ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2020 р. Справа №907/149/17

Західний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Кордюк Г.Т.

Кравчук Н.М.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н та б/д (вх. №ЗАГС 01-05/694/20 від 19.02.2020),

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2020, суддя Пригара Л.І. (повний текст складено та підписано 07.02.2020),

у справі №907/149/17

за позовом ОСОБА_1 , Закарпатська область, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпія - Красія", Закарпатська область, Великоберезнянський район, с.Вишка

про стягнення 1 835 325,00 грн., в т. ч. 1 717 192,00 грн. основного боргу та 118 133,00 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення помилки у виконавчому документі - ухвалі Господарського суду Закарпатської області від 05.07.2017 року у справі №907/149/17 відмовлено.

19 лютого 2020 року на вказану ухвалу суду поступила апеляційна скарга ОСОБА_1 , б/н та б/д (вх. № ЗАГС 01-05/694/20 від 19.02.2020).

Апелянт зазначив, що вважає ухвалу суду першої інстанції безпідставною та необгрунтованою. Вказує, що суд не в повній мірі дослідив всі обставини справи, вважає, що судом було допущено помилку при затвердженні мирової угоди і помилково не вказано усіх даних, зазначених у Законі України "Про виконавче провадження", для того щоб цей документ набув статусу виконавчого.

Відзиву на дану апеляційну скаргу не надходило.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2020 у справі № 907/149/17 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що ухвалу господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи 21.01.2020 апелянтом подану заяву б/н, б/д (вх. № 02.3.1-03/311/20 від 21.01.2020 року) про виправлення помилки у виконавчому документі - ухвалі Господарського суду Закарпатської області від 05.07.2017 року у справі 907/149/17, якою останній просить суд виправити помилку в ухвалі Господарського суду Закарпатської області від 05.07.2017 року, доповнивши резолютивну частину абзацом наступного змісту: "У разі невиконання умов мирової угоди дана ухвала може бути подана для її примусового виконання шляхом звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпія-Красія" (ід.код 30624093) на суму 1 835 325,00 грн. (один мільйон вісімсот тридцять п`ять тисяч триста двадцять п`ять грн. 00 коп.)".

Статтями 327, 328 Господарського процесуального кодексу України, що діє в редакції від 15.12.2017 року, визначено підстави подання та загальний порядок розгляду господарським судом заяв стягувачів або боржників про виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом.

Зокрема, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

Мирова угода у розумінні змісту ст.ст. 202, 203 ЦК України за своєю правовою природою є правочином, а, отже, і підставою виникнення прав та обов`язків для сторін, що її уклали, і згідно зі ст. 629 ЦК України підлягає обов`язковому виконанню.

При цьому, мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах і вона, як правило, виконується добровільно. В іншому разі мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду (постанова у справі №910/4134/17 від 13.04.2018).

У разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов`язків за цією угодою: якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у Законі України "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов`язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду (постанова у справі №903/644/16 від 03.07.2018, постанова у справі №914/2699/15 від 15.06.2018).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, внесення в подальшому змін чи доповнень до укладеної й затвердженої судом мирової угоди чинним законодавством не передбачено.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення (ухвали), він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо), або мають технічний характер (тобто виникли у виготовленні тексту рішення, ухвали).

Як вбачається із поданої заяви про виправлення помилки у виконавчому документі, заявник просить суд виправити помилку в ухвалі Господарського суду Закарпатської області від 05.07.2017 року, доповнивши резолютивну частину абзацом наступного змісту: "У разі невиконання умов мирової угоди дана ухвала може бути подана для її примусового виконання шляхом звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпія-Красія" (ід.код 30624093) на суму 1 835 325,00 грн. (один мільйон вісімсот тридцять п`ять тисяч триста двадцять п`ять грн. 00 коп.)"..

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявник фактично просить змінити зміст ухвали суду, доповнивши резолютивну частину додатковою вимогою, що не була умовою мирової угоди, яка затверджена судом, та надати такій ухвалі статусу виконавчого документа, оскільки при винесені ухвали Господарського суду Закарпатської області від 05.07.2017 року, якою затверджено укладену між сторонами мирову угоду, не зазначено про її статус як виконавчого документа..

Суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки така ухвала не має статусу виконавчого документа, то така не може бути пред`явлена до виконання, а позивач має право на звернення до суду із позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта.

керуючись ст.ст. 86, 252, 255, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н та б/д (вх. №ЗАГС 01-05/694/20 від 19.02.2020), залишити без задоволення,

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2020 року у справі №907/149/17 - без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.