Справа № 3-1621\08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2008 року м. Новомиргород
Суддя Новомиргородського районного суду Кіровоградської області Іванов Д.Л. розглянувши матеріали, які надійшли з Новомиргородського РВ УМВС України в Кіровоградській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, за ст. 174 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 003944, складеного 19 травня 2008 року дільничним інспектором Новомиргородського РВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_2, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 19 травня 2008 року, близько 02.10 год., у с Коробчино, Новомиргородського району провів декілька пострілів вгору з гладкоствольної мисливської рушницю ТОЗ № 137747, 16 кал., тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 174КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав і пояснив, що придбав дану гладкоствольну мисливську рушницю у 2007 році у свого знайомого за 200.00 грн., мав намір її зареєструвати і отримати дозвіл на зберігання, однак через нестачу коштів і часу рушницю не оформив та зберігав її за місцем проживання для самозахисту.
Також зазначив, що проживає разом з неповнолітньою - ОСОБА_3, яною Олександрівною, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка навчається у м. Ірпінь, Київської області.
Останнім часом, його донька співмешкає у м. Ірпінь з ОСОБА_4, який на його думку її розбещує і коли приїжджає до дому, то жаліється і розповідає йому про те, що боїться ОСОБА_4 і не хоче з ним жити. У зв'язку з цим, він неодноразово попереджав ОСОБА_5 про те, що він залишив Мар'яну у спокої, однак він на його прохання не реагував, більш того став йому погрожувати фізичної розправою як при зустрічі так і по телефону, в результаті між ними склалися неприязнені відносини.
Восени 2008 року ОСОБА_1 звертався до Новомиргородського РВ УМВС з приводу переслідування ОСОБА_4 його неповнолітньої доньки, однак це ніяких результатів не дало.
19 травня 2008 року, близько 24.00 він знаходився разом із донькою і ОСОБА_6 у себе вдома, сиділи у дворі розмовляли та слухали музику, через деякий час він помітив, що до воріт під'їхав автомобіль, коли вийшов з двору то побачив автомобіль марки « Шкода « темного кольору, яким керував ОСОБА_4, після цього автомобіль на великий швидкості направився у невідому йому напрямку.
Зрозумівши, що це ОСОБА_4, він у дочки взяв номер мобільного телефону і зателефонував йому, у відповідь ОСОБА_4 запропонував йому зустрітися і з'ясувати стосунки.
Через 15 хв. він вийшов з будинку на дорогу і до нього під'їхав ОСОБА_4, разом вони направились у центр с. Коробчино на базарну площу, де між ними виникла сварка, яка супроводжувалась нецензурними словами з обох сторін, в ході цієї сварки він наніс ОСОБА_4 три удари руками по тулубу від яких останній упав на землю, після цього він направився до дому, а ОСОБА_7 сівши за кермо автомобіля намагався його збити, однак він втік на узбіччя і таким чином уникнув наїзду.
Через деякий час йому знов зателефонував ОСОБА_7, почав погрожувати фізичною розправою і призначив йому зустріч у центрі села, він взяв рушницю вийшов за ворота і здійснив три постріли вгору для того щоб попередити ОСОБА_7 або інших осіб, оскільки погрози сприйняв як реальні, здогадувався що ОСОБА_7 приїде не один і побоювався за своє життя.
Розрядивши рушницю, він направився до автомобіля ОСОБА_7 звідки вийшов його знайомий ОСОБА_8, з'ясувавши з ним ситуацію та причини конфлікту він повернувся до дому.
Суд, відповідно до ст. 245 КУпАП, дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1, дійшов висновку про те, що у його діях хоча і є формальні ознаки правопорушення, передбаченого ст. 174 КУпАП, однак з урахуванням обставин конфлікту, характеру і спрямованості його дій, а також суб'єктивного сприйняття ним загроз ОСОБА_7, які носили реальний характер, він не може нести відповідальність, оскільки знаходився у стані необхідної оборони.
Конституція України у ч.2 ст. 27 проголошує, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я від протиправних посягань, отже право на оборону визнано Основним Законом одним із фундаментальних прав людини.
За змістом ст. 19 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, хоча і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті власності, прав і свобод громадян від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Правомірним слід вважати застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів незалежно від того, якої тяжкості шкода заподіяна тому, хто посягає, якщо воно здійснене для захисту від нападу озброєної особи або групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення.
З пояснень ОСОБА_1, даних ним в судовому засіданні, а також з матеріалів адміністративної справи вбачається, що він сприймав загрози застосування проти нього фізичного насильства ОСОБА_7 або іншими особами, яки були з ним підчас конфлікту, як реальні і, вданій ситуації, застосування ОСОБА_1 вогнепальної зброї, суд вважає правомірним, оскільки за характером ці дії ( постріли вгору ) були направлені не на порушення громадського порядку, а безпосередньо на попередження нападу з боку ОСОБА_4, тобто вчинені у стані необхідної оборони.
Відповідно до п. 4 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, якщо дії особи вчиненні в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
За викладених обставин справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 174 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 19, 174, 247 п.4, 283, 284 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 174 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду оскарженню не підлягає.