Справа № 2-239/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді     Савицького О.А.

при секретарі     Цапко В.А.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2005 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просила визнати недійсним заповіт їхньої покійної матері ОСОБА_4, за яким остання заповіла ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, та визнати за нею право власності на 1\3 частку вказаної квартири. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що на момент складання заповіту ОСОБА_4 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Під час розгляду справи судом, позивачка декілька разів змінювала свої позовні вимоги, та 08.12.2005 року остаточно визначилась з підставами та предметом позову, а саме: просила визнати недійсним заповіт їхньої покійної матері ОСОБА_4, за яким вона заповіла ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, оскільки підпис зроблений на заповіті від імені ОСОБА_4 не належить останній. Зазначений висновок позивачка зробила після ознайомлення, в грудні 2005 року, зі спадковою справою, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

В судовому засіданні позивачка та її представник змінений позов, в остаточній редакції підтримали, та просили задовольнити його.

Представник відповідачки ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечила посилаючись на те, що відповідно до заповіту її довірителька є єдиною спадкоємицею після померлої ОСОБА_4, заповіт покійна підписала власноручно про що є висновок судової почеркознавчої експертизи.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання жодного разу не з»явився, виклики на розгляд справи судом направлялися за місцем його реєстрації, а також: у зв»язку з неотриманням останнім судових повісток за місцем реєстрації, судом було здійснено оголошення про його виклик в судове засідання в газеті «Урядовий кур»єр». Враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 був повідомлений про виклик його в судове засідання відповідно до вимог закону, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність, за наявними в справі доказами.

Третя особа Київське міське управління юстиції на розгляд справи свого представника також: не направили, про розгляд справи повідомлялись належним чином, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності їх представника.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4.

Спадкоємцями першої черги за законом після померлої ОСОБА_4 є її троє дітей: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Після відкриття спадщини після померлої виявилося, що ОСОБА_4 було складено заповіт за яким вона заповіла належну їй квартиру АДРЕСА_1 своїй доньці ОСОБА_2, у зв»язку з чим нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про спадкування вказаної квартири, а ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини у встановленому законом порядку до органів нотаріату не звертався.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до п. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а п. 2 цієї ж статті визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ст. 1257 ЦК України у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

За клопотанням позивачки 23.12.2005 року ухвалою суду було призначено судову почеркознавчу експертизу на предмет того, чи підписувала ОСОБА_4 заповіт від 25.05.11995 року, за яким вона заповіла належну їй квартиру АДРЕСА_1 своїй доньці ОСОБА_2.

На виконання зазначеної ухвали суду КНДІСЕ було зроблено висновок № 1546 від 07.07.2006 року, відповідно до якого підпис на спірному заповіті вчинено власноручно ОСОБА_4.

Враховуючи викладене, оскільки відповідно до висновку № 1546 судової почеркознавчої експертизи від 07.07.2006 року експерта КНДІСЕ, підпис на заповіті, яким ОСОБА_4 заповіла належну їй квартиру АДРЕСА_1 своїй доньці ОСОБА_2, виконано безпосередньо заповідачкою, суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог, а тому відмовляє в задоволенні позову.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 1223, 1257 - 1261, 1267 - 1270 ЦК України, керуючись ст.ст. 15, 15-1, ЗО, 62, 75, 202, 202-1, 203 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Головне управління юстиції у м.Києві, про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. Уразі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.