ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

17 липня 2007 р.

№ 18/267

 Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс", с. Степне Мар’їнського району Донецької області (далі –ТОВ "Агрофірма "Агротіс")

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2005

зі справи  № 18/267

за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк (далі –відділення Фонду)

до  ТОВ "Агрофірма "Агротіс"

про стягнення штрафних санкцій у сумі 13 085,78 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2005 року відділення Фонду звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ТОВ "Агрофірма "Агротіс"           13 085,78 грн. штрафних санкцій за нестворення у 2004 році  робочих місць для працевлаштування інвалідів на підставі статей 19, 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII "Про  основи  соціальної  захищеності  інвалідів  в  Україні"  (далі –Закон).

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.10.2005 (суддя Овсяннікова О.В.) у задоволені позову відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що відділенням Фонду не доведено вину ТОВ "Агрофірма "Агротіс" у нестворенні робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2005 (колегія суддів у складі: суддя Старовойтова Г.Я. –головуючий, судді Калантай М.В., Кондратьєва С.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано та позов задоволено: на користь відділення Фонду стягнуто                        13 085,78 грн.; на назване товариство віднесено судові витрати зі справи. Судове рішення мотивовано невиконанням ТОВ "Агрофірма "Агротіс" обов’язку зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та неповідомлення відповідних органів про наявність вакантних посад.

ТОВ "Агрофірма "Агротіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду з цієї справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, статті18 та 20 Закону.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.02.2006 касаційну скаргу ТОВ "Агрофірма "Агротіс" разом з матеріалами даної справи передано для розгляду до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.05.2007 ТОВ "Агрофірма "Агротіс" відмовлено у відкритті касаційного провадження  у справі, а касаційну скаргу повернуто до Вищого господарського суду України з мотивів відсутності у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду в касаційному порядку рішень, прийнятих не за Кодексом адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Згідно зі статтею 8 Закону державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров’я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434 (далі –Положення), Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України (далі –Мінпраці) та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Відповідно до покладених на нього завдань Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Пунктом 11 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767, передбачено, що у разі несплати підприємствами, установами організаціями, які не забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення в судовому порядку.

Таким чином, Фонд соціального захисту інвалідів та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з підприємствами (об’єднаннями), установами та організаціями, зокрема, у зв’язку із застосуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізує владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку.

Отже, даний спір є публічно-правовим і на нього згідно зі статтями 4, 17 КАС України поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.

Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, місцевим і апеляційним господарськими судами в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України розглянуто в порядку господарського судочинства.

Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 24.01.2006 зі справ №№ 1/5-90, 1/4-89, 1/2-87, 07/296, від 21.02.2006 № 5/334-18/559 та інших.

Таким чином, розгляд господарськими судами першої та апеляційної інстанцій публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові рішення підлягають скасуванню згідно зі статтею 11110 ГПК України з передачею справи місцевому суду для розгляду за правилами КАС України.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2005 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2005 зі справи  № 18/267  скасувати.

Справу передати до господарського суду Донецької області для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Суддя                      В. Москаленко

Суддя                                                                                                       І. Бенедисюк

Суддя                                                                                                  В. Селіваненко