Справа № 22ц-2308 2008 р.

Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О А

Категорія: 26

Доповідач: Мікуш Ю.Р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року грудня  місяця 08 дня  Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого:        Юхименка А.Г. Суддів: Мікуш Ю.Р., Курій Н.М.

При секретарі:      Безп"ятко О.І. З участю: сторін, адвоката ОСОБА_2. на

Стороні позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді

на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 березня 2008 p., колегія суддів, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 27 березня 2008 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2.

Стягнуто з ВВДФССНВНПЗ України в м. Червонограді в користь ОСОБА_2 15539 грн.56 коп. доплат до страхових виплат у відшкодування заподіяної шкоди за період з 01.04.2001 року по 01.02.2008 року.

Зобов'язати ВВДФССНВНПЗ України у м. Червонограді виплачувати ОСОБА_2 страхові виплати в сумі 482 грн.22 коп. щомісяця, починаючи з 01.02.2008 року.

В інших позовних вимогах ОСОБА_2 щодо стягнення витрат на юридичну допомогу слід відмовити.

Стягнути з ВАТ „Прибужжя" та ВВДФССНВВПЗ України в м. Червонограді в дохід держави 155, 39 грн. державного мита по справі.

Рішення суду оскаржив відповідач - ВВДФССНВВПЗ України в м. Червонограді.

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає оскаржуване рішення суду незаконним.

Згідно абз. 5 п.28 Правил відшкодування шкоди власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної ушкодженням   здоров"я,   пов'язаним   з   виконанням   ним   трудових   обов'язків,

затверджених постановою KM України від 23.06.93 р. № 472 з наступними змінами і доповненнями, передбачено, що перерахування розміру відшкодування шкоди проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств.

Постановляючи рішення, суд не перевірив чи є підтверджуючі правові підстави по ВАТ „Проужжя" про підвищення тарифних ставок (окладів) на зазначені в рішенні коефіцієнти, чим порушено п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 р. № 11 „Про судове рішення".

Висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, а тому вважають, що документи, які підтверджують підвищення тарифних ставок з 01.08.1996 р. та з 01.01.2001 р. по ВАТ „Прибужжя" відсутні, тому немає підстав для застосування даних коефіцієнтів.

Судом при постановленні рішення не враховано вимоги абз. 5 п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 р. № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (із змінами та доповненнями на день розгляду справи).

Вважають, що дані виплати (при наявності підтверджуючих документів про підвищення тарифних ставок (окладів) підлягали б задоволенню за час, що не перевищує трьох років з дати звернення до суду.

Просять скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та виступ адвоката ОСОБА_2 на заперечення апеляційної скарги, виступ представника відповідача ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до абз. 5 п.28 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою KM України № 472 від 23.06.1993 року із внесеними змінами, перерахунок розміру шкоди проводиться у зв'язку з підвищенням тарифних ставок (окладів) працівників підприємств. Правовою підставою для цього є наказ по підприємству про відповідне підвищення.

Вирішуючи спір та постановляючи рішення про задоволення позову, суд підставно   покликався   на   ст.5   Закону   України   „Про   оплату   праці",  де встановлено, що організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів, колективних договорів тощо.

Згідно довідки ВАТ „Прибужжя" № 34 від 17.03.2006 року вбачається, що на підприємстві згідно колективної угоди дійсно підвищувалися тарифні ставки на коефіцієнт 1, 31 з 01.01.2001 р. Згідно довідки виконавчого комітету Червоноградської міської Ради Львівської області № 3/22-1322/1-3 від 02.04.08 р. зазначено, що згідно журналу реєстрації колективних договорів, колективний договір між адміністрацією та профспілковим комітетом ВАТ „Прибужжя" на 2001 р. був зареєстрований 31.08.2001 року за № 336. На день видачі довідки колективна угода не збереглася, (а.с. 144).

Цей факт, що колективна угода із зазначеним вище коефіцієнтом підвищення тарифних ставок була прийнята адміністрацією та профспілковим комітетом ВАТ „Прибужжя" свідчить те, що ВАТ „Прибужжя" виплатило позивачу всю заборговану суму.

Наявність підвищення тарифних ставок на коефіцієнт 1, 31 з 01.01.2001 р. зазначено у акті ревізії КРУ в м.Червонограді № 23-38/32 від 07.06.2005 р. по справі відшкодування шкоди. ОСОБА_4 (а.с.106-109).

Про розмір тарифних ставок на 2001 рік та коефіцієнт росту тарифних ставок та посадових окладів з 01.01.2001 р. 1, 31 зазначено в додатку № 1 до колективної угоди, що належно завірено посадовими особами (а.с.96) та ніким не відмінені.

При таких обставинах, у суду були підстави для задоволення позову ОСОБА_2, який працюючи муляром в БУ № 25 тресту „Укрособвуглемонтаж" правонаступником якого стало ВАТ „Прибужжя" 22.10.1993 р. під час роботи з яким стався нещасний випадок, де отримав каліцтво і його згідно висновку МСЕК визнано інвалідом 1-ої групи та встановлено 100% втрату працездатності безтерміново.

Щодо доводів апеляційної скарги, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду, то такі не можуть бути задоволені так як згідно п.3 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я. Зазначене вище передбачено у Законі України „Про охорону праці".

Виходячи із вище зазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд дійшов обґрунтованого висновку та постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстав для скасування оскаржуваного рішення, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ВВДФССНВНПЗ в м. Червонограді відхилити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі 2-х місяців.