ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2009 р. Справа № 2-а-287/09/1806

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: М’ягкого Є.В.

Суддів: Шевцової Н.В. ,  Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання  Карнаух А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в  Ковпаківському  районі м. Суми на постанову Ковпаківського районного суду м.Суми від 17.03.2009 року по справі 2-а-287/09/1806

за позовом ОСОБА_1

до          Управління пенсійного фонду України в  Ковпаківському  районі м. Суми

про          визнання протиправною відмови в проведенні перерахунку пенсії, спонукання до проведення перерахунку пенсії, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському  районі м. Суми (надалі по тексту – відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними відмову відповідача нарахувати йому пенсію в сумі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком (по 3 групі інвалідності, відповідно 6 мінімальних пенсій по старості та 50 % мінімальної пенсії за віком) виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком період з 1 лютого 2004 року по 31.10.2008 року;

- зобов’язати відповідача провести  перерахунок основної та додаткової пенсії у відповідності зі ст.ст. 50, 54  Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- стягнути з відповідача 123 969 грн. 18 коп., які не були нараховані та виплачені з вини відповідача, починаючи з дня встановлення йому 3-ої групи інвалідності, пов’язаної з участю в ліквідації аварії на ЧАЕС (15 січня 2004 року) до 1 жовтня 2008 року.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 березня 2009 року зазначений позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми в проведенні перерахунку пенсії, що виплачується ОСОБА_1, в розмірах встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

          Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми провести перерахунок пенсії, що виплачується ОСОБА_1 з моменту встановлення йому 15 січня 2004 року 3-ї  групи інвалідності через захворювання, що пов’язані з участю у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в розмірах, передбачених ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, які мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 3, 5, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з дотриманням норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача-залишити без задоволення, а постанову-без змін.     

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.  

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 віднесений до другої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. 15 січня 2004 року позивачу було встановлено 3-тю групу інвалідності через захворювання, пов’язані з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та присвоєно статус ліквідатора 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії А НОМЕР_1, а з 19.04.2006 року рішенням МСЕК № 001558 ОСОБА_1 було встановлено 2 групу інвалідності.

Позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії,  на що отримав відмову.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачу в перерахунку пенсії виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист   громадян, які   постраждали   внаслідок   Чорнобильської    катастрофи» (надалі по тексту Закон №796).   

Статтею 54 Закону  №796, яка діяла  до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VI від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року, передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком, а по 2-й групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст.50 Закону №796 особам, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а інвалідам 2 групи - у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком

За таких обставин правильним та таким, що відповідають Закону №796, є висновки суду про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р. N 231-У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до Закону України   "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по І групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по І групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по І групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Також, Законом України  "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно Закону України   "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до рішення  Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційними.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 22 травня 2008 року під час обчислення пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р.  

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно статті 58 Закону України  "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня -481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України №796, а не Постанова Кабінету Міністрів України №1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також, колегія суддів, вважає, що суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону №796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.

Зі ст.ст.50, 54 Закону №796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.

Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.ст.50, 54 Закону №796, щодо визначення розміру та виплати пенсії.

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону №796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний  розмір  пенсії  за  віком  встановлюється у   розмірі   прожиткового   мінімуму   для   осіб,  які  втратили працездатність, визначеного законом.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому правильним є висновок суду щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Між тим, приймаючи рішення про задоволення позову та зобов’язавши відповідача здійснити позивачеві перерахунок пенсії, суд не врахував, що позивач до 31.12.2005 року отримував пенсію за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а за Законом №796 отримує пенсію лише з 01.01.2006 року.

Крім того, суд не звернув уваги на ту обставину, що позивачу з 19 квітня 2006 року було встановлено 2 групу інвалідності, що потягло за собою перерахунок пенсії у відповідності до ст. ст.50 , 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком,  визначеного ст. 28  Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, колегія суддів, вважає, що враховуючи періоди отримання позивачем пенсії за віком, задоволенню підлягають вимоги щодо здійснення перерахунку пенсії за Законом №796 з 01.01.2006 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 1.10.2008 року

Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки відповідно до  положеннявідповідно до приписів ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Отже,, на не отримані позивачем суми доплати до пенсії строки звернення до суду не розповсюджуються.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не застосував ст.99, 100 КАС України, враховуючи похилий вік позивача та його необізнаність в змінах законодавства.

Таким чином, колегія суддів, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання основної та додаткової пенсії.

Отже, через неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для правильного вирішення справи щодо розміру отримуваної позивачем пенсії та періоду її нарахування,, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.  

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, ч.3 ст. 198, п.1 ст.202, ч.2 ст. 205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, , -

П О С Т А Н О В И Л А:

          Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в  Ковпаківському  районі м. Суми –задовольнити частково.

Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.03.2009 року по справі 2-а-287/09/1806- скасувати .

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі             м. Суми  по відмові в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2006 по 31.10.2008 роки.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми здійснити ОСОБА_1 і перерахунок пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком,  визначеного ст. 28  Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,   з 01.01.2006 року по 19.04.2006 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми здійснити ОСОБА_1 і перерахунок пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком,  визначеного ст. 28  Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,   з 19.04.2006 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.10.2008 року.

В  іншій частині позовних вимог  ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя< підпис >М’ягкий Є.В.

Судді< підпис >

< підпис >Шевцова Н.В.

 Макаренко Я.М.

< Список > < Текст > 

Повний текст постанови виготовлений  05.10.2009 р.