Справа № 2-246/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого    судді     Савицького О.А.

при секретарі     Цапко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОРДІ», ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Робітнича газета», ОСОБА_2 про захист ділової репутації, спростування неправдивої інформації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до ТОВ «Робітнича газета», ОСОБА_2 про спростування неправдивої інформації, захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, в розмірі: на користь ТОВ «СОРДІ» - 50000 грн., на користьОСОБА_1 - 5000 грн.. Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що відповідачами, в засобі масової інформації про них були поширені неправдиві відомості, а саме: 31.01.2007 року в номері 16 (13959) редакція «Робочої газети» надрукувала статтю під назвою «Новым хозяевам детсад не нужен? Прихватизация.» було викладено неправдиву інформацію наступного змісту: «Противостояние между колективом детского садика № 3 и ООО «СОРДИ», которое, скорее всего, в обход законов за бесценок купило помещение, а детей выставляет на улицу, достигло точки кипения. Житомиряне возмущены и не могут понять, кто дал право продать дошкольное воспитательное заведение, финансируемое из городского бюджета? Закон Украъни «О дошкольном образовании» в части 3 статьи 16 запрещает это делать.

Но, видимо, законы для обласного депутатаОСОБА_1 не указ: что хочу то и делаю.

Родители детей забили тревогу. А в облгосадминистрации и горсовете «разводят руками», потакая таким образом творящемуся призволу.»

«Создана инициативная группа для защиты дитсадка від безчинств, в которых участвуют и депутаты - «нашеукраинцы».

Но, к сожалению, мы с вами, уважаемые читатели, опять убеждаемся в том, что «балом правят деньги». Удастся ли честным депутатам победить беззаконние, покажет время. Но оценку местным чинушам народ уже поставил. Точно также, как и определил источник реальной помощи.»

Зазначеною, як вважають позивачі, неправдивою інформацію, було принижено їх честь, гідність, ділову репутацію, у зв»язку з чим вони просять суд зобов»язати відповідачів спростувати цю інформацію, а також: відшкодувати їм моральну шкоду, задану поширенням вказаної інформації.

Позивачі в судове засідання не з»явились, про час та місце слухання справи судом, повідомлялися належним чином. На адресу суду «факсом» надійшла від позивачів заява в якій вони просять слухати справу у їх відсутність.

Представники відповідача ТОВ «Робітнича газета» проти задоволення позову заперечила, вважає його необґрунтованим і безпідставним, посилаючись на те, що в репортажі, з яким не погоджуються позивачі, не викладена неправдива інформація, оскільки факт придбання дитячого садочка ТОВ «СОРДІ» є беззаперечним, а з приводу правомірності його придбання та інших дій позивачів, в репортаж даються оціночні судження.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи судом, повідомлявся належним чином, направив на адрес суду письмові заперечення, в яких просить відмовити позивачам в задоволенні позову.

Враховуючи що позивачі та відповідач ОСОБА_4 повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи судом, враховуючи їх заяви, що надійшли на адресу суду, суд керуючись ст. 169 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Вислухавши пояснення представника ТОВ «Робітнича газета», дослідивши представлені сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 31.01.2007 року в номері 16 (13959) в газеті «Робочая газета», власником якої є ТОВ ТОВ «Робітнича газета», було надрукувано статтю під назвою «Новым хозяевам детсад не нужен? Прихватизация.» було викладено неправдиву інформацію наступного змісту: «Противостояние между колективом детского садика № 3 и 000 «СОРДИ», которое, скорее всего, в обход законов за бесценок купило помещение, а детей выставляет на улицу, достигло точки кипения. Житомиряне возмущены и не могут понять, кто дал право продать дошкольное воспитательное заведение, финансируемое из городского бюджета? Закон Украины «О дошкольном образовании» в части 3 статьи 16 запрещает это делать.

Но, видимо, законы для обласного депутата ОСОБА_1 не указ: что хочу то и делаю.

Родители детей забили тревогу. А в облгосадминистрации и горсовете «разводят руками», потакая таким образом творящемуся призволу.»

«Создана инициативная группа для защиты детсадика от безчинств, в которых участвуют и депутаты - «нашеукраинцы».

Но, к сожалению, мы с вами, уважаемые читатели, опять убеждаемся в том, что «балом правят деньги». Удастся ли честным депутатам победить беззаконние, покажет время. Но оценку местным чинушам народ уже поставил. Точно также, как и определил источник реальной помощи.»

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині, а у відповідності до п.4 ч.2 ст. 23 цього ж Кодексу, моральна шкода завдана юридичній особі може полягати в приниженні її ділової репутації.

Частиною 4 ст. 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.l ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ..., а також: інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Статтею 277 ЦК України, а саме: ч.3 встановлено, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.; ч.4 - Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.; ч.6 - Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також: на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом; ч.7 - Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно ст. 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність. Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою. Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком " Спростування " на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.

Відповідно до абз.2 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.90р. № 7 з наступними змінами, відомості, що порочать особу, повинні спростовуватись у спосіб найбільш близький до способу їх поширення.

Поряд з тим, згідно ч. 1 ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно ст. 10 Європейської конвенції з прав людини, ратифікованої Україною, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і не залежно від кордонів. ...

Відповідно до ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також; висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Проаналізувавши зміст статті під назвою «Новым хозяевам детсад не нужен? Прихватизация.» в номері 16 (13959) в газеті «Робочая газета» від 31.01.2007 року, а також; вислови в цій статті, які позивачі просять суд спростувати, вважаючи їх недостовірними, суд приходить до висновку, що зазначені вирази є оціночними судженнями, особи, яка дає оцінку діям позивачів пов»язаних з придбанням дитячого садка та подальших щодо розпорядження придбаним майном.

Зазначений висновок, суд робить виходячи з наступного. З тексту позову вбачається, що позивачами підтверджується факт придбання ТОВ «С0РД1» дитячого садочка № 3 в м.Житомирі, також: з позову та матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1., будучи депутатом Житомирської міськради, яка приймала рішення про продаж; дитсадка ТОВ «СОРДІ», являється директором вказаного ТОВ. Отже, факти викладені в статті «Робітничої газети» стосовно придбання дитячого садочка ТОВ «СОРДІ» та причетності до цього товариства депутата міськради ОСОБА_1, не заперечуються самими позивачами, а стосовно самої процедури придбання вказаного дитсадка, її правильності, будь яка особа має право, відповідно до ст. 10 Європейської конвенції з прав людини, мати з цього приводу свою думку та самостійно оцінювати вказані дії позивачів, тим більше що позивач ОСОБА_1 є публічною людиною, а тому він повинен бути готовим до оцінки його дій громадянами регіону, в якому він обирався депутатом до місцевої ради.

Враховуючи все вище викладене, суд не знаходить законних підстав для задоволення позову в частині визнання інформації недостовірною та її спростування, а тому відмовляє в його задоволенні в цій частині. Оскільки судом не встановлено порушення прав позивачів з боку відповідачів, через публікацію статті в «Робітничій газеті» під назвою «Новым хозяевам детсад не нужен? Прихватизация.», суд також: не вбачає підстав для задоволення позову в частині відшкодування їм моральної шкоди.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. ст. З, 32, 34 Конституції України, ст. 10 Європейської конвенції з прав людини, ратифікованої Україною, ст.ст. 91, 201, 269 - 273, 275 - 277 ЦК України, ст. 47-1 Закону України "Про інформацію", ст. 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 169, 212 - 215, 223, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «СОРДІ», ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Робітнича газета», ОСОБА_2 про захист ділової репутації, спростування неправдивої інформації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.