Справа № 22- 2899/08

Головуючий у 1 -й інстанції Каралюс В.М.

Категорія:- 34

Доповідач в алел, інстанції Кіт І.Н.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня  2008 року   колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Каблака П.І.

суддів: Кота І.Н. Крайник Н.П.

при секретарі: Борачок М.Б. розглянула у  відкритому  судовому  засіданні  у  місті  Львові  цивільну  справу  за апеляційною   скаргою   ОСОБА_3   на      рішення   Городоцького районного суду Львівської області від 16 жовтня 2008 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,

пояснення сторін на підтримку доводів    апеляційної скарги та заперечень на неї перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 16 жовтня 2008р. частково задоволено позов ОСОБА_3 до комунального підприємства « Комарик «, винного у пошкодженні транспортного засобу позивача внаслідок ДТП, що сталася 06.12.07р. з вини відповідача й стягнуто в користь позивача 4929 грн.59 коп. на відшкодування матеріальних збитків та 500 грн. морального відшкодування, а також 81 грн. судових витрат у справі.

Рішення суду оскаржив позивач. В апеляційній скарзі покликається на його незаконність, вказуючи на те, що воно ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального закону, а крім того, викладені у ньому висновки не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не врахував визначене ст.1192 ЦК України право позивача на вибір способу відшкодування заподіяних йому збитків, яке полягає у вимозі відшкодувати йому реальну вартість виконаних робіт для відновлення пошкодженого відповідачем автомобіля позивача, сума витрат на яке складає 39 009 грн. 60 коп. з урахуванням отриманого ним страхового відшкодування у розмірі 24990 грн.

Вказує, що суд безпідставно зменшив розмір відшкодування враховуючи стан зношеності пошкодженого автомобіля, бо це не відповідає роз»ясненням п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. № 6, з наступними змінами і доповненнями « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», за якими при використанні для відновлення автомобіля нових вузлів, деталей та комплектуючих частин, особа відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин. Тому, за твердженням апелянта, при визначенні розміру шкоди належало враховувати представлені позивачем докази, а саме, рахунки , накладні та акт виконаних робіт, які підтверджують дійсний розмір проведених позивачем витрат.

Крім того, суд безпідставно зменшив розмір морального відшкодування та відмовив у відшкодуванні витрат на правову допомогу й повному стягненні сплачених позивачем судових витрат. Просить скасувати оскаржуване рішення районного суду й ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному їх обсязі.

Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги шляхом зміни рішення районного суду, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа ( фізична чи юридична) має право звернутися до суду за захистом свого майнового права чи інтересу й обрати визначені цією статтею способи їх захисту. З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності визначений ст.11 ЦПК України, особа яка звернулася із заявою про розгляд цивільної справи, на власний розсуд обирає способи захисту свого порушеного права чи інтересу, в тому числі й відшкодування реальної вартості понесених витрат по відновленню пошкодженого майна.

Згідно із зазначеною статтею та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В данному випадку, вибравши такий спосіб відшкодування, як стягнення реальної вартості виконаних робіт по відновленню пошкодженого автомобіля позивач разом з тим не подав, а в судовому засіданні не було здобуто жодних доказів на підтвердження факту проведення ним повної чи часткової оплати суми 63 999 грн. 60 коп. за надані позивачеві приватним підприємцем ОСОБА_4 послуги по ремонту його автомобіля. Наявні у справі видаткова накладна, рахунок-фактура та акт здачі - прийняття робіт ( а.с.36-38) засвідчують лише вартість матеріалів та виконання робіт, а не їх оплати, тобто здійснення позивачем реальних витрат на відновлення його транспортного засобу.

Оскільки позивач не довів факту, як проведення ним розрахунків за виконані роботи по ремонту його автомобіля, так і повернення відповідачеві пошкоджених та замінених в процесі ремонту вузлів, запасних частин та комплектуючих частин ушкодженого автомобіля, або урахування їх залишкової вартості, суд першої інстанції при вирішенні спору підставно виходив із визначеної ЗАТ « Український центр післяаварійного захисту « Експерт-сервіс» вартості матеріального збитку заподіяного ушкодженням автомобіля позивача ( а.с.12-15). За таких обставин, районний суд підставно, з урахуванням одержаної позивачем страхової виплати в розмірі 24990 грн. ( а.с 16) стягнув з відповідача визнану ним матеріальну шкоду в розмірі 4929 грн.59 коп. й колегія суддів з таким висновком суду погоджується.

Зазначене, разом з тим не виключає можливості позивача у випадку проведення ним повних розрахунків за виконані роботи по ремонту автомобіля, звернутись з позовом про стягнення з відповідача різниці між сумою стягнутою в користь позивача зазначеним рішенням та повністю сплаченою ним сумою за ремонт.

Оскільки відповідно до роз»яснень, що містяться у п. 4 та п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. за № 4, з наступними змінами і доповненнями « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди «, позивачем не подано жодних доказів заподіяння йому моральної шкоди саме в розмірі 1600 грн., суд першої інстанції підставно визначив її в розмір у сумі 500 грн. виходячи лише із переживань, яких зазнав позивач внаслідок ДТП та ушкодження його автомобіля.

Разом з тим, за наявності у справі договору про надання позивачеві правової допомоги від 20.07.08р.( а.с.39-41) й очевидної участі у справі фахівця у галузі права ОСОБА_5 ( а.с.26) , яка була присутньою у 4-х судових засіданнях 10.09.08р. ( a.c.27), 23.09.08p.( a.c.44) , 29.09.08p.( a.c.48) та 15-16.10.08р., загальна тривалість яких згідно із даними журналів судових засідань становила 68 хв., в користь позивача належало стягнути витрати на правову допомогу, визначивши їх розмір згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006р. № 590 « Про граничні розміри компенсації витрат пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ», який не повинен перевищувати суму, що становить 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи фахівця в галузі права. Таким чином, виходячи із чинної з 01.12.08р. мінімальної заробітної плати 605 грн. та фактичної тривалості роботи по наданню правової допомоги, в користь позивача належить стягнути такі витрати в сумі 274 грн.26 коп. Крім того, з урахуванням положень ст. 88 ЦПК щодо пропорційного стягнення судових витрат в залежності від задоволених позовних вимог , в користь позивача необхідно додатково стягнути 6 грн. 69 коп. судового збору з урахуванням загальної суми задоволеного судом першої інстанції позову.

Тому рішення районного суду в частині стягнення судових витрат необхідно змінити, зазначивши, що стягненню з коммунального підприємства « Комарик « в користь ОСОБА_3 підлягають судові витрати у справі в загальній сумі 362 грн. 05 коп. В решті розглянутих вимог в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди рішення районного суду підлягає залишенню без зміни.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково. Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 16 жовтня 2008р. змінити , вказавши, що стягненню з комунального підприємства « Комарик « в користь ОСОБА_3 належить стягнути судові витрати у справі в загальній сумі 362 грн.05 коп. В решті розглянутих вимог рішення районного суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення , та може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.