Справа № 22ц-288/2009 р.

Головуючий по 1 інстанції Ребрина К.Г.

Категорія: 42

Доповідач   в   апеляційній інстанції Магда Л.Ф.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2009 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Мгади Л.Ф.

суддів Трюхана Г.М. Бабенка В.М.

при секретарі        Петренко С.П.

з участю адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 5 грудня 2008 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьпромжитлобуд-2" до ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку без надання іншого приміщення та стягнення заборгованості за комунальні послуги, вивчивши матеріали справи, -

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Уманьпромжитлобуд-2" 27 травня 2008 р. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку без надання іншого приміщення та стягнення заборгованості за комунальні послуги. В позовній заяві вказувалось, що товариство з 4 вересня 2006 р. являється власником гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1.

При передачі цього гуртожитку від попереднього власника позивачу не було передано повного пакету документів щодо осіб, що мешкають у гуртожитку, зокрема ордерів та договорів найму кімнат у гуртожитку.

В зв'язку з наявністю значної заборгованості мешканців гуртожитку по оплаті комунальних послуг, позивачем комісійно, в період з 2006 р. по 2008 p., проводилися в гуртожитку перевірки для встановлення осіб, які в даний час не проживають в гуртожитку.

Було встановлено, що ОСОБА_3 у вказаний період в гуртожитку не проживала, комунальні платежі не сплачула, в кімнаті НОМЕР_1, де вона зареєстрована, з її дозволу і без згоди власника проживали сторонні особи.

Відповідачка не працює в товаристві, понад 2 роки в гуртожитку не проживає, має інше житло. 15 квітня 2008 р. на адресу ОСОБА_3 було направлене попередження про добровільне звільнення кімнати в гуртожитку та погашення заборгованості за комунальні платежі, на яке вона не відреагувала.

Тому позивачі просили суд виселити ОСОБА_3 з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення, стягнути з неї на користь позивача 625 грн. 01 коп. заборгованості по комунальних платежах та судові витрати по справі.

В ході розгляду справи представник позивача збільшив свої вимоги в частині суми заборгованості по комунальних платежах до 769 грн. 13 коп.

Відповідачка під час розгляду справи проти позову заперечувала, посилаючись на те, що постійно проживає в гуртожитку на законних підставах, заборгованості по комунальних платежах у неї немає.

Рішенням Уманського міськрайонного суду від 5 грудня 2008 р. позовні вимоги ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2» задоволені, ОСОБА_3 виселено з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1 без надання іншого приміщення, стягнуто з відповідачки на користь позивача 769 грн. 13 коп. заборгованості по комунальних платежах та 81 грн. судових витрат по справі.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить про скасування рішення суду і направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне дослідження доказів по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та її адвоката, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду повинно бути змінено виходячи з наступного.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2» являється власником гуртожитку по АДРЕСА_1 згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 4 вересня 2006 р. і це право ніким не оспорюється.

ОСОБА_3 було надано кімнату НОМЕР_1 цьому в гуртожитку в період її роботи в Уманському ПТУ-1, базовим підприємством якого на той час являвся трест «Уманьжитлобуд».

Судом також встановлено, що в даний час відповідачка у вказаній організації не працює, в гуртожитку останні два роки не проживала, має на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Зазначені обставини підтверджуються зібраними у справі доказами, поясненнями свідків, допитаних судом.

За наведених обставин суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що ОСОБА_3 підлягає виселенню з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення з підстав, передбачених ст. 132 ЖК України.

Разом з тим, суд ухвалюючи рішення про виселення відповідачки з гуртожитку безпідставно послався на ст. 116 ЖК України, оскільки в матеріалах справи відсутні переконливі докази про наявність підстав для її виселення за цією нормою закону. Тому судова колегія вважає за необхідне виключити з мотивувальної та резолютивної частини рішення посилання суду на зазначену норму закону.

Крім того, визначаючи розмір боргу ОСОБА_3 за комунальні платежі, суд не перевірив належним чином доводи відповідачки про сплату нею 279 грн. 41 коп. комунальних платежів, які не були враховані позивачем при нарахуванні суми боргу.

Між тим, як видно з наданих відповідачкою апеляційному суду доказів, вказані 279 грн. 41 коп. були сплачені нею і помилково працівниками філії Уманського відділення ВАТ «Ощадбанк» були перераховані на розрахунковий рахунок іншої організації. Однак за зверненням ОСОБА_3 до банку з відповідною заявою ці кошти 12 грудня 2008 р. були перераховані належному отримувачу, а саме на розрахунковий рахунок ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2».

В зв'язку з наведеним колегія суддів вважає необхідним зменшити розмір боргу за комунальні платежі, стягнутого судом з 763 грн. 13 коп. до 519 грн. 72 коп. ( 763, 13 грн. - 279 грн. 41 коп.).

Доводи апеляційної скарги про те, що квартира АДРЕСА_2 належить їй тільки в частині і вона не має можливості в ній проживати спростовуються зібраними по справі доказами.

Так, згідно із свідоцтвом про право на спадщину від 3 червня 2002 p., ОСОБА_3 стала власницею 5/6 частин квартири АДРЕСА_1 (а.с. 55). Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 5 листопада 2004 р. було затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за якою відповідачка зобов'язалася сплатити грошову компенсацію в розмірі 5833 грн. співвласниці вказаної квартири за належну їй частку в цій квартирі. Таким чином ОСОБА_3 стала власницею всієї квартири, що підтверджується довідкою Уманського відділку ЧООБТІ від 24 жовтня 2008 р. (а.с. 54).

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не має боргів по оплаті комунальних послуг, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами, за виключенням суми боргу, докази про погашення якого відповідачкою було подано до апеляційного суду.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 5 грудня 2008 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьпромжитлобуд-2" до ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку без надання іншого приміщення та стягнення заборгованості за комунальні послуги змінити.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частин рішення суду посилання на ст. 116 ЖК України.

Зменшити суму боргу по комунальних платежах, стягнуту судом з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2» з 769 грн. 13 коп. до 519 (п'ятсот дев'ятнадцяти) грн. 72 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення судової колегії набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.