ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2007 р. | № 7/333-06 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Житлово-будівельного кооперативу "Квіточ", м. Новомосковськ |
на постанову | від 15.05.2007 Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 7/333-06 Дніпропетровської області |
за позовом | Житлово-будівельного кооперативу "Квіточ", м. Новомосковськ |
до | Міжрайонного управління капітального будівництва Дніпропетровської облдержадміністрації, м. Новомосковськ Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробуд", м. Новомосковськ |
про | визнання договору недійсним |
за участю представників сторін:
від позивача – не з'явилися
від відповідача – Балаян А.Г.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2006 р., яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 р. відмовлено в позові Житлово-будівельного кооперативу "Квіточ" до Новомосковського міжрайонного управління капітального будівництва Дніпропетровської облдержадміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробуд" про визнання недійсним договору на передачу власних коштів підприємства, організації для будівництва об'єктів, що здійснюються за рахунок нецентралізованих капітальних вкладень в порядку дольової участі від 27.12.1995 року.
Суд мотивував своє рішення тим, що згідно ст. 50 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями, її діяльності.
З Положення про Новомосковське міжрайонне управління капітального будівництва Дніпропетровської облдержадміністрації, зазначає суд, вбачається, що управління здійснює керівництво у галузі будівництва об'єктів житлово-цивільного і комунального призначення у межах своєї компетенції та виконує функції замовника будівництва цих об'єктів, а тому договір від 27.12.1995 р. укладений відповідачем -1 відповідно до встановлених Положенням цілей його діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 57 ЦК УРСР угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Позивач не довів наявність з боку відповідача –1 зловмисної угоди з другою стороною за договором від 27.12.1995 року.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду та рішення господарського суду скаржник просить їх скасувати, визнати угоду від 27.12.1995 р. недійсною та незаконною посилаючись на те, що при винесенні судових рішень судом порушено норми матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що угода від 27.12.1995 р. на дольове будівництво кооперативного будинку, укладена Новомосковським міжрайонним управлінням капітального будівництва з перевищенням повноважень, наданих позивачем, а тому повинна бути визнана недійсною, незалежно від наявності форми вини її учасників.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між Житлово-будівельним кооперативом "Квіточ" та Новомосковським міжрайонним управлінням капітального будівництва 06.04.1994 р. укладено Типовий договір № 1 на проектування та будівництво кооперативного житлового будинку, відповідно до якого кооператив на підставі рішення загальних зборів членів ЖБК передає управлінню капітального будівництва виконання функцій замовника по проектуванню та будівництву житлового десятиповерхового двохсекційного будинку по вул. Радянська-Горького, 2 на 73 квартири з кошторисною вартістю будівництва (житлової частини) –базова кошторисна вартість в цінах 1993 р. –158 430 тис. крб.
Відповідно до розподілу кошторисної вартості будівництва житлового будинку № 2 (секція 3-4) з вбудованими приміщеннями по вул. Радянська-Горького, кошторисна вартість житлового будинку з вбудованими приміщеннями складає 179 023 тис. крб. в тому числі житлового будинку без вбудованих приміщень 158 430 тис. крб.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що загальні збори членів ЖБК "Квіточ" своїм рішенням від 10.03.1994 р. затвердили кошторисну вартість будівництва лише житлової частини будинку.
Крім того, відповідно до умов Типового договору № 1 кооператив передав управлінню капітального будівництва виконання функцій замовника по проектуванню та будівництву житлового будинку лише щодо його житлової частини ( 10- однокімнатних квартир, 18 –двокімнатних, 36 –трьохкімнатних та 9 –чотирьохкімнатних).
Між Новомосковським міжрайонним управлінням капітального будівництва (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мі Макс" (пайовик) (в подальшому 18.02.1996 р. укладено договір про заміну сторони –пайовика на НВП ТОВ "Алі" та 15.02.2000 р. укладено договір на заміну сторони –пайовика на ТОВ "Дніпробуд") 27.12.1995 р. укладено договір на передачу власних коштів підприємства, організації для будівництва об'єктів, що здійснюються за рахунок нецентралізованих капітальних вкладень в порядку дольової участі, відповідно до якого пайовик передає капітальні вкладення на будівництво житлового будинку № 2 (секція 4) по вул. Радянська-Горького в порядку дольової участі в сумі 2 754 000 тис. крб. за 204 кв.м. приведеної площі. За техніко-економічними показниками проектної документації будівництва –площа 204 кв.м є площею вбудованих приміщень секції 4.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мі Макс" перерахувало на рахунок управління капітального будівництва 2 754 000 тис. крб. за дольову участь у будівництві та 137 700 000 крб. відрахування на утримання єдиного замовника, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.12.1995 р. № 93 та № 95.
Житлово-будівельний кооператив "Квіточ" звернувся до суду з позовом про визнання договору від 27.12.1995 р. недійсним на підставі ст. 50, 57 Цивільного кодексу УРСР.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій підставно зазначили, що договір від 27.12.1995 р. укладено управління капітального будівництва відповідно до встановлених цілей його діяльності та позивач не довів наявність з боку управління зловмисної угоди з другою стороною за договором від 27.12.1995 р.
Згідно ст. 50 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності.
Судом встановлено, що Положенням про Новомосковське міжрайонне управління капітального будівництва Дніпропетровської облдержадміністрації встановлено, що управління здійснює керівництво у галузі будівництва об'єктів житлово-цивільного і комунального призначення у межах своєї компетенції та виконує функції замовника будівництва цих об'єктів. Здійснюючи передбачену Положенням діяльність, управління укладає договори, в тому числі пов'язані з виконанням функцій замовника будівництва, а тому договір від 27.12.1995 р. укладено управлінням відповідно до встановлених Положенням цілей його діяльності.
Відповідно до ст. 57 ЦК УРСР угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Твердження позивача, що договір від 27.12.1995 р. укладено внаслідок обману Новомосковським міжрайонним управлінням капітального будівництва другої сторони за договором є безпідставним та не доведеним належним чином.
Суд апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з’ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1,2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Дніпропетровським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 у справі № 7/333-06 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська