РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2008 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого -     Богонюка М.Я.,  суддів : Шашкіної С.А., Федоришина А.В.,

при секретарі -    Гарванко М.М. з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 25 травня 2008 року, -

встановила:

оскаржуваним рішенням позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» до ОСОБА_1 задоволено і ухвалено про стягнення із відповідача на користь Товариства 161606, 98 грн. на відшкодування завданих збитків, 1700 грн. судового збору та 1100 грн. на відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Під час апеляційного провадження у справі судом апеляційної інстанції заява представника ТЗОВ «Карат» була задоволена: позов підприємства в частині стягнення із ОСОБА_1 матеріальної шкоди пошкодженням вантажу у розмірі 59185, 25 грн. був залишений без розгляду, а рішення Мостиського районного суду Львівської області від 25 травня 2008 року в цій частині - скасоване.

Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1, просить його скасувати і направити справу на новий розгляд. Покликається на те, що суд безпідставно взяв до уваги висновок спеціаліста (який не попереджувався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку) про вартість відновлення транспортного засобу; розмір відновлювальних робіт є безпідставно завищеним; позивачем не надано доказів про відновлення автомобіля. Оскаржує відповідач висновок суду про стягнення з нього на користь позивача вартості товару, так як його власником є інша юридична особа.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його представника на підтримання скарги, представника ТОВ «Карат» на заперечення їх обґрунтованості, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив невідповідність висновків обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права і тому рішення слід змінити.

Суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_1, перебуваючи у трудо вих відносинах із ТЗОВ «Карат» на посаді водія-експедитора, 5 лютого 2007 року внаслідок грубого порушення правил дорожнього руху скоїв дорожньо-транспортну

Справа №22ц-1873

Головуючий у І інстанції - Богаченко С.І.

Категорія - 34

Доповідач в апеляційній інстанції - Федоришин А.В.

пригоду, в результаті якої пошкодив автомобіль підприємства та знищив отриманий для перевезення товар.

Цей висновок ґрунтується на підставі відповідних наказів директора підприємства, постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, актів огляду транспортного засобу, висновків спеціаліста автотоварознавця, тощо.

Отже, факт заподіяння ОСОБА_1 майнової шкоди ТЗОВ «Карат» є доведеним.

Разом із цим слід зазначити, що покладаючи на ОСОБА_1 повну матеріальну відповідальність згідно ст. 135і КЗПП України за заподіяння підприємству шкоди внаслідок пошкодження автомобіля та напівпричепа, суд першої інстанції виходив із того, що згідно договору від 28 листопада 2006 року (а.с. 6) ОСОБА_1 прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за рухомий склад: автомобіль та напівпричіп.

Між тим, згідно зазначеної норми, предметом договору про повну матеріальну відповідальність могли бути лише цінності, передані підприємством працівнику для перевезення, в даному випадку «Скло 4М1 3210*2000» (а.с. 49), а не автомобіль та напівпричіп як засіб перевезення.

Крім цього, такий висновок суду суперечить спільній постанові Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 p. N 447/24 (чинній на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. N 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»), яка, в даному випадку, передбачає повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1 як експедитора з перевезення вантажів, лише за роботи з прийому, доставки і видачі вантажу.

Відповідно до ст. ст. 130, 132 КЗПП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Так як з вини ОСОБА_1 ТЗОВ «Карат» заподіяна матеріальна шкода, яка перевищує його середній місячний заробіток (369, 7 грн.), підстав для покладення на нього відповідальності понад його середньомісячний заробіток судом першої та апеляційної інстанцій не встановлено, то визначений судом першої інстанції розмір стягнення має бути зменшений до 369, 7 грн.

Колегією суддів встановлено, що на час розгляду справи в суді підприємством проводилось стягнення із ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної шкоди, отже присуджені до стягнення із відповідача 369, 7 грн. слід зарахувати як відшкодування заподіяної шкоди.

На підставі наведеного, керуючись ст. 88, п.3 ч. 1 ст. 307, п.п.3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 25 травня 2008 року змінити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» 369 (триста шістдесят дев'ять) грн. 70 коп., зарахувавши кошти в цій сумі (фактично стягнуті підприємством із ОСОБА_1), як відшкодування шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 51 грн. судового збору в дохід держави.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскарженим в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання чинності.