РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2009 року     м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Вінницької області у складі:

головуючого     Ковальчука О.В.,

суддів:     Іващука В.А., Колоса С.С.,

при секретарі:     Цехмістер О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 26 грудня 2008 року,

установила:

У червні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 грудня 2005 року у темну пору доби ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом ВАЗ - 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул.  Невського, у смт. Оратів, Вінницької області, не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, допустив виїзд автомобіля на зустрічну смугу з подальшим виїздом на узбіччя, де скоїв наїзд на неї, внаслідок чого ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. За час перебування на лікарняному, проходження курсу лікування, при отриманні медичної допомоги та на придбання медичних препаратів, на сплату страхових внесків, пов'язаних з проведенням певних процедур, при пересуванні у громадському транспорті, ОСОБА_1 були витрачені кошти на загальну суму 1947 грн.

Справа №22 -511   2009 р.       Категорія: 32     Головуючий у суді першої інстанції: Старинщук О.В.

Доповідач: Ковальчук О.В.

Вказаними неправомірними діями відповідача їй заподіяно також моральну - шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у приниженні її честі та гідності.

Крім того, на юридичну допомогу нею було витрачено 1500 грн.

Посилаючись на зазначені обставини позивачка просила стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду у розмірі 1947 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 25000 грн. та 1500 грн. витрат на юридичну допомогу.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 26 грудня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 2509 грн. 50 коп. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_2 вбачається, що ним рішення суду у частині відмови у задоволенні вимог позивачки не оскаржується, він просить скасувати рішення суду лише у частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та особами, які беруть участь у справі не оспорюється, що 30 грудня 2005 року сталася ДТП, внаслідок якої володілець джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом ВАЗ-2105, реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив наїзд на ОСОБА_1, через що остання отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Згідно постанови Оратівського районного суду Вінницької області від 12 вересня 2007 року провадження у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України закрито внаслідок акту амністії.

Позивачці було відшкодовано відповідачем шкоду у сумі 1600 грн. відразу після аварії.

Задовольняючи частково вимоги позивачки про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок по відшкодуванню шкоди слід покласти на відповідача, оскільки згідно названої постанови суду провадження у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України закрито внаслідок акту амністії. Що ж до розміру стягнутої суми майнової шкоди, суд дійшов висновку, що позивачка допустила у позовній заяві арифметичну помилку, вказуючи суму позову, оскільки ця сума становить 2947 грн., тому її вимоги про відшкодування майнової шкоди слід частково задовольнити, а саме у розмірі 2509 грн. 50 коп., тобто за мінусом сум згідно квитанцій про плату за бензин, оскільки позивачка надала за одну дату квитки на автобус та названі квитанції. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивачка зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок неправомірних дій відповідача, суд визначив у 5000 грн.

Однак з такими висновками суду не можна погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд серед інших вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно з п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України у мотивувальній частині рішення суду має бути зазначено: встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Частинами 3 та 5 ст.23 ЦК України передбачено, що :

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом  залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд України у п.9 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 1 ч.2 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Зі змісту позовної заяви позивачки вбачається, що на порушення вимог ст.119 ЦПК України у ній не вказано яким є розмір кожного з виду понесених нею витрат, а лише зазначено загальну суму відшкодування майнової шкоди, яку вона просить стягнути з відповідача(1947 грн.), при цьому взагалі не наведено розрахунку суми яку вона просить стягнути, відсутнє посиланням на докази, які підтверджують доводи позивачки, тобто позовна заява не містить повного викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Не зажадавши від позивачки у визначеному ст.121 ЦПК України порядку усунення недоліків позовної заяви, суд на порушення вимог ст.ст.213-215 цього ж кодексу не встановив та не зазначив у рішенні причинного зв'язку між названими неправомірними діями відповідача та понесеними позивачкою витратами, яким є розмір кожного з виду цих витрат, якими доказами це підтверджується, не навів

розрахунку стягнутої суми, не мотивував чому на порушення вимог ч.1 ст.11 цього ж кодексу вийшов за межі заявлених вимог.

Згідно наявної в матеріалах справи розписки позивачки від 3 січня 2006 року вона отримала від відповідача 1600 грн. відшкодування майнової та моральної шкоди(а.с. 18).

У судових засіданнях суду першої та апеляційної інстанції позивачка підтвердила факт отримання цих коштів, при цьому сторони давали різні пояснення щодо того яку частину цієї суми становить відшкодування майнової шкоди та яку - моральної, а тому на думку колегії суддів аналіз змісту вказаної розписки, пояснень сторін та наданих ними доказів дає підстави вважати, що сторони добровільно за взаємною згодою між ними визначили, що розмір грошового відшкодування заподіяної позивачці відповідачем моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, та станом на 3 січня 2006 року - майнової шкоди становить 1600 грн., які того ж дня відповідач передав позивачці.

Зі змісту позовної заяви, пояснень сторін та наданих ними доказів вбачається, що позивачка не довела, що необхідність понесених нею витрат, які вона просить стягнути з відповідача, була пов'язана із заподіянням ним шкоди внаслідок ДТП.

За таких обставин визнати рішення суду у оскаржуваній його частині законним і обґрунтованим не можна, а тому воно відповідно до положень пп.2, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає до скасування у цій частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог позивачки.

На підставі викладеного та п.1 ч.2, чч. 1, 3, 5 ст.23, ч.1, п.1 ч.2 ст.1167, ч.1 ст. 1168, ч. 2 ст. 1187, ч.1 ст.1195 ЦК України, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 p. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", керуючись ст.ст. 10, 60, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 26 грудня 2008 року у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2509 грн. 50 коп. майнової шкоди та 5000 грн. моральної шкоди скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у позові.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України.