Справа № 22 Ц - 4752/2008
Головуючий у І інстанції Устимчук М.Ю.
Категорія 01, 45
Доповідач у 2 інстанції Малорода О.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2009 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: Дьоміної О.О. суддів: Малорода О.І., Сліпченка О.І. при секретарі: Рудзінській А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Макарівського району Київської області на рішення Макарівського районного суду Київської області від 1 лютого 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_20 про звернення стягнення на земельні ділянки , -
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2008 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на ті обставини, що в вересні 2007 року він уклав договори позики із відповідачами, згідно яких передав відповідачам указані в договорах кошти, а відповідачі зобов'язались повернути отримані у борг кошти в грудні 2007 року.
Договорами також передбачили, що заставою позики є державні акти про право власності на земельні ділянки на ім'я відповідачів і в разі неповернення коштів дали згоду на стягнення застави в судовому порядку.
Оскільки відповідачі в строк зазначений в договорі грошові кошти не повернули, тому просив у судовому порядку визнати за ним право власності на земельні ділянки, що належать відповідачам та зобов'язати відповідні організації не чинити перешкод у виготовленні та видачі державних актів.
Рішенням Макарівського райсуду Київської області від 1 лютого 2008 року позовні вимоги задоволено в повному обсягу.
Звернуто стягнення на земельні ділянки відповідачів для ведення фермерського господарства, які розміщені в адміністративних межах Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, належну відповідачам на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки.
Припинено право власності відповідачів на їх земельні ділянки.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки відповідачів.
Заборонено Макарівському районному відділу земельних ресурсів відмовляти у дачі висновків та погодженні технічної документації з землеустрою щодо виготовлення Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, для ведення фермерського господарства на ім'я ОСОБА_2
Заборонено Київському обласному головному управлінню земельних ресурсів відмовляти у видачі технічної документації з землеустрою щодо виготовлення Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, для ведення фермерського господарства на Ім'я позивача.
На зазначене рішення суду першої інстанції заступник прокурора Макарівського району подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, відмовивши у задоволенні позову.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Судом першої інстанції, при розгляді вказаної справи встановлено, що відповідно до боргових розписок, наявних в матеріалах справи, в вересні 2007 року між сторонами було укладено договори позики. За вказаними договорами відповідачі взяли в борг у ОСОБА_2 кошти та зобов'язались повернути борг в грудні 2007 року. Однак вказані кошти відповідачі у визначені строки не повернули.
Вирішуючи вказаний спір та, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами по вказаній справі був укладений договір позики, який відповідає вимогам ст. 1049 ЦК України і так як відповідачі по справі у строки визначені розпискою не повернули вказані кошти позивачу, тому суд прийшов до висновку, що обгрунтованими є і вимоги позивача по звернення стягнення на земельні ділянки відповідачів, які розташовані на території Копилівської сільської ради, в рахунок погашення суми неповернутого боргу.
Крім того обґрунтованими суд визнав також і вимоги позивача щодо припинення права приватної власності відповідачів на земельні ділянки, визнання за позивачем по справі права власності на земельні ділянки, заборону органам державної влади Макарівському районному відділу земельних ресурсів, Київському обласному головному управлінню земельних ресурсів відмовляти у дачі висновків, погодженні технічної документації по виготовлення державного акту позивачу, видачі технічної документацію.
Однак визнати законним та обґрунтованим вказане рішення суду першої інстанції колегія суддів не може та вважає, що воно підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції на новий розгляд виходячи з наступного.
Так відповідно до вимог передбачених ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів вказаної цивільної справи між сторонами фактично був укладений договір позики, тобто правовідносини, які регулюються ст. 1049 ЦК України.
Суд першої інстанції, приймаючи до провадження поданий позов та розглядаючи вказану цивільну справу не звернув уваги, що між сторонами укладений договір позики, а позивачем заявлено вимоги не про повернення отриманих та неповернутих коштів, а про звернення стягнення на земельну ділянку, тому суд, задовольняючи вказані позовні вимоги фактично вирішив не судовий спір, щодо стягнення коштів за договором позики, а визначив порядок та спосіб виконання зобов'язання, не з'ясувавши при цьому матеріальне становище відповідачів та можливість ними виконати вказані зобов'язанні у спосіб визначений ст. 1049 ЦК України, а саме повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Не звернув уваги суд першої інстанції, що предметом позовних вимог є земельні ділянки, які мають цільове призначення для ведення фермерського господарства, а тому на вказані земельні ділянки поширюється дія п. б п. 15 розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України щодо заборони купівлі - продажу або іншого способу відчуження земельних ділянок, що унеможливлює їх відчуження в тому числі і зазначеним судом способом.
Спосіб відчуження земельних ділянок за рішенням суду визначено ст.. 139 ЗК України.
З матеріалів вказаної цивільної справи вбачається, що позивач по справі, подаючи вказану позовну заяву просив також заборонити органам державної влади - Макарівському районному відділу земельних ресурсів, Київському обласному головному, управлінню земельних ресурсів, відмовляти позивачу вчиняти дії щодо оформлення права на вказані земельні ділянки.
Однак в порушення вимог ст. 33 ЦПК України суд першої інстанції вказані органи державної влади до участі в розгляді справи в якості співвідповідачів не притягнув не з'ясував якими діями вони порушили права позивача в даних правовідносинах та чи він взагалі звертався до них з приводу вказаних прав.
Оскільки суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, то вказана обставина є підставою відповідно до вимог п.4. ч.1 ст. 311 ЦПК України для скасування рішення суду та направлення її на новий розгляд.
Колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги прокурора є частково обгрунтованими та такими, що дають підстави для скасування рішення суду. Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимога прокурора в частині ухвалення нового рішення не може бути задоволена, оскільки він не був та не є стороною по вказаній справі, а тому не вправі вимагати постановления рішення по вказаним правовідносинам, а лише як представник органу державної влади Київської обласної ради на яку відповідно до вимог ст. 8 ЗК України покладається реалізація державної політики в сфері земельних відносин в межах області, вправі ставити питання щодо незаконності відчуження земельних ділянок.
На підставі наведеного та враховуючи, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, воно підлягає скасуванню з направлення справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи необхідно врахувати наведе, залучити до участі в справі усіх заінтересованих осіб та вирішити спір відповідно до встановлених обставин справи та вимог закону.
Враховуючи викладені обставини та керуючись ст.ст. 303, 311 ч. 1 п.4, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 1 лютого 2008 року -.скасувати, а справу направити на новий судовий розгляду до того ж суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку.