів у складі: суддя Федоров М.О. –головуючий, судді Яковлєв М.Л., Рудченко С.Г.) рішення господарського суду Полтавської області у цій справі скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Судове рішення мотивовано пропущенням строку позовної давності, передбаченим статтею 250 Господарського кодексу України.
Відділення Фонду звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного господарського суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, і залишити рішення місцевого господарського суду в силі.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.02.2006 касаційну скаргу відділення Фонду разом з матеріалами даної справи передано для розгляду до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.05.2007 відділенню Фонду відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі, а касаційну скаргу повернуто до Вищого господарського суду України з посиланням на відсутність у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду в касаційному порядку рішень, прийнятих не за Кодексом адміністративного судочинства України (далі –КАС України).
У відзиві на касаційну скаргу ВП "Землевпорядник" заперечує проти доводів скарги і просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу відділення Фонду –без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Згідно зі статтею 8 Закону державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров’я України та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434 (далі –Положення), Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України (далі –Мінпраці) та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
Відповідно до покладених на нього завдань Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4 Положення).
Пунктом 11 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767, передбачено, що у разі несплати підприємствами, установами організаціями, які не забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення в судовому порядку.
Таким чином, Фонд соціального захисту інвалідів та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з підприємствами (об’єднаннями), установами та організаціями, зокрема, у зв’язку із застосуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізує владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку.
Отже, даний спір є публічно-правовим і на нього згідно зі статтями 4, 17 КАС України поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, місцевим і апеляційним господарськими судами в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України розглянуто в порядку господарського судочинства.
Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 24.01.2006 зі справ №№ 1/5-90, 1/4-89, 1/2-87, 07/296, від 21.02.2006 № 5/334-18/559 та інших.
Таким чином, розгляд господарськими судами першої та апеляційної інстанцій публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові рішення підлягають скасуванню згідно зі статтею 11110 ГПК України з передачею справи місцевому суду для розгляду за правилами КАС України.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
Керуючись статтями 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.2005 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.12.2005 зі справи № 22/415 скасувати.
Справу передати до господарського суду Полтавської області для розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Суддя В. Москаленко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Селіваненко